Езэкіеля 17 глава

Кніга прарокі Езэкіеля
Пераклад Яна Станкевіча → Синода́льный перево́д

 
 

І было слова СПАДАРОВА імне, кажучы:
 
И бы́ло ко мне сло́во Госпо́дне:

«Сыну людзкі! загадай загадку й скажы прыпавесьць дому Ізраеляваму,
 
сын челове́ческий! предложи́ зага́дку и скажи́ при́тчу к до́му Изра́илеву.

І скажы: "Гэтак кажа Спадар СПАДАР: ’Вялікі арол ізь вялікімі крыламі й шырака распушчанымі канцамі іх, поўны пер’я, што ў яго калярыстае, прыляцеў на Лібан і ўзяў найвышшы пагон кедры;
 
Скажи́: так говори́т Госпо́дь Бог: большо́й орёл с больши́ми кры́льями, с дли́нными пе́рьями, пуши́стый, пёстрый, прилете́л на Лива́н и снял с ке́дра верху́шку,

Зарваў верх наймалодшае галузкі й прынёс яго да зямлі Канаанскае, і палажыў яго ў месьце купецкім;
 
сорва́л ве́рхний из молоды́х побе́гов его́ и принёс его́ в зе́млю Ханаа́нскую, в го́роде торго́вцев положи́л его́;

І ўзяў з насеньня зямлі, і пасадзіў яго на ўробленым полю, памясьціў ля вялікіх водаў, уткнуў яго, як вярбу.
 
и взял от се́мени э́той земли́, и посади́л на земле́ се́мени, помести́л у больши́х вод, как сажа́ют и́ву.

І яно вырасла, і стала рассахатым віном нізкога росту, каторага пагоны нахіналіся да яго, і карэньне яго было пад ім; і стала віном, і выдала пагоны, і пусьціла галузкі.
 
И оно́ вы́росло, и сде́лалось виногра́дною лозо́ю, широ́кою, ни́зкою ро́стом, кото́рой ве́тви клони́лись к ней, и ко́рни её бы́ли под не́ю же, и ста́ло виногра́дною лозо́ю, и дало́ о́трасли, и пусти́ло ве́тви.

І быў там другі вялікі арол ізь вялікімі крыламі й багатым пер’ям; і гля, гэтае віно зьвярнула сваё карэньне да яго й выцягнула свае малажлявыя гукі да яго, каб ён мог паіць яго з баразён саджэньня свайго.
 
И ещё был орёл с больши́ми кры́льями и пуши́стый; и вот, э́та виногра́дная лоза́ потяну́лась к нему́ свои́ми корня́ми и простёрла к нему́ ве́тви свои́, что́бы он полива́л её из боро́зд расса́дника своего́.

Яно было пасаджана на добрым полю ля вялікіх водаў, каб магло выдаваць пагоны й каб дало плады, каб магло быць славутым віном’".
 
Она́ была́ поса́жена на хоро́шем по́ле, у больши́х вод, так что могла́ пуска́ть ве́тви и приноси́ть плод, сде́латься лозо́ю великоле́пною.

Скажы: "Гэтак кажа Спадар СПАДАР: ’Ці будзе яно дасьпешнае? ці ня вырвуць карэньня яго і ці не абарвуць пладоў яго, ажно яно ссохне? І ўсі вырослыя лісты яго зьвянуць, нават безь вялікае сілы альбо без шмат людзёў вырвуць яго з карэньня яго.
 
Скажи́: так говори́т Госпо́дь Бог: бу́дет ли ей успе́х? Не вы́рвут ли корне́й её, и не оборву́т ли плодо́в её, так что она́ засо́хнет? все молоды́е ве́тви, отро́сшие от неё, засо́хнут. И не с большо́ю си́лою и не со мно́гими людьми́ сорву́т её с корне́й её.

Але, вось, пасаджанае, ці будзе дасьпешнае? Ці ня станецца, як усходні вецер даткнецца да яго, што яно чыста ссохне? ссохне ў барознах, ідзе вырасла?’"»
 
И вот, хотя́ она́ поса́жена, но бу́дет ли успе́х? Не иссо́хнет ли она́, как ско́ро коснётся её восто́чный ве́тер? иссо́хнет на гря́дах, где вы́росла.

І было слова СПАДАРОВА імне, кажучы:
 
И бы́ло ко мне сло́во Госпо́дне:

«Кажы ж бунтоўнаму дому: "Ці вы ня ведаеце, што гэта?" Кажы: "Гля, кароль Бабілёнскі прышоў да Ерузаліму, і ўзяў караля яго а князёў яго, і павёў іх із сабою да Бабілёну;
 
скажи́ мяте́жному до́му: ра́зве не зна́ете, что э́то зна́чит? — Скажи́: вот, пришёл царь Вавило́нский в Иерусали́м, и взял царя́ его́ и князе́й его́, и привёл их к себе́ в Вавило́н.

І ўзяў із каралеўскага насеньня, і ўчыніў змову зь ім, і ўзяў прысягу зь яго, таксама ўзяў дужых зямлі,
 
И взял друго́го из ца́рского ро́да, и заключи́л с ним сою́з, и обяза́л его́ кля́твою, и взял си́льных земли́ той с собо́ю,

Каб каралеўства было паніжана, каб ня ўздыймалася, каб, дзержачы змову сваю, магло стаяць.
 
