Єзекіїла 17 глава

Книга пророка Єзекіїля
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Надійшло до мене таке слово Господнє:

И бы́ло ко мне сло́во Госпо́дне:

«Сину чоловічий! Загадай загадку й скажи притчу домові Ізраїля;

сын челове́ческий! предложи́ зага́дку и скажи́ при́тчу к до́му Изра́илеву.

промов: Так говорить Господь Бог: Орел великий, з великими крильми, з широкими крильми, ввесь вкритий зозулястим пір'ям, злетів на Ливан-гору. Схопив він вершок кедра,

Скажи́: так говори́т Госпо́дь Бог: большо́й орёл с больши́ми кры́льями, с дли́нными пе́рьями, пуши́стый, пёстрый, прилете́л на Лива́н и снял с ке́дра верху́шку,

зірвав найвищу з його віток та й переніс у крамарську землю, посадив у купецькому місті.

сорва́л ве́рхний из молоды́х побе́гов его́ и принёс его́ в зе́млю Ханаа́нскую, в го́роде торго́вцев положи́л его́;

Потім узяв насіння з тієї землі й посадив на полі для засіву; над великими водами, немов вербу, він посадив його.

и взял от се́мени э́той земли́, и посади́л на земле́ се́мени, помести́л у больши́х вод, как сажа́ют и́ву.

І виросло воно й стало виноградною лозою, розлогою, низькорослою. Віття її мало до нього повернутись, коріння під ним бути. Зробилось воно виноградною лозою, пустило паростки й розкинулось галуззям.

И оно́ вы́росло, и сде́лалось виногра́дною лозо́ю, широ́кою, ни́зкою ро́стом, кото́рой ве́тви клони́лись к ней, и ко́рни её бы́ли под не́ю же, и ста́ло виногра́дною лозо́ю, и дало́ о́трасли, и пусти́ло ве́тви.

Та був іще один орел великий, з великими крильми, розкішним пір'ям; і ось та виноградина погнала до нього своє коріння, до нього простягнула своє віття, щоб він її зрошував, ліпше, ніж грядка, де її посадили,

И ещё был орёл с больши́ми кры́льями и пуши́стый; и вот, э́та виногра́дная лоза́ потяну́лась к нему́ свои́ми корня́ми и простёрла к нему́ ве́тви свои́, что́бы он полива́л её из боро́зд расса́дника своего́.

хоч вона посаджена була на родючім полі, над великою водою, так що могла (й без того) розпускати віття, приносити плоди й стати пишною лозою.

Она́ была́ поса́жена на хоро́шем по́ле, у больши́х вод, так что могла́ пуска́ть ве́тви и приноси́ть плод, сде́латься лозо́ю великоле́пною.

Тому скажи: Так говорить Господь Бог: Чи буде все гаразд із нею? Хіба орел не повириває коріння в неї? Хіба не позриває плодів з неї, так що всі бруньки на її паростях посохнуть? Не треба буде ні великої потуги, ні людей багато, щоб вирвати її з корінням.

Скажи́: так говори́т Госпо́дь Бог: бу́дет ли ей успе́х? Не вы́рвут ли корне́й её, и не оборву́т ли плодо́в её, так что она́ засо́хнет? все молоды́е ве́тви, отро́сшие от неё, засо́хнут. И не с большо́ю си́лою и не со мно́гими людьми́ сорву́т её с корне́й её.

Ось вона посаджена. Чи буде все гаразд із нею? Чи не засохне вона, як на неї подує східній вітер? На тій грядці, де виросла, засохне.»

И вот, хотя́ она́ поса́жена, но бу́дет ли успе́х? Не иссо́хнет ли она́, как ско́ро коснётся её восто́чный ве́тер? иссо́хнет на гря́дах, где вы́росла.

І надійшло до мене таке слово Господнє:

И бы́ло ко мне сло́во Госпо́дне:

«Скажи бунтівничому домові: Чи не здогадуєтеся, що воно значить? Скажи: Ось вавилонський цар прийшов у Єрусалим. Він забрав його царя та його князів та й відвів їх до себе в Вавилон.

скажи́ мяте́жному до́му: ра́зве не зна́ете, что э́то зна́чит? — Скажи́: вот, пришёл царь Вавило́нский в Иерусали́м, и взял царя́ его́ и князе́й его́, и привёл их к себе́ в Вавило́н.

Узяв він нащадка з царської родини та й зробив із ним союз, присилував його поклястись і забрав вельмож тієї землі з собою,

И взял друго́го из ца́рского ро́да, и заключи́л с ним сою́з, и обяза́л его́ кля́твою, и взял си́льных земли́ той с собо́ю,

щоб царство було принижене, щоб не могло підвестися, щоб додержувало союзу й стояло при нім.

