Єзекіїла 17 глава

Книга пророка Єзекіїля
Переклад Куліша та Пулюя → Синода́льный перево́д

І надійшло до мене слово Господнє:

И бы́ло ко мне сло́во Госпо́дне:

Сину чоловічий! загадай загадку та скажи приклад домові Ізрайлевому.

сын челове́ческий! предложи́ зага́дку и скажи́ при́тчу к до́му Изра́илеву.

А промов: Так говорить Господь Бог: Величезний орел з великими крильми й довгенезними махалами, з повним пестрим піррєм злетїв на Ливан-гору та й зняв із кедра вершок.

Скажи́: так говори́т Госпо́дь Бог: большо́й орёл с больши́ми кры́льями, с дли́нными пе́рьями, пуши́стый, пёстрый, прилете́л на Лива́н и снял с ке́дра верху́шку,

Відрізав один ізміж його зразків та й перенїс у крамарську землю, й всадив його там у купецькому містї;

сорва́л ве́рхний из молоды́х побе́гов его́ и принёс его́ в зе́млю Ханаа́нскую, в го́роде торго́вцев положи́л его́;

Так само взяв насїння з тієї землї та й посадив у землю плодющу; над великою водою посадив його, наче ивину.

и взял от се́мени э́той земли́, и посади́л на земле́ се́мени, помести́л у больши́х вод, как сажа́ют и́ву.

І виросло воно та й зробилось виноградиною, широкою, низького росту, похилою 'д землї, так що віттє її повилось ізнов по їй, а коріннє зоставалось під нею; та й як зробилось воно виноградиною, так пустило паростки й розкинулось віттєм.

И оно́ вы́росло, и сде́лалось виногра́дною лозо́ю, широ́кою, ни́зкою ро́стом, кото́рой ве́тви клони́лись к ней, и ко́рни её бы́ли под не́ю же, и ста́ло виногра́дною лозо́ю, и дало́ о́трасли, и пусти́ло ве́тви.

Був же ще другий орел з величезними крильми й розкішним піррєм, і ось, та виноградина погнала коріннє своє до його й простягнула до його віттє своє, щоб він підливав її із борозд грядок своїх,

И ещё был орёл с больши́ми кры́льями и пуши́стый; и вот, э́та виногра́дная лоза́ потяну́лась к нему́ свои́ми корня́ми и простёрла к нему́ ве́тви свои́, что́бы он полива́л её из боро́зд расса́дника своего́.

Хоч вона посаджена була на доброму полі, над великою водою, так що могла й без того розпускати віттє й приносити плід і зробитись виноградиною роскішною.

Она́ была́ поса́жена на хоро́шем по́ле, у больши́х вод, так что могла́ пуска́ть ве́тви и приноси́ть плод, сде́латься лозо́ю великоле́пною.

Тим же то скажи: Так говорить Господь Бог: Чи з сього буде користь? Чи не повиривають її коріння, чи не позривають її плоду, так що її пагонцї посохнуть? Так, все молоде віттє її, що відросло в неї, посохне. Та ще й не з великою силою й не з многими людьми вирвуть її з коріннєм.

Скажи́: так говори́т Госпо́дь Бог: бу́дет ли ей успе́х? Не вы́рвут ли корне́й её, и не оборву́т ли плодо́в её, так что она́ засо́хнет? все молоды́е ве́тви, отро́сшие от неё, засо́хнут. И не с большо́ю си́лою и не со мно́гими людьми́ сорву́т её с корне́й её.

І ось, хоч її посаджено, та чи буде з того користь? чи не всохне вона, скоро тілько подує на неї східний вітер? ой певно, всохне на тій самій грядцї, де вона виросла.

И вот, хотя́ она́ поса́жена, но бу́дет ли успе́х? Не иссо́хнет ли она́, как ско́ро коснётся её восто́чный ве́тер? иссо́хнет на гря́дах, где вы́росла.

І надійшло до мене Господнє слово:

И бы́ло ко мне сло́во Госпо́дне:

Скажи сьому ворохобному дому: Чи не догадуєтесь, що воно значить? — Скажи: ось, ійде царь Вавилонський на Ерусалим, і возьме його царя й князїв його та й одведе їх до себе в Вавилон.

скажи́ мяте́жному до́му: ра́зве не зна́ете, что э́то зна́чит? — Скажи́: вот, пришёл царь Вавило́нский в Иерусали́м, и взял царя́ его́ и князе́й его́, и привёл их к себе́ в Вавило́н.

