2 Коринфянам 7 глава

Второе послание Коринфянам
Новый русский перевод → Пераклад Анатоля Клышкi

 
 

Итак, возлюбленные, раз нам даны такие обещания, давайте же очистим себя от всего, что оскверняет наше тело и наш дух, завершая наше освящение в благоговении перед Богом.
 
Дык, улюбёныя, маючы гэтыя абяцанні, ачысцім сябе ад усяго, што апаганьвае цела і дух, удасканальваючы святасць у страху перад Богам.

Откройте для нас ваши сердца! Мы ведь никого не обидели, никого не разорили, ни от кого не искали выгоды себе.
 
Змясціце нас у свае сэрцы; мы нікога не пакрыўдзілі, нікога не сапсавалі, ні ад каго не шукалі карысці.

Я говорю это не в осуждение, нет, — я ведь уже говорил вам, что вы в наших сердцах, и поэтому мы вместе и в жизни, и в смерти.
 
Не ў асуджэнне кажу: бо я раней казаў, што вы — у нашых сэрцах, каб нам разам памерці і разам жыць.

Я очень верю в вас и горжусь вами! Вы ободряете меня настолько, что я радуюсь беспредельно, несмотря на все мои беды.
 
Вялікая мая ўпэўненасць у вас, вялікая ў мяне гордасць за вас: я напоўнены суцяшэннем, я перапаўняюся радасцю пры ўсім нашым горы.

Ведь даже когда мы пришли в Македонию, то не имели там покоя. Проблемы обрушились на нас со всех сторон: извне мы терпели нападки, а внутри нас одолевали страхи.
 
І нават калі мы прыйшлі ў Македонію, наша цела не мела ніякага спакою, а з усіх бакоў гнялі нас; звонку — напасці, унутры — страхі.

Но Бог, утешающий тех, кто в унынии[29], утешил нас приходом Тита,
 
Але Бог, Які суцяшае прыгнечыных, суцешыў нас прыбыццём Ціта,

и не столько самим его приходом, сколько рассказом о том, как вы приняли его. Он рассказал нам, как вы хотели бы меня увидеть, как вы сожалеете о происшедшем, рассказал о том, как рьяно вы вступились за меня, и это доставило мне огромную радость.
 
і не толькі прыбыццём яго, але і суцяшэннем, якім ён суцешыўся аб вас, аб’яўляючы нам аб вашым гарачым жаданні, аб вашым плачы, аб вашай руплівасці дзеля мяне, так што я яшчэ болей узрадаваўся.

Я не сожалею о том, что отправил вам послание, пусть оно и огорчило вас. Конечно, сперва я об этом пожалел, так как видел, что послание вас огорчило, пусть лишь на недолгое время,
 
Таму калі я і засмуціў вас лістом, я не раскайваюся: калі і раскайваўся, бачу, што той ліст — нават калі на гадзіну — вас засмуціў,

но сейчас я рад. Рад не потому, что вы чувствуете себя виновными, а потому, что ваша печаль привела вас к раскаянию. Ваша печаль была от Бога, так что мы вам не причинили никакого вреда.
 
то цяпер я радуюся — не таму, што вы былі засмучаны, а таму, што былі засмучаны да пакаяння: бо вы былі засмучаны паводле Бога, каб ні ў чым не пацярпець шкоды ад нас.

Печаль от Бога приводит к покаянию, которое, в свою очередь, ведет ко спасению и уже не оставляет никакого места для сожаления. Но печаль этого мира ведет лишь к смерти.
 
Бо смутак паводле Бога робіць пакаянне для выратавання, аб чым не шкадуюць; а смутак гэтага свету чыніць смерць.

Посудите сами: печаль от Бога произвела в вас усердие, желание оправдаться, справедливое негодование на виновного, тревогу, жажду встречи, ревность, готовность наказать провинившегося. Вы полностью доказали свою невиновность в этом деле.
 
Бо вось, якраз гэта — тое, што вы былі засмучаны паводле Бога, глядзіце, якую выклікала ў вас рупнасць, а якое апраўданне, а якое абурэнне, а які страх, і якое жаданне, а якую гарачнасць, а якую адплату! Ва ўсім вы паказалі сябе чыстымі ў гэтай справе.

Я писал вам не для того, чтобы обличить оскорбителя или же защитить оскорбленного. Я хотел, чтобы вы сами видели, как искренне вы преданы нам перед Богом.
 
Дык калі я і напісаў вам, то не дзеля таго, хто пакрыўдзіў, і не дзеля пакрыўджанага, але дзеля таго, каб перад Богам стала вам відавочным ваша старанне аб нас6.

И результат, который мы видим, радует нас. Мы обрадовались не только той перемене, которая произошла в вас, но также радости Тита, что все вы успокоили его дух.
 
Таму мы суцешаныя. Але, акрамя нашага суцяшэння, мы яшчэ болей узрадаваліся Цітавай радасці, таму што яго дух супакоены ўсімі вамі.

Я прежде хвалил вас в разговоре с ним, и, к счастью, вы меня не подвели. Всё, что мы говорили вам, было верным, так же как оказалось верным и то, что мы, хваля вас, говорили Титу.
 
Бо калі я чым пахваліўся яму пра вас, — я не быў пасаромлены, але, як мы ўсё вам казалі ў праўдзе, так і наша пахвала перад Цітам аказалася праўдаю.

Он всё больше и больше любит вас, когда вспоминает, как послушно вы внимали его словам и с каким благоговением и трепетом вы принимали его самого.
 
І яго сэрца яшчэ болей горнецца да вас, калі ён успамінае аб паслухмянасці ўсіх вас, як вы прынялі яго са страхам і трымценнем.

И я рад, что во всем могу полагаться на вас!
 
Я радуюся, што маю адвагу ва ўсім быць упэўненым у вас.

Примечания:

 
Новый русский перевод
6 [29] — Или: утешающий смиренных.
 
Пераклад Анатоля Клышкi
12 6: У некат. рукап.: наша старанне аб вас.
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.