Езэкіеля 1 глава

Кніга прарокі Езэкіеля
Пераклад Яна Станкевіча → Синода́льный перево́д

 
 

І сталася трыццатага году, чацьвертага месяца, пятага дня месяца, як я быў меж палоненікаў ля ракі Хевар, што адчыніліся нябёсы, і я бачыў Божыя відзені.
 
И бы́ло в тридца́тый год, в четвёртый ме́сяц, в пя́тый день ме́сяца, когда́ я находи́лся среди́ переселе́нцев при реке́ Хова́ре, отве́рзлись небеса́, и я ви́дел виде́ния Бо́жии.

Пятага дня месяца, каторы пятага году палону караля Егояхіна,
 
В пя́тый день ме́сяца (э́то был пя́тый год от плене́ния царя́ Иоаки́ма),

Выразьліва было слова СПАДАРОВА Езэкіелю Вузянку, сьвятару, у зямлі Хальдэйскай, ля ракі Хевар, і рука СПАДАРОВА была там на ім.
 
бы́ло сло́во Госпо́дне к Иезекии́лю, сы́ну Ву́зия, свяще́ннику, в земле́ Халде́йской, при реке́ Хова́ре; и была́ на нём там рука́ Госпо́дня.

І бачыў я, і вось, буйны вецер веяў з поўначы, вялікі булак, і падаючы агонь ізь зіхценьням навокал яго, а ізь сярэдзіны яго штось бліскала, як бліскучы бруштын, ізь сярэдзіны цяпла.
 
И я ви́дел, и вот, бу́рный ве́тер шёл от се́вера, вели́кое о́блако и клубя́щийся ого́нь, и сия́ние вокру́г него́,

Таксама ізь сярэдзіны яго вышла падобнасьць чатырох жывых стварэньняў, і такі быў выгляд іх: падобнасьць людзіны ў іх;
 
а из среди́ны его́ как бы свет пла́мени из среди́ны огня́; и из среди́ны его́ ви́дно бы́ло подо́бие четырёх живо́тных, — и тако́в был вид их: о́блик их был как у челове́ка;

і ў кажнага зь іх чатыры крылы;
 
и у ка́ждого четы́ре лица́, и у ка́ждого из них четы́ре крыла́;

І ногі іхныя — простыя ногі, і ступы ног іхных — як ступы нагі цяляці, і блішчэлі, як бліск паліраванае бронзы;
 
а но́ги их — но́ги прямы́е, и ступни́ ног их — как ступня́ ноги́ у тельца́, и сверка́ли, как блестя́щая медь.

І рукі людзкія пад крыламі на чатырох старанах іхных, чатыры віды а чатыры крылы ў вусіх чатырох;
 
И ру́ки челове́ческие бы́ли под кры́льями их, на четырёх сторона́х их;

Крылы іхныя датыкакаліся адно да аднаго; яны не абарачаліся, як яны йшлі; ішлі кажны проста наперад.
 
и ли́ца у них и кры́лья у них — у всех четырёх; кры́лья их соприкаса́лись одно́ к друго́му; во вре́мя ше́ствия своего́ они́ не обора́чивались, а шли ка́ждое по направле́нию лица́ своего́.

Што да падобнасьці відаў іхных, то від чалавека й морда лява з права ў вусіх чатырох; і пыск вала зь лева ў вусіх чатырох; і ґлюґа арла таксама ў вусіх чатырох.
 
Подо́бие лиц их — лицо́ челове́ка и лицо́ льва с пра́вой стороны́ у всех их четырёх; а с ле́вой стороны́ лицо́ тельца́ у всех четырёх и лицо́ орла́ у всех четырёх.

Гэткія былі віды іхныя. І віды іхныя, і крылы іхныя выцягненыя ўгару, два кажнага датыкаліся адно да аднаго, а два пакрывалі целы іхныя.
 
И ли́ца их и кры́лья их све́рху бы́ли разделены́, но у ка́ждого два крыла́ соприкаса́лись одно́ к друго́му, а два покрыва́ли тела́ их.

І йшлі кажны проста наперад; куды дух меў ісьці, туды яны йшлі; ідучы не абарачаліся.
 
И шли они́ ка́ждое в ту сто́рону, кото́рая пред лицо́м его́; куда́ дух хоте́л идти́, туда́ и шли; во вре́мя ше́ствия своего́ не обора́чивались.

Што да падобнасьці жывых стварэньняў, то выгляд іх як жарыны, як выгляд палаючых сьветачаў, што хадзілі памеж жывых стварэньняў; цяпло блішчэла, і зь цяпла выходзіла маланка.
 
И вид э́тих живо́тных был как вид горя́щих угле́й, как вид лампа́д; ого́нь ходи́л ме́жду живо́тными, и сия́ние от огня́ и мо́лния исходи́ла из огня́.

І жывыя стварэньні беглі й зварачаліся, як выгляд бліску маланкі.
 
И живо́тные бы́стро дви́гались туда́ и сюда́, как сверка́ет мо́лния.

І як я глядзеў на жывыя стварэньне абачыў адно кола на зямлі каля жывых стварэньняў у чатырох выглядаў іх.
 