что́бы ца́рство бы́ло поко́рное, что́бы не могло́ подня́ться, что́бы сохраня́ем был сою́з и стоя́л твёрдо.

Той же зрадив його, пославши своїх послів у Єгипет, щоб йому дали коней і багато війська. Чи пощастить йому? Чи врятує себе той, хто таке сподіяв? Він зламав мій союз. Чи ж він себе врятує?

Но тот отложи́лся от него́, посла́в посло́в свои́х в Еги́пет, что́бы да́ли ему́ коне́й и мно́го люде́й. Бу́дет ли ему́ успе́х? Уцеле́ет ли тот, кто э́то де́лает? Он нару́шил сою́з — и уцеле́ет ли?

Клянусь, як от живу я, — слово Господа Бога, — в країні того царя, що настановив його царем і що його він погордив присягою та зламав угоду, у нього, в Вавилоні він умре.

Живу́ Я, говори́т Госпо́дь Бог: в местопребыва́нии царя́, кото́рый поста́вил его́ царём, и кото́рому да́нную кля́тву он презре́л, и нару́шил сою́з свой с ним, он умрёт у него́ в Вавило́не.

Своїм великим військом і численним людом фараон його не врятує на війні, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити людську многоту.

С вели́кою си́лою и с многочи́сленным наро́дом фарао́н ничего́ не сде́лает для него́ в э́той войне́, когда́ бу́дет насы́пан вал и постро́ены бу́дут оса́дные ба́шни на поги́бель мно́гих душ.

Він зневажив клятву, зламав союз, дав свою руку іншому, — отак учинив він. Ні! Він не знайде рятунку!

Он презре́л кля́тву, что́бы нару́шить сою́з, и вот, дал ру́ку свою́ и сде́лал всё э́то; он не уцеле́ет.

Тому Господь Бог так каже: Клянусь моїм життям! Це мою клятву він зневажив, це мій союз зламав він. Я оберну йому це на його голову!

Посему́ так говори́т Госпо́дь Бог: живу́ Я! кля́тву Мою́, кото́рую он презре́л, и сою́з Мой, кото́рый он нару́шил, Я обращу́ на его́ го́лову.

Я закину на нього мою сітку і він потрапить у мої тенета. Я приведу його в Вавилон і буду там з ним судитися за його віроломство супроти мене.

И заки́ну на него́ сеть Мою́, и по́йман бу́дет в тенёта Мои́; и приведу́ его́ в Вавило́н, и там бу́ду суди́ться с ним за вероло́мство его́ про́тив Меня́.

Його втікачі з усіх його полків поляжуть від меча; котрі ж зостануться, розсиплються на всі вітри, і взнаєте, що то я — Господь — говорю.

А все беглецы́ его́ из всех полко́в его́ паду́т от меча́, а оста́вшиеся разве́яны бу́дут по всем ветра́м; и узна́ете, что Я, Госпо́дь, сказа́л э́то.

Так говорить Господь Бог: Я візьму верховіття високого кедра, з високих паростків його я зірву найніжніший і посаджу його на горі високій та величній.

Так говори́т Госпо́дь Бог: и возьму́ Я с верши́ны высо́кого ке́дра, и посажу́; с ве́рхних побе́гов его́ ото́рву не́жную о́трасль и посажу́ на высо́кой и вели́чественной горе́.

Я посаджу його на горі ізраїльській високій. Він пустить віття й плід уродить, і стане пишним кедром. І житиме під ним усяке птаство, усе пернате в тіні його галуззя буде жити.

На высо́кой горе́ Изра́илевой посажу́ его́, и пу́стит ве́тви, и принесёт плод, и сде́лается вели́чественным ке́дром, и бу́дут обита́ть под ним вся́кие пти́цы, вся́кие перна́тые бу́дут обита́ть в тени́ ветве́й его́.

Всі польові дерева взнають, що я — Господь, що я принижую дерево високе, що я підвищую дерево низеньке, що я висушую дерево зелене, а дерево сухе сподіюю квітучим. Я, — Господь, — сказав так, і так учиню.»

И узна́ют все дерева́ полевы́е, что Я — Госпо́дь, высо́кое де́рево понижа́ю, ни́зкое де́рево повыша́ю, зелене́ющее де́рево иссуша́ю, а сухо́е де́рево де́лаю цвету́щим: Я — Госпо́дь, сказа́л и сде́лаю.

« 16 глава 18 глава »