І.Навина 17 глава

Книга Ісуса Навина (Книга Єгошуї)
Переклад Огієнка → Новый русский перевод

І ви́йшов жеребо́к для Манасіїного племени, бо він пе́рвенець Йо́сипів, Махірові, Манасіїному пе́рвенцеві, Ґілеадовому батькові, бо він був воя́к, то був йому Ґілеад та Башан.

Таким был надел рода Манассии как первенца Иосифа. Махиру, первенцу Манассии, предку галаадитян, были выделены Галаад и Башан, потому что махириты были храбрыми воинами.

І було для позосталих Манасіїних синів за їхніми ро́дами: синам Авіезера, і синам Хелека, і синам Азріїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шеміда. Оце сини Манасії, Йо́сипового сина, му́жі, за їхніми ро́дами.

Свои наделы были выделены и остальным людям из рода Манассии по их кланам — потомкам Авиезера, Хелека, Асриила, Шехема, Хефера и Шемида. Это потомки Манассии, сына Иосифа, мужского пола, по их кланам.

А в Целофхада, сина Хефера, сина Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного, не було в нього синів, а тільки до́чки. А оце імена́ його дочо́к: Махла, і Ноа, і Хоґла, Мілка та Тірца.

У Целофхада, сына Хефера, сына Галаада, сына Махира, сына Манассии, не было сыновей, а были только дочери, которых звали Махла, Ноа, Хогла, Милка и Тирца.

І прийшли́ вони до священика Елеазара, і до Ісуса, Навинового сина, та перед начальників, говорячи: „Госпо́дь наказав був Мойсеєві дати нам спа́док серед наших братів“. І дав їм на Господній наказ спа́док серед братів їхнього батька.

Они пришли к священнику Элеазару, Иисусу, сыну Навину, и вождям и сказали: «Господь повелел Моисею дать нам удел между нашими братьями». И, по повелению Господа, Иисус дал им удел между братьями их отца.

І випало для Манасії десять наділів, окрім землі Ґілеаду та Башану, що по той бік Йорда́ну,

На долю Манассии, кроме Галаада и Башана, которые к востоку от Иордана, пришлось десять участков земли,

бо Манасіїні до́чки посіли спа́док серед синів його, а гілеадський край був для позосталих Манасіїних синів.

потому что дочери из рода Манассии получили удел наравне с сыновьями. А земля Галаада досталась остальным потомкам Манассии.

І була Манасіїна границя від Ашер-Гамміхметату, що навпроти Сигему, і йде та границя на пі́вдень до мешканців Ен-Таппуаху.

Земли Манассии простирались от Асира до Микмефафа к востоку от Шехема. Их граница шла оттуда на юг, к жителям Эн-Таппуаха.

Для Манасії був край Таппуах, а місто Таппуах при Манасіїній границі — для Єфремових синів.

(Земля Таппуаха досталась Манассии, но сам Таппуах, что на границе Манассии, достался ефремитам.)

І сходить та границя до потоку Кана, на південь від потоку. Ці міста́ Єфре́мові серед Манасіїних міст. А границя Манасії від пі́вночі до потоку, а кінча́лася при морі.

Затем граница тянулась на юг к реке Кане. Города там принадлежали Ефрему, хотя находились среди городов Манассии. Затем граница Манассии проходила по северной стороне реки и заканчивалась у моря.

На пі́вдень — Єфремове, а на пі́вніч — Манасіїне, а границею того було море. А в Аси́рі вони стикалися з пі́вночі, а в Іссаха́рі зо сходу.

Южная земля принадлежала Ефрему, северная — Манассии. Земли Манассии простирались до моря и граничили с Асиром на севере и с Иссахаром на востоке.

І було для Манасії в Іссахарі та в Асирі: Бет-Шеан та його залежні міста, і Ївлеам та його залежні міста, і ме́шканці Доару та його залежні міста, і мешканці Таанаху та його залежні міста, і мешканці Меґіддо та його залежні міста, три верховини.

На землях Иссахара и Асира Манассии принадлежали Бет-Шеан и Ивлеам с окрестными поселениями, жители Дора, Эн-Дора, Таанаха и Мегиддо вместе с окрестными поселениями (третий это Нафеф).[46]

Та Манасіїні сини не могли повиганяти ме́шканців цих міст, і ханаане́янин продовжував сидіти в тому кра́ї.

Сыны манассиины не смогли занять эти города, и на этой земле продолжали жить хананеи.

І сталося, коли Ізраїлеві сини стали сильні, то дали ханаанеянина на дани́ну, а вигнати — не вигнали його.

Но когда израильтяне окрепли, они подчинили себе хананеев, хотя не изгнали их полностью.

І говорили Йо́сипові сини з Ісусом, кажучи: „Чому ти дав мені на спа́док один жеребо́к та наділ один, а я ж народ числе́нний, бо до цього ча́су благослови́в мене Господь“.

Потомки Иосифа сказали Иисусу: — Почему ты дал нам в удел только один надел и один участок? Мы — многочисленный народ, и Господь обильно благословил нас.

І сказав до них Ісус: „Якщо ти народ числе́нний, то піди до лісу, та й повикорчо́вуєш собі там у кра́ї періззе́янина та рефаїв, бо Єфремова гора стала тісна́ для тебе“.

— Если вы так многочисленны, — ответил Иисус, — и нагорья Ефрема для вас слишком тесны, то идите в леса и расчистите себе землю там, в стране ферезеев и рефаимов.

І сказали Йо́сипові сини: „Не ви́стачить нам тієї гори, та й залізна колесни́ця в кожного ханаане́янина, що сидить у долині, як у того, що в Бет-Шеані та в його залежних містах, так і в того, що в долині Ізрее́льській“.

Потомки Иосифа ответили: — Нагорий для нас мало, а у всех хананеев долины есть железные колесницы — как у тех, что в Бет-Шеане с его окрестными поселениями, так и у тех, что в долине Изреель.

І сказав Ісус до Йо́сипового дому, до Єфрема та до Манасії, говорячи: „Ти числе́нний народ, і в тебе сила велика, — не буде тобі один жеребо́к,

Но Иисус сказал дому Иосифа — Ефрему и Манассии: — Вы многочисленны и очень сильны. У вас будет не только один надел,

але буде тобі гористий край; а що там ліс, то ви́корчуй його, і будуть тобі й його кі́нці. Бо ти виженеш ханаане́янина, хоч у нього колесни́ці залізні, хоч він сильни́й“.

но и покрытые лесом нагорья. Расчистите их, и их крайние пределы будут вашими. Пусть у хананеев есть железные колесницы, и пусть они сильны — вы их прогоните.

Примечания:

Новый русский перевод

11 [46] — Смысл этого места в евр. тексте неясен.

« 16 глава 18 глава »