И смотре́л я на живо́тных, и вот, на земле́ по́дле э́тих живо́тных по одному́ колесу́ пе́ред четырьмя́ ли́цами их.

Што да выгляду колаў, то падобныя да колеру бэрылу, і падобнасьць адна ў вусіх чатырох; і выгляд іх і выраб іх, быццам было кола ў сярэдзіне кола.
 
Вид колёс и устрое́ние их — как вид топа́за, и подо́бие у всех четырёх одно́; и по ви́ду их и по устрое́нию их каза́лось, бу́дто колесо́ находи́лось в колесе́.

Як яны йшлі, яны хадзілі на чатыры стараны свае; як яны йшлі, яны не абарачаліся.
 
Когда́ они́ шли, шли на четы́ре свои́ сто́роны; во вре́мя ше́ствия не обора́чивались.

Што да абадоў, то яны былі такія высокія, што былі страшныя; і ў вусіх чатырох абадоў было поўна ачоў навокал.
 
А обо́дья их — высоки́ и страшны́ бы́ли они́; обо́дья их у всех четырёх вокру́г полны́ бы́ли глаз.

І як ішлі жывыя стварэньне ішлі й колы ля іх; і як падыймаліся ізь зямлі жывыя стварэньні, падыймаліся й колы.
 
И когда́ шли живо́тные, шли и колёса по́дле них; а когда́ живо́тные поднима́лись от земли́, тогда́ поднима́лись и колёса.

Куды духу надабе было йсьці, яны йшлі туды; і колы падыймаліся побач іх, бо дух жывых стварэньняў быў у колах.
 
Куда́ дух хоте́л идти́, туда́ шли и они́; куда́ бы ни пошёл дух, и колёса поднима́лись наравне́ с ни́ми, и́бо дух живо́тных был в колёсах.

Як ішлі гэныя, ішлі гэтыя; і як гэныя стаялі, стаялі гэтыя; і як гэныя падыймаліся ізь зямлі, колы падыймаліся побач іх, бо дух жывых стварэньняў быў у колах.
 
Когда́ шли те, шли и они́; и когда́ те стоя́ли, стоя́ли и они́; и когда́ те поднима́лись от земли́, тогда́ наравне́ с ни́ми поднима́лись и колёса, и́бо дух живо́тных был в колёсах.

І падобнасьць над галавамі жывых стварэньняў — прасьцяг, як падобнасьць зумяваючага крышталю, прасьцягненага зьверху над галавамі ў іх.
 
Над голова́ми живо́тных бы́ло подо́бие сво́да, как вид изуми́тельного криста́лла, простёртого све́рху над голова́ми их.

І пад прасьцягам былі крылы іхныя, проста адно ля аднаго; у кажнага два — пакрыцьце ім на целы іхныя.
 
А под сво́дом простира́лись кры́лья их пря́мо одно́ к друго́му, и у ка́ждого бы́ли два крыла́, кото́рые покрыва́ли их, у ка́ждого два крыла́ покрыва́ли тела́ их.

І як яны йшлі, чуў шум крылаў іхных, як шум вялікіх водаў, як голас Усемагучага, гом сумятні, гоман табару; як яны адзержаваліся — апушчалі крылы свае.
 
И когда́ они́ шли, я слы́шал шум кры́льев их, как бы шум мно́гих вод, как бы глас Всемогу́щего, си́льный шум, как бы шум в во́инском ста́не; а когда́ они́ остана́вливались, опуска́ли кры́лья свои́.

І быў голас зьверху прасьцягу, каторы над галавамі іхнымі; як яны адзержаваліся, апушчалі крылы свае.
 
И го́лос был со сво́да, кото́рый над голова́ми их; когда́ они́ остана́вливались, тогда́ опуска́ли кры́лья свои́.

І над прасьцягам, што над галавамі іхнымі, быў выгляд шафіру, падобнасьць пасаду; і на падобнасьці пасаду падобнасьць выгляду чалавека, зьверху над ім.
 
А над сво́дом, кото́рый над голова́ми их, бы́ло подо́бие престо́ла по ви́ду как бы из ка́мня сапфи́ра; а над подо́бием престо́ла бы́ло как бы подо́бие челове́ка вверху́ на нём.

І я бачыў падобнасьць бруштыну, як выгляд цяпла навокал яго ў ім, ад выгляду сьцёгнаў ягоных угару; і ад выгляду сьцёгнаў ягоных далоў я бачыў быццам выгляд цяпла, і было зьзяньне навокал яго.
 
И ви́дел я как бы пыла́ющий мета́лл, как бы вид огня́ внутри́ него́ вокру́г; от ви́да чресл его́ и вы́ше и от ви́да чресл его́ и ни́же я ви́дел как бы не́кий ого́нь, и сия́ние бы́ло вокру́г него́.

Як выгляд вясёлкі, што ў булаку ў дзень дажджу, такі быў выгляд зьзяньня навокал. Гэта быў выгляд падобнасьці сьці СПАДАРОВАЕ. І як я абачыў, паў на від і чуў голас гукаючага,
 
В како́м ви́де быва́ет ра́дуга на облака́х во вре́мя дождя́, тако́й вид име́ло э́то сия́ние круго́м.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.