Судьи 21 глава

Книга Судей израилевых
Библейской Лиги ERV → Пераклад Яна Станкевіