Захары 1 глава

Кніга прарокі Захары
Пераклад Яна Станкевіча → Синода́льный перево́д

 
 

Восьмага месяца, другога году Дара, было слова СПАДАРОВА да Захары, сына Верэхі Ідзянка, прарокі, кажучы:
 
В восьмо́м ме́сяце, во второ́й год Да́рия, бы́ло сло́во Госпо́дне к Заха́рии, сы́ну Варахи́ину, сы́ну Аддо́ву, проро́ку:

«Вельма загневаўся СПАДАР на айцоў вашых.
 
прогне́вался Госпо́дь на отцо́в ва́ших вели́ким гне́вом,

Затым скажы ім: "Гэтак кажа СПАДАР войскаў: ’Навярніцеся да Мяне, — агалашае СПАДАР войскаў, — дык Я абярнуся да вас, кажа СПАДАР войскаў.
 
и ты скажи́ им: так говори́т Госпо́дь Савао́ф: обрати́тесь ко Мне, говори́т Госпо́дь Савао́ф, и Я обращу́сь к вам, говори́т Госпо́дь Савао́ф.

Ня будзьце, як айцове вашы, каторых гукалі першыя прарокі, кажучы: "Гэтак кажа СПАДАР войскаў: ’Адвярніцеся ж ад сваіх дарогаў благіх і ад сваіх учынкаў благіх’"; але яны ня слухалі ані ўважалі на Мяне, — агалашае СПАДАР. —
 
Не бу́дьте таки́ми, как отцы́ ва́ши, к кото́рым взыва́ли пре́жде бы́вшие проро́ки, говоря́: «так говори́т Госпо́дь Савао́ф: обрати́тесь от злых путе́й ва́ших и от злых дел ва́ших»; но они́ не слу́шались и не внима́ли Мне, говори́т Госпо́дь.

Айцове вашы, ідзе яны? дый прарокі ці жывуць вечна?
 
Отцы́ ва́ши — где они́? да и проро́ки, бу́дут ли они́ ве́чно жить?

Словы Мае, адылі, а ўставы Мае, што Я расказаў слугам Сваім прарокам, ці не дасяглі да айцоў вашых? і яны наварачаліся й казалі: "Як СПАДАР войскаў думаў зрабіць нам подле дарогаў нашых і подле ўчынкаў нашых, так зрабіў нам"».
 
Но слова́ Мои́ и определе́ния Мои́, кото́рые запове́дал Я раба́м Мои́м, проро́кам, ра́зве не пости́гли отцо́в ва́ших? и они́ обраща́лись и говори́ли: «как определи́л Госпо́дь Савао́ф поступи́ть с на́ми по на́шим путя́м и по на́шим дела́м, так и поступи́л с на́ми».

Дваццаць чацьвертага дня адзінанцатага месяца (гэта месяц Шэват), другога году Дара, было слова СПАДАРОВА да Захары, сына Верэхі Ідзянка, прарокі, кажучы:
 
В два́дцать четвёртый день оди́ннадцатого ме́сяца, — э́то ме́сяц Шева́т, — во второ́й год Да́рия, бы́ло сло́во Госпо́дне к Заха́рии, сы́ну Варахи́ину, сы́ну Аддо́ву, проро́ку:

Я відзеў ночы: вось, муж едзе на рудым каню, і стаў памеж міртаў, што ў нізіне, а адзаду яго коні рудыя, гнядыя а белыя.
 
ви́дел я но́чью: вот, муж на ры́жем коне́ стои́т ме́жду ми́ртами, кото́рые в углубле́нии, а позади́ него́ ко́ни ры́жие, пе́гие и бе́лые, —

І сказаў я: «Што яны, Спадару мой?» і сказаў імне Ангіл, што гутарыў з імною: «Я пакажу табе, што яны».
 
и сказа́л я: кто они́, господи́н мой? И сказа́л мне А́нгел, говори́вший со мно́ю: я покажу́ тебе́, кто они́.

І адказаў муж, што стаў памеж міртаў, і сказаў: «Гэта тыя, каторых СПАДАР паслаў абыйсьці зямлю».
 
И отвеча́л муж, кото́рый стоя́л ме́жду ми́ртами, и сказа́л: э́то те, кото́рых Госпо́дь посла́л обойти́ зе́млю.

І адказалі яны Ангілу СПАДАРОВАМУ, што стаяў меж міртаў, і сказалі: «Мы абышлі зямлю, і вось, уся зямля ціха супачывае».
 
И они́ отвеча́ли А́нгелу Госпо́дню, стоя́вшему ме́жду ми́ртами, и сказа́ли: обошли́ мы зе́млю, и вот, вся земля́ населена́ и споко́йна.

Тады Ангіл СПАДАРОЎ адказаў і сказаў: «СПАДАРУ войскаў! пакуль Ты ня зьмілуешся над Ерузалімам а над местамі Юдэйскім! на каторыя Ты гневаўся ўжо семдзясят год?»
 
И отвеча́л А́нгел Госпо́день и сказа́л: Го́споди Вседержи́телю! Доко́ле Ты не умилосе́рдишься над Иерусали́мом и над города́ми Иу́ды, на кото́рые Ты гне́ваешься вот уже́ се́мьдесят лет?

І адказаў СПАДАР Ангілу, што гутарыў з імною, словамі добрымі, словамі пацешнымі.
 
Тогда́ в отве́т А́нгелу, говори́вшему со мно́ю, изрёк Госпо́дь слова́ благи́е, слова́ утеши́тельные.

І сказаў імне Ангіл, што гутарыў з імною: «Гукай, кажучы: "Гэтак кажа СПАДАР войскаў: ’Я завідны празь Ерузалім а праз Сыён завісьцяй вялікай.
 
И сказа́л мне А́нгел, говори́вший со мно́ю: провозгласи́ и скажи́: так говори́т Госпо́дь Савао́ф: возревнова́л Я о Иерусали́ме и о Сио́не ре́вностью вели́кою;

І гневам вялікім Я гневаюся на народы, што ў супакою, бо Я быў троху загневаўшыся, а яны памагалі да ліха’.
 
и вели́ким негодова́нием негоду́ю на наро́ды, живу́щие в поко́е; и́бо, когда́ Я ма́ло прогне́вался, они́ уси́лили зло.

Затым гэтак кажа СПАДАР: ’Я зьвярнуся да Ерузаліму із спагадаю; дом Мой будзе пастаноўлены ў ім, — агалашае СПАДАР войскаў, — і павароз будуць цягаць па Ерузаліме’".
 
Посему́ так говори́т Госпо́дь: Я обраща́юсь к Иерусали́му с милосе́рдием; в нём сооруди́тся дом Мой, говори́т Госпо́дь Савао́ф, и землеме́рная вервь протя́нется по Иерусали́му.

Яшчэ гукай, кажучы: "Гэтак кажа СПАДАР войскаў: ’Яшчэ пашырацца месты Мае, дзякуючы дабрабыту, і пацеша СПАДАР ізноў Сыён і выбяра ізноў Ерузалім’"».
 
Ещё провозгласи́ и скажи́: так говори́т Госпо́дь Савао́ф: сно́ва перепо́лнятся города́ Мои́ добро́м, и уте́шит Госпо́дь Сио́н, и сно́ва изберёт Иерусали́м.

І падняў я вочы свае, і абачыў, і вось, чатыры рагі.
 
И подня́л я глаза́ мои́ и уви́дел: вот четы́ре ро́га.

І сказаў я Ангілу, каторы гутарыў з імною: «Што гэтыя?» І адказаў ён імне: «Гэта рогі, каторыя раськідалі Юдэю, Ізраеля а Ерузалім».
 
И сказа́л я А́нгелу, говори́вшему со мно́ю: что э́то? И он отве́тил мне: э́то ро́ги, кото́рые разброса́ли Иу́ду, Изра́иля и Иерусали́м.

І паказаў імне СПАДАР чатырох рамесьнікаў.
 
Пото́м показа́л мне Госпо́дь четырёх рабо́чих.

Тады я сказаў: «Што гэтыя прыходзяць рабіць?» І казаў ён, кажучы: «Гэтыя рогі раськідалі Юдэю, так што ніхто не падняў галавы свае, а яны прышлі ўцерці іх, ськінуць рогі народаў, што паднялі рог свой на зямлю Юды, каб раськідаць яе».
 
И сказа́л я: что они́ иду́т де́лать? Он сказа́л мне так: э́ти ро́ги разброса́ли Иу́ду, так что никто́ не мо́жет подня́ть головы́ свое́й; а сии́ пришли́ устраши́ть их, сбить ро́ги наро́дов, подня́вших рог свой про́тив земли́ Иу́ды, что́бы рассе́ять её.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.