І возьме другого з царського роду та й зложить із ним умову, і звяже його клятьбою й забере можних у тій країнї з собою,

И взял друго́го из ца́рского ро́да, и заключи́л с ним сою́з, и обяза́л его́ кля́твою, и взял си́льных земли́ той с собо́ю,

Щоб царство було принизене, та й не пійшло вже вгору знов; щоб воно додержувало вмову й стояло в нїй твердо.

что́бы ца́рство бы́ло поко́рное, что́бы не могло́ подня́ться, что́бы сохраня́ем был сою́з и стоя́л твёрдо.

Той же зрадив його, пославши посли в Египет, щоб дано йому коней й багацько війська. Чи вийде йому се на добро? Чи вибавить себе той, що таке вдїяв?

Но тот отложи́лся от него́, посла́в посло́в свои́х в Еги́пет, что́бы да́ли ему́ коне́й и мно́го люде́й. Бу́дет ли ему́ успе́х? Уцеле́ет ли тот, кто э́то де́лает? Он нару́шил сою́з — и уцеле́ет ли?

Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, у столицї того царя, що настановив його царем, а котрому він криво присягав, і поламав свою з ним умову, в него в Вавилонї він умре.

Живу́ Я, говори́т Госпо́дь Бог: в местопребыва́нии царя́, кото́рый поста́вил его́ царём, и кото́рому да́нную кля́тву он презре́л, и нару́шил сою́з свой с ним, он умрёт у него́ в Вавило́не.

Фараон же нїчого не вдїє проти великої потуги й многолїчного люду в тій війнї, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити многі душі.

С вели́кою си́лою и с многочи́сленным наро́дом фарао́н ничего́ не сде́лает для него́ в э́той войне́, когда́ бу́дет насы́пан вал и постро́ены бу́дут оса́дные ба́шни на поги́бель мно́гих душ.

Він змаловажив клятьбу, поламав умову, й дав свою руку другому; вчинивши все те, він не спасе себе.

Он презре́л кля́тву, что́бы нару́шить сою́з, и вот, дал ру́ку свою́ и сде́лал всё э́то; он не уцеле́ет.

Тим же то ось так говорить Господь Бог: Так певно, як я живу, присягу мою, що він змаловажив, і вмову в імя моє, що він поламав, оберну на його голову.

Посему́ так говори́т Госпо́дь Бог: живу́ Я! кля́тву Мою́, кото́рую он презре́л, и сою́з Мой, кото́рый он нару́шил, Я обращу́ на его́ го́лову.

І закину на його невід мій, і вловиться він у сїть мою, та й одведу його в Вавилон, і буду там судитись із ним за його віроломність проти мене.

И заки́ну на него́ сеть Мою́, и по́йман бу́дет в тенёта Мои́; и приведу́ его́ в Вавило́н, и там бу́ду суди́ться с ним за вероло́мство его́ про́тив Меня́.

А всї втїкачі з усїх полків його поляжуть од меча; которі ж зостануться, тих порозвіваю на всї вітри, щоб ви зрозуміли, що се я, — Господь, сказав те.

А все беглецы́ его́ из всех полко́в его́ паду́т от меча́, а оста́вшиеся разве́яны бу́дут по всем ветра́м; и узна́ете, что Я, Госпо́дь, сказа́л э́то.

Так говорить Господь Бог: Я возьму із верховіття високого кедра та й посаджу, — з найвисших його паростків відотну нїжний пагончик та й посаджу на високій і величній горі.

Так говори́т Госпо́дь Бог: и возьму́ Я с верши́ны высо́кого ке́дра, и посажу́; с ве́рхних побе́гов его́ ото́рву не́жную о́трасль и посажу́ на высо́кой и вели́чественной горе́.

На вершку гори Ізрайлевої посаджу його; й пустить він віттє, і вродить овощі, й виросте він у величного кедра, й жити ме в тїнї його всяке птаство.

На высо́кой горе́ Изра́илевой посажу́ его́, и пу́стит ве́тви, и принесёт плод, и сде́лается вели́чественным ке́дром, и бу́дут обита́ть под ним вся́кие пти́цы, вся́кие перна́тые бу́дут обита́ть в тени́ ветве́й его́.

І всї польові дерева побачать, що я, Господь, високі дерева понижую, а низьке дерево підвисшую; зелене дерево висушую, а сухе дерево чиню цьвітучим. Я, Господь, сказав так, і так учиню.

И узна́ют все дерева́ полевы́е, что Я — Госпо́дь, высо́кое де́рево понижа́ю, ни́зкое де́рево повыша́ю, зелене́ющее де́рево иссуша́ю, а сухо́е де́рево де́лаю цвету́щим: Я — Госпо́дь, сказа́л и сде́лаю.

« 16 глава 18 глава »