1-е Фессалоникийцам 2 глава

Первое послание к Фессалоникийцам святого апостола Павла
В переводе Лутковского → Пераклад П. Татарыновіча

 
 

Да вы и сами знаете, братья, что наше пребывание у вас не оказалось бесплодным,
 
Вы самі ведаеце, браты, што нашае прыйсьцё да вас ня было дарэмнае;

и вы знаете, что несмотря на страдания, которые нам довелось претерпеть в Филиппах, мы, уповая на Бога нашего, с великим дерзновением возвещали вам Евангелие Божье,
 
але пасьля цяжкіх натугаў і зьняваг, як ведаеце, ў Філіпах, мы зьверыўшыся на Бога нашага, ўзяліся ў вас вясьціць Эванэлію Божую зь вялікай турботай.

и, проповедуя, мы не вводили вас в заблуждение, не лгали и не обманывали,
 
Бо навучанне нашае ня выплывала з памылкі, нячыстага похапу, ані з хітрунства,

но поскольку Бог, подвергнув нас испытанию, доверил нам возвещать Евангелие, то мы не людям угождаем, а Богу, Который испытывает сердца наши.
 
але як Бог прызнаў нас годнымі, каб нам была даверана Эванэлія, дык мы й гаворым, дагаджаючы не людзям, але Богу, дасьледжваючаму сэрцы нашы.

Вы знаете также, что в словах наших никогда не было лести и, Бог свидетель, ни малейшей корысти,
 
Ніколі бо ня было ў нас ласьлівых слоў, як ведаеце, ані думкі карысьлівасьці: Бог сьветкам.

ибо мы никогда не добивались почестей ни от вас, ни от других людей.
 
Ня шукалі мы славы ані ў людзей, ані ў вас, ані ў іншых, хоць маглі быць у паважанні, як Апосталы Хрыстуса.

Как апостолы Христовы мы могли бы быть строги к вам, но мы были кротки, подобно кормилице, лелеющей питомцев своих;
 
Але былі мы сярод вас ціхімі й ласкавымі, як пястунка утуляючая дзеці свае,

мы не хотели ограничиться проповедью Евангелия Божьего, но открыли вам души свои, потому что полюбили вас.
 
гэтак і мы рупіліся аб вас, пажадаючы перадаць вам ня толькі Эванэлію Божую, але й душы нашыя — гэткімі дарагімі вы нам сталіся.

Вы ведь помните, братья, тяжелый труд наш: чтобы никому из вас не быть в тягость, мы днем и ночью работали и проповедовали вам Евангелие Божье.
 
Хібаж памятаеце, браты, працу нашую і ўтому: высіляючыся на рабоце днём і ноччу, каб ня быць каму з вас цяжарам, мы вясьцілі вам Эванэлію Божую.

Свидетели и вы, и Бог, сколь благочестиво, праведно и безупречно жили мы среди вас, верующих,
 
Бог і вы самі сьветкамі, як сьвята, праведна і беззаганна паступалі мы перад вамі веручымі;

и вы знаете также, что каждого из вас, словно отец детей своих,
 
саміж ведаеце, як мы кожнага з вас, моў бацька сваіх дзяцей,

мы просили, убеждали и уговаривали жить так, как угодно Богу, Который призывает вас в Своё Царство и славу.
 
пацяшалі, пераконвалі і ўмалялі, каб вы дастойна паступалі перад Богам, які паклікаў вас да свайго валадарства і славы.

Вот почему мы непрестанно и благодарим Бога, ибо, приняв проповеданное нами слово Божье, вы восприняли его не как слово человеческое, но как воистину слово Божье, которое и осуществляется в вас, верующих.
 
Таму й мы нясупынна дзякуем Богу, што вы пачуўшы ад нас Божае слова, прынялі яго не як слова чалавечае, а (як ёсьць у сапраўднасьці), слова Божае, што і дзее ў вас веручых.

Вы уподобились братьям во Христе Иисусе из церквей Божьих в Иудее, потому что так же пострадали от своих соплеменников, как и они от иудеев,
 
Вы бо, браты, сталіся насьлядоўнікамі Божых эклезіяў, гуртуючыхся ў Езусе Хрыстусе у Юдэі, бо і вы таксама цярпелі ад сваіх сородзічаў, як тые ад Юдэеў,

которые и Господа Иисуса, и пророков Его убили, и нас изгнали, и Бога не боятся, и со всеми людьми враждуют,
 
якіе й Езуса Усеспадара забілі, і сваіх прарокаў, ды нас павыганялі, як Богу, так і ўсім людзям нямілые й супраціўные,

и нам постоянно препятствуют призывать язычников ко спасению, тем самым переполняя меру грехов своих. Но в конце концов падет на них гнев Божий.
 
забараняючыя нам навучаць народы, каб збавіліся; і гэтак нясупынна дапаўняюць меру грахоў сваіх; але набліжаецца на іх Божы гнеў да канца.

И пусть мы давно уже разлучены с вами, братья, — сердцем мы вместе — и потому с ещё большим желанием мы стремились лично увидеться с вами,
 
А мы, браты, асамочаные вамі на кароткі час бачна, не сэрцам, тым болей стараліся пабачыцца навочна з вамі.

но в этом нам воспрепятствовал сатана, хотя мы собирались прийти к вам, и я, Павел, не раз и не два,
 
Таму хацелі мы прыйсьці да вас — асабліва я, Павал, раз і другі — але шатан перашкодзіў нам.

ибо кто, если не вы, наша надежда, радость и заслуженная гордость пред Господом нашим Иисусом во время Его пришествия?
 
Хто бо надзея наша, ці радасьць, ці вянец хвалы, як ня вы перад Усеспадарам нашым Езусам Хрыстусам на дзень прыйсьця Ягонага!?

Вы — слава наша и радость.
 
Іставетна-вы нашая хвала і радасьць!



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.