1 Тимофія 1 глава

Перше послання св. апостола Павла до Тимофія
Сучасний переклад → Пераклад П. Татарыновіча

1-2 Вітання від Павла, апостола Ісуса Христа, за велінням Бога, нашого Спасителя, та Ісуса Христа, надії нашої, до Тимофія, істинного сина мого у вірі. Благодать, милість і мир тобі від Бога Отця і від Ісуса Христа, Господа нашого.

Павал, Апостал Езуса Хрыстуса з загаду Бога Збавіцеля нашага і Ўсеспадара Езуса Хрыстуса, надзеі нашай,

Тыматэю, праўдзіваму сыну ў веры: ласка, міласэрдзе і спакой ад Бога Айца й Хрыстуса Езуса, Усеспадара нашага.

Перед тим, як вирушити до Македонії, я попрохав тебе залишитися в Ефесі. Я хочу, щоб ти наказав деяким людям припинити навчати брехні

Я прасіў цябе, адыйходзячы ў Македонію, каб застаўся ў Эфэзе і запавясьціў іншым: не выглашаць інакшаў навукі

і не звертати уваги на вигадки і нескінченні родоводи, що приводять лише до суперечок, а не служать задуму Божому, який виконується через віру.

ды не займацца басьнямі, ці бясконцымі радаводамі, даводзячымі больш да спрэчак, чымся Божага збудаваньня ў веры.

Мета цієї настанови — любов, що йде від доброго серця, чистого сумління і щирої віри.

Мэтай бо навучаньня ёсьць любасьць з добрага сэрца й чыстага сумленьня ды шчырай веры;

Але деякі люди збочили і відхилилися від усього цього, віддавшись безглуздому марнословству, яке не несе ніякої користі.

ад гэтага адступіўшы, некаторыя аддаліся пустаслоўю,

Вони бажають бути вчителями Закону,[1] та не розуміють ні того, що кажуть, ані того, в чому запевняють.

жадаючы стацца вучыцелямі закону, а не разумеючы ні таго, што гавораць, ні таго, што ўпорыста пацьвярджаюць.

Ми знаємо, що Закон добрий, якщо користуватися ним належним чином.

А мы-ж знаем, што закон ёсьць добры, калі хто законна карыстаецца ім,

Ми також знаємо, що Закон існує не для праведних, а для порушників і заколотників, непоштивих і грішних, нечестивих і безбожників, убивць батьків і матерів, душогубів,

ведаючы тое, што закон ня ёсьць устаноўлены для праведніка, але для бунтарнае погані, для бязбожных і грэшнікаў, разбэшчаных і аганьбеных, бацькабойцаў, для душагубаў,

розпусників, мужоложців, работорговців, брехунів, лжесвідків і тих, хто діє проти істинного вчення Божого,

блудадзееў, мужаложцаў, людаграбежнікаў, лгуноў, вераломных, ды для ўсяго іншага, праціўнага здароваму вучэньню,

яке підкоряється славній Добрій Звістці, що йде від благословенного Бога. Мені було довірено нести її людям.

водле паверанай мне Эванэліі хвалы Бога дабраслаўлёнага.

Я дякую Ісусу Христу, Господу нашому, Який дав мені сили, бо визнав мене гідним і призначив на служіння Собі,

Дзякую падмацаваўшаму мяне Хрысту Езусу, Усеспадару нашаму, што прызнаў мяне верным, паставіўшы на служэньне,

хоч до того я був богозневажником, гонителем Божої церкви і зухвальцем. Але Господь дарував мені прощення, оскільки чинив я те в невірі й незнанні.

мяне, які раней і зьневажаў, і прасьледаваў, і крыўдзіў, аднак памілаваны, бо так паступаў празь няведаньне й няверу.

Та безмірна милість Господа нашого перелилася в мене разом з вірою і любов’ю, які знайшов я в Ісусі Христі.

Ласка-ж Госпада нашага ў-ва мне памножылася разам зь вераю і любасьцю ў Хрыстусе Езусе.

Ось істина, яка гідна повного і безсумнівного сприйняття: Христос Ісус прийшов у цей світ, аби спасти грішників, а я — найгірший з-поміж них.

Праўдзівае слова гэтае і ўсякага прыняцьця вартае, што Хрыстус Езус прыйшоў на гэты сьвет збавіць грэшнікаў міжякімі я першы.

Саме з цієї причини мені було дано милість, щоб, використавши мене, найгіршого з грішників, Христос Ісус зміг би показати Своє довготерпіння, як приклад для тих, хто пізніше повірив би у Нього й отримав вічне життя.

Але дзеля таго я й памілаваны, каб Езус Хрыстус у-ва мне першым паказаў усю цярплівасьць у прыклад тым, якіе ўвераць у Яго дзеля жыцьця вечнага.

Цареві вічному, невмирущому й невидимому, єдиному Богу честь і Слава на віки вічні. Амінь.

Усеваладару-ж вякоў несьмяротнаму, нявідомаму, адзінаму Богу чэсьць і хвала на вякі вякоў. Амэн.

Я довіряю цей наказ тобі, Тимофію, сину мій, згідно з пророцтвами [2] про тебе, що були зроблені в минулому, щоб ти міг використати їх у праведному бою віри.

Гэты вось запавет давяраю табе, сын мой Тыматэй, водле былых аб табе запавесьцяў, каб ты, згодна зь імі, ваяваў як добры ваяк,

Адже ти маєш віру Господа і чисте сумління. Дехто зрікся цього і втратив [3] свою віру.

маючы веру й добрае сумленьне, якое адкінуўшы, некаторые заняпалі ў веры;

Серед них Ґіменей і Олександр, яких я передав сатані, щоб вони навчилися не говорити супроти Бога.

між імі Гымэнэй і Аляксандар, якіх я аддаў шатану, каб адвыклі ад богазьнявагі.

Примечания:

Пераклад П. Татарыновіча

3−4 Тые «іншые» — гэта прэтэсыянальные «вучоные» сярод хрысьціян. А гэрэтыкі, зь якімі Тыматэю прышлося дзела мець у Эфэзе, распаўсюджвалі вучэньне, зь якога потым у ІІ і ІІІ ст. сфармаваўся «гностыцызм», як гэта відно з канчальных слоў лісту, дзе сказана, што яны называлі сваё вучэньне «пазнаньнем», па-грэцку «Гносіс». Дзьве другія асаблівасьці гэнага вучэньня адзначаны ў лісьце (3, 4, 7), менавіта: пагляд на плоць, як на пачатак зла ў сьвеце, ды склоннасьць завіваць абстрактные сьветагляды ў абгортку міталягічных выдумак. Дзеля таго некаторые вучоные не беспадстаўна дабачваюць у словах Апостала аб бясконцых радаводах спорных, нацёк на мэтафізычные гэнэалёгіі, выдуманые гностыкамі. Фактычна яны сьцьвярджаюць пасьцежнае паходжаньне із лона Боства даўгіе шэрэгі родзячыхся адна за другою вечных духовых істасьцяў, называных «зонамі»; Хрысту аддавалі пашану, як аднаму із «зонаў».

8−11 Закон дабракарысны, бо ён цугляе натуральны поцяг чалавека да благоцьця, да зла, як наступства першароднага граху.

10 Зладзеі, хапаўшые людзей на прадажу іх у нявольніцтва, былі караные законам Майжэша караю сьмерці (Выйсьц. 21:16).

18 Яснавідцы прадвяшчалі Тыматэя будучым добрым пастырам Эфэзу.

20 Гымэнэй ня верыў у згробуўстаньне мяртвых (2Тым. 2:17), а меднік Аляксандар быў, відаць, заядлым праціўнікам Паўла ў жыцьці й навучаньні (2Тым. 4:14−15). Абодва былі вылучаныя з Эклезіі.

« 3 глава 2 глава »