2 Пятра 2 глава

2-е Саборнае Пасланне святога Апостала Пятра
Пераклад праваслаўнай царквы → Переклад Куліша та Пулюя

Былí і лжэпраро́кі ў наро́дзе, як і сярод вас бу́дуць ілжэвучы́целі, што прынясу́ць згу́бныя е́расі і, адрака́ючыся ад Уладара́, Які адкупíў іх, навяду́ць са́мі на сябе ху́ткую пагíбель.

Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителї, котрі введуть єресї погибелї, і відцуравшись викупившого їх Владики, приведуть на себе скору погибіль.

І многія пойдуць усле́д іхняй распу́снасці, і з-за іх шлях íсціны будзе знясла́ўлены.

І многі підуть за їх погибіллю, котрі дорогу правди хулити муть;

І ў хцíвасці з хíтрымі сло́вамі будуць нажыва́цца на вас; прысу́д ім даўно гато́вы, і пагíбель іх не дрэ́мле.

і в зажерливостї придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає.

Бо калі Бог не пашкадава́ў а́нгелаў, якія саграшы́лі, а ў пу́тах це́мры кíнуў іх у пе́кла і аддаў, каб захава́ны былí на суд для пакара́ння;

Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не пощадив, а кинув їх в окови пекольної темряви, і передав, щоб хоронено їх на суд;

і калі не пашкадава́ў старажы́тнага све́ту, а збяро́г васьмяры́х, у тым лíку Ноя, прапаве́дніка пра́веднасці, навёўшы пато́п на свет бязбо́жных;

і коли первого сьвіта не пощадив, а самовосьмого Ноя, проповідника правди, охоронив, повідь на сьвіт нечестивих допустивши;

і калі гарады́ Садо́ма і Гамо́ры спапялíў, асудзíўшы на знішчэ́нне і да́ўшы пры́клад таго, што чака́е бязбо́жнікаў,

і коли городи Содому й Гоморру засудив на руїну, обернувши в попіл, і поставивши, яко приклад для будучих безбожників,

а пра́веднага Лота, прыгне́чанага распу́снымі паво́дзінамі беззако́нных, вы́ратаваў,

а ізбавив праведного Лота, омерзенного розпустним життєм безбожників;

бо гэты пра́веднік, жывучы́ сярод іх, з дня ў дзень паку́таваў душою пра́веднай, ба́чачы і чу́ючы беззако́нныя спра́вы, —

(живучи бо між ними праведник той, дивлячись і слухаючи про беззаконні дїла, день в день мучив праведну душу;)

то ве́дае Гасподзь, як збаўля́ць набо́жных ад спакушэ́ння, а беззако́нных захо́ўваць да дня суда́ для пакара́ння,

то й знає Господь побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на муки, —

асабліва ж тых, якія ідуць за нячы́стымі пажа́днасцямі пло́ці і пагарджа́юць ула́дамі, наха́бнікаў самазадаво́леных, якія не бая́цца зневажа́ць вышэ́йшых,

найбільше ж тих, що ходять в слїд за тїлом в нечистому хотїнню, і зневажають начальство; що сьміливі, самолюбні, не лякають ся хулити власть,

тады як а́нгелы, бо́льшыя па магу́тнасці і сіле, не прамаўля́юць на іх перад Госпадам знява́жлівага асуджэ́ння.

хоч ангели, кріпостю і силою більшими бувши, не приносять проти них перед Господа докоряючого суду.

Яны, як неразу́мныя жывёлы па прыро́дзе, наро́джаныя, каб іх лавíлі і вынішча́лі, зневажа́юць тое, чаго не разуме́юць; яны будуць знíшчаны, як і тыя вынішча́юцца;

Сї ж, як безсловесні зьвірі, природні, що родять ся на лови і забиттє, хулять, чого не розуміють, і в зотлїнню своїм загинуть,

яны атрыма́юць распла́ту за беззако́нні, бо знахо́дзяць асало́ду яны ў штодзённым раскашава́нні; бессаро́мнікі і распу́снікі, яны це́шацца ў ашука́нствах сваіх падчас засто́лляў з вамі;

і нагороду неправди приймуть. Солодкими вважають вони дочасні розкоші; вони — самий сором і беззаконнє, розкошують в обманьстві своїм, їдаючи з вами;

вочы ў іх поўныя пралюбадзе́йства і несупы́ннага граху́; яны зава́бліваюць нетрыва́лыя ду́шы; яны ма́юць сэ́рцы, звы́клыя да нажы́вы; гэта сыны́ пракля́цця;

очі мають повні прелюбодїяння і неперестаючого гріха, надять душі неутверджені; серце в них навчене до зажерливости, се — дїти прокляття;

пакíнуўшы прамы́ шлях, яны заблудзíлі, пайшо́ўшы шля́хам Валаа́ма, сы́на Васо́равага, які палюбíў пла́ту няпра́ведную,

котрі, опустивши праву дорогу, заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив неправедну нагороду,

але быў вы́крыты ў сваім беззако́нні: бязмо́ўная аслíца, прамо́віўшы чалавечым го́ласам, спынíла безразва́жнасць праро́ка.

тільки ж мав кару за своє беззаконнє, бо підяремник нїмий, проговоривши чоловічим голосом, остановив нерозум пророка.

Яны — бязво́дныя крынíцы, хма́ры, бу́раю гна́ныя, якім прыгатава́ны змрок вечнай цемры.

Се жерела безводні, хмари, хуртовиною гонимі, котрим чорна темрява на віки захована.

Бо, прамаўля́ючы пыхлíвыя і пусты́я словы, яны да пло́цкіх пажа́днасцей і разбэ́шчанасці прыва́бліваюць тых, хто толькі што аддалíўся ад тых, якія жыву́ць у аблу́дзе;

Промовляючи бо великими і марними словами, принаджують хотїннєм тїла та розпустою тих, що ледво утїкли від живучих в блудї,

абяца́юць ім свабоду, самі бу́дучы раба́мі распу́сты; бо хто кім перамо́жаны, той таму і раб.

обіцяючи їм волю, самі бувши слуги зотлїння; хто бо ким подужаний, того він і невольник.

Бо, калі яны, пазбе́гнуўшы нечыстаты́ свету праз пазна́нне Госпада і Спасіцеля нашага Іісуса Хрыста, потым зноў заблы́тваюцца і паддаю́цца ёй, то апошняе стано́віцца для іх го́ршым за пе́ршае.

Коли бо, утїкши від нечистоти сьвіта через пізнаннє Господа і Спаса Ісуса Христа, однакож, знов замотавшись, бувають подужані, то останнє їх — гірше первого.

Лепш было́ б ім не спазна́ць шля́ху пра́веднасці, чым, спазна́ўшы, вярну́цца назад ад да́дзенай ім святой за́паведзі.

Лучче би їм було не пізнати дороги правди, як, пізнавши, одвернутись від переданої їм сьвятої заповіди.

Але з імі адбыва́ецца паво́дле праўдзíвай пры́маўкі: саба́ка вярта́ецца да бляво́ціны сваёй, і: вы́мытая свіння́ ідзе валя́цца ў бру́дзе.

Довело ся ж їм по правдивій приповістї: "Пес вертаєть ся до своєї блювотини", а "свиня, скупавшись, (іде) валятись у калюжу".

« 1 глава 3 глава »