что́бы ца́рство бы́ло поко́рное, что́бы не могло́ подня́ться, что́бы сохраня́ем был сою́з и стоя́л твёрдо.

Але ён збунтаваўся супроці яго, пасылаючы паслоў да Ягіпту, каб далі яму коні а шмат людзёў. Ці будзе ён мець дасьпех? ці ўцячэць, хто так робе? альбо ўзруша змову і ўцячэць?
 
Но тот отложи́лся от него́, посла́в посло́в свои́х в Еги́пет, что́бы да́ли ему́ коне́й и мно́го люде́й. Бу́дет ли ему́ успе́х? Уцеле́ет ли тот, кто э́то де́лает? Он нару́шил сою́з — и уцеле́ет ли?

Жыў Я, — агалашае Спадар СПАДАР: — напэўна ў месцу каралёвым, каторы прызначыў яго за караля, і каторага прысягаю ён пагрэбаваў і змову ўзрушыў, у Бабілёне ён памрэць.
 
Живу́ Я, говори́т Госпо́дь Бог: в местопребыва́нии царя́, кото́рый поста́вил его́ царём, и кото́рому да́нную кля́тву он презре́л, и нару́шил сою́з свой с ним, он умрёт у него́ в Вавило́не.

Ані фараон ізь вялікім войскам і чысьленаю грамадою не паможа яму на вайне, як насыпяць наспы й збудуюць абложныя сьцены, каб загубіць шмат душаў,
 
С вели́кою си́лою и с многочи́сленным наро́дом фарао́н ничего́ не сде́лает для него́ в э́той войне́, когда́ бу́дет насы́пан вал и постро́ены бу́дут оса́дные ба́шни на поги́бель мно́гих душ.

За тое, што ён пагрэбаваў прысягаю, узрушыўшы змову, калі, гля, даў руку сваю й зрабіў усе гэта, — ён не ўцячэць"».
 
Он презре́л кля́тву, что́бы нару́шить сою́з, и вот, дал ру́ку свою́ и сде́лал всё э́то; он не уцеле́ет.

Затым гэтак кажа Спадар СПАДАР: «Жыў Я, канечне за прысягу Маю, што ён пагрэбаваў, і за змову Маю, што ён узрушыў, Я зьвярну на галаву ягоную.
 
Посему́ так говори́т Госпо́дь Бог: живу́ Я! кля́тву Мою́, кото́рую он презре́л, и сою́з Мой, кото́рый он нару́шил, Я обращу́ на его́ го́лову.

І расьцягну сеці Свае на яго, і ён будзе злоўлены ў пасадку Маю, і завяду яго да Бабілёну, і буду прававацца там ізь ім за ізраду ягоную, што ён ізрадзіў Мяне.
 
И заки́ну на него́ сеть Мою́, и по́йман бу́дет в тенёта Мои́; и приведу́ его́ в Вавило́н, и там бу́ду суди́ться с ним за вероло́мство его́ про́тив Меня́.

І ўсі ўцекачы ягоныя з усіх аддзелаў ягоных загінуць ад мяча, а тыя, што застануцца, будуць разьвеяны кажным ветрам; і вы даведаецеся, што Я, СПАДАР, казаў».
 
А все беглецы́ его́ из всех полко́в его́ паду́т от меча́, а оста́вшиеся разве́яны бу́дут по всем ветра́м; и узна́ете, что Я, Госпо́дь, сказа́л э́то.

Гэтак кажа Спадар СПАДАР: «Я вазьму найвышшы пагон із высокага кедры й пасаджу яго; і зь верху малажлявых пагонаў яго адатну кунежны й пасаджу яго на гары высокай а ўзьнятай.
 
Так говори́т Госпо́дь Бог: и возьму́ Я с верши́ны высо́кого ке́дра, и посажу́; с ве́рхних побе́гов его́ ото́рву не́жную о́трасль и посажу́ на высо́кой и вели́чественной горе́.

На гары вышыні Ізраелявае Я пасаджу яго; і ён пусьце галіны, і дасьць плод, і будзе славуты кедра; і пад ім будзе жыць кажная птушка, кажная крылатая, у сьценю галузаў яго будзе яна жыць.
 
На высо́кой горе́ Изра́илевой посажу́ его́, и пу́стит ве́тви, и принесёт плод, и сде́лается вели́чественным ке́дром, и бу́дут обита́ть под ним вся́кие пти́цы, вся́кие перна́тые бу́дут обита́ть в тени́ ветве́й его́.

І даведаюцца ўсі дзервы палявыя, што Я, СПАДАР, паніжыў высокае дзерва, узьняў нізкое дзерва, высушыў зялёнае дзерва й даў расквіцець сухому дзерву: Я, СПАДАР, казаў і ўчыніў».
 
И узна́ют все дерева́ полевы́е, что Я — Госпо́дь, высо́кое де́рево понижа́ю, ни́зкое де́рево повыша́ю, зелене́ющее де́рево иссуша́ю, а сухо́е де́рево де́лаю цвету́щим: Я — Госпо́дь, сказа́л и сде́лаю.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.