2 Коринфянам 7 глава

Второе послание к Коринфянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Пераклад Анатоля Клышкi

 
 

Вот сколько нам, возлюбленные, обещано — так очистим себя от всякой грязи плотской и духовной, страшась Бога и стремясь к совершенной святости.
 
Дык, улюбёныя, маючы гэтыя абяцанні, ачысцім сябе ад усяго, што апаганьвае цела і дух, удасканальваючы святасць у страху перад Богам.

Впустите же нас к себе! Никого мы не обижали, никого не разоряли, никого не обирали.
 
Змясціце нас у свае сэрцы; мы нікога не пакрыўдзілі, нікога не сапсавалі, ні ад каго не шукалі карысці.

Говоря это, не хочу никого осуждать: я ведь уже сказал, что вы в наших сердцах, умирать ли нам или жить.
 
Не ў асуджэнне кажу: бо я раней казаў, што вы — у нашых сэрцах, каб нам разам памерці і разам жыць.

Перед вами я вполне откровенен, вами вполне могу похвалиться, и какие бы ни приходили скорби, этого утешения мне достаточно, этой радостью я насыщен.
 
Вялікая мая ўпэўненасць у вас, вялікая ў мяне гордасць за вас: я напоўнены суцяшэннем, я перапаўняюся радасцю пры ўсім нашым горы.

И даже когда мы пришли в Македонию, не было нам никакой передышки: снаружи нападали на нас, изнутри терзали страхи.
 
І нават калі мы прыйшлі ў Македонію, наша цела не мела ніякага спакою, а з усіх бакоў гнялі нас; звонку — напасці, унутры — страхі.

Но Бог утешает сокрушенных — и дал Он нам утешение, когда пришел Тит:
 
Але Бог, Які суцяшае прыгнечыных, суцешыў нас прыбыццём Ціта,

утешителен был не только сам его приход, но и то, что он передал от вас. Он поведал нам о вашей тоске, о вашем сожалении, о ревности, с которой вы вступились за меня, к великой моей радости.
 
і не толькі прыбыццём яго, але і суцяшэннем, якім ён суцешыўся аб вас, аб’яўляючы нам аб вашым гарачым жаданні, аб вашым плачы, аб вашай руплівасці дзеля мяне, так што я яшчэ болей узрадаваўся.

Что я опечалил вас в прошлом письме, об этом не жалею. Впрочем, сначала я пожалел, но теперь вижу, что если мое письмо и опечалило вас, то лишь на время.
 
Таму калі я і засмуціў вас лістом, я не раскайваюся: калі і раскайваўся, бачу, што той ліст — нават калі на гадзіну — вас засмуціў,

Теперь я обрадован, но не вашей печалью, а вашим покаянием, к которому она привела: вы опечалились перед Богом, а от нас вы не понесли никакого ущерба.
 
то цяпер я радуюся — не таму, што вы былі засмучаны, а таму, што былі засмучаны да пакаяння: бо вы былі засмучаны паводле Бога, каб ні ў чым не пацярпець шкоды ад нас.

Та печаль, которая перед Богом, приводит к покаянию и затем к спасению, о чем не придется жалеть; а обычная в этом мире печаль приводит к смерти.
 
Бо смутак паводле Бога робіць пакаянне для выратавання, аб чым не шкадуюць; а смутак гэтага свету чыніць смерць.

Посмотрите: именно эта ваша печаль перед Богом породила в вас такое усердие: вы и извинялись, и негодовали, и страшились, и тосковали, и сурово наказывали порок. Всем этим вы показали, что в этом деле чисты.
 
Бо вось, якраз гэта — тое, што вы былі засмучаны паводле Бога, глядзіце, якую выклікала ў вас рупнасць, а якое апраўданне, а якое абурэнне, а які страх, і якое жаданне, а якую гарачнасць, а якую адплату! Ва ўсім вы паказалі сябе чыстымі ў гэтай справе.

Я писал вам тогда не ради того, кто нанес обиду или кому она была нанесена, но желал увидеть ваше усердие по отношению к нам перед Богом,
 
Дык калі я і напісаў вам, то не дзеля таго, хто пакрыўдзіў, і не дзеля пакрыўджанага, але дзеля таго, каб перад Богам стала вам відавочным ваша старанне аб нас6.

и увидев, вполне утешился. И еще важнее этого утешения было для нас радостное известие от Тита: встреча со всеми вами дала ему духовный покой.
 
Таму мы суцешаныя. Але, акрамя нашага суцяшэння, мы яшчэ болей узрадаваліся Цітавай радасці, таму што яго дух супакоены ўсімі вамі.

Прежде я ему расхваливал вас, и теперь не стыжусь: прежде мы говорили вам только истину, так и наша похвала перед Титом оказалась истинной.
 
Бо калі я чым пахваліўся яму пра вас, — я не быў пасаромлены, але, як мы ўсё вам казалі ў праўдзе, так і наша пахвала перад Цітам аказалася праўдаю.

Он сердечно привязан к вам и вспоминает, как все вы были послушны, как принимали его со страхом и трепетом.
 
І яго сэрца яшчэ болей горнецца да вас, калі ён успамінае аб паслухмянасці ўсіх вас, як вы прынялі яго са страхам і трымценнем.

Радуюсь, что во всём могу положиться на вас.
 
Я радуюся, што маю адвагу ва ўсім быць упэўненым у вас.

Примечания:

 
 
Пераклад Анатоля Клышкi
12 6: У некат. рукап.: наша старанне аб вас.
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.