1 Фессалоникийцам 2 глава

1-е Фессалоникийцам
Слово Жизни → Переклад Огієнка

Братья, вы знаете, что наш приход к вам был не напрасным.

Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марни́й він був.

Нам, как вы знаете, пришлось пережить много страданий и унижений в Филиппах, но Бог наш дал нам смелость проповедовать вам Его Евангелие, невзирая на трудности.

Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою.

В нашем призыве нет никакой лжи и никаких нечистых побуждений, и мы не пытаемся вас обмануть.

Бо покли́кання наше було не з обмани, ані з нечи́стости, ані від лука́вства,

Наоборот, мы говорим как люди, которых Бог испытал и доверил им проповедовать Евангелие. Мы стремимся угодить не людям, а Богу, испытывающему наши сердца.

але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Єва́нгелію, ми говоримо так, не лю́дям дого́джуючи, але Богові, що випробо́вує наші серця.

Вы знаете, что мы никогда не льстим, и у нас нет корыстных побуждений, Бог этому свидетель;

Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́!

нам не нужна слава от людей, ни от вас, ни от кого бы то ни было.

Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

Будучи апостолами Христа, мы, может быть, и имеем право претендовать на вашу помощь, но мы вас не обременяли, а, наоборот, были нежны с вами, подобно тому, как кормилица нежно заботится о своих младенцах.

Хоч могли ми поту́жними бути, як Христові апо́столи, але ми серед вас були тихі, немов годува́льниця та, яка доглядає дітей своїх.

Мы любим вас так сильно, что готовы поделиться с вами не только Божьим Евангелием, но и самой нашей жизнью, — так вы нам дороги.

Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам.

Вы помните, братья, как мы трудились и какие трудности нам приходилось встречать. Проповедуя у вас Божье Евангелие, мы работали до изнурения день и ночь, чтобы никого из вас не обременять.

Бо ви пам'ятаєте, браття, наше стру́днення й уто́му: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтя́жити, і проповідували вам Божу Єва́нгелію.

Вы и Бог свидетели тому, что мы, находясь среди вас, верующих, во всем поступали свято, справедливо и безукоризненно.

Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими!

Вы знаете, что мы обращались с каждым из вас так, как отец обращается со своими детьми:

Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов ба́тько дітей своїх власних,

ободряли вас, уговаривали и умоляли вас жить достойной жизнью перед Богом, призывающим вас в свое Царство и в свою славу.

просили ми вас, і намо́влювали та показували, щоб ви гідно пово́дилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

Мы всегда благодарим Бога и за то, что когда вы приняли Божье слово, услышанное от нас, вы приняли его не как человеческую выдумку, а таким, каково оно и есть, — как Божье слово, мощно действующее в вас, верующих.

Тому́ то й ми дякуємо Богові безпереста́нку, що, прийнявши почуте від нас Сло́во Боже, прийняли́ ви не як слово лю́дське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

Вы, братья, последовали примеру Божьих церквей в Иудее, живущих в Иисусе Христе: вы испытали от жителей вашей страны те же гонения, что и эти церкви от иудеев,

Бо стали ви, бра́ття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були ви́терпіли від своїх землякі́в, як і ті від юдеїв,

которые убили и Господа Иисуса, и пророков, а нас выгнали. Они не угождают Богу и враждебны всем прочим людям.

що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджа́ють, і супротивні всім лю́дям.

Они мешают нам говорить язычникам, не желая, чтобы те были спасены. Тем самым они лишь дополняют меру своих грехов, но гнев Бога, наконец, настиг их.

Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

Братья, мы были разлучены с вами на некоторое время, разлучены телом, но не душой, и предпринимали все возможное, чтобы вас увидеть.

А ми, браття, на короткий часо́к розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажа́нням силкува́лись побачити ваше лице.

Мы очень хотели прийти к вам, и я, Павел, не раз собирался сделать это, но сатана препятствовал нам.

Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана́ перешкодив був нам.

Ведь кто еще может быть нашей надеждой, нашей радостью, нашим венцом хвалы перед Господом нашим Иисусом в день Его пришествия, если не вы!

Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали́? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його прихо́ді?

Потому что вы — слава наша и радость!

Бо ви наша слава та радість!

« 1 глава 3 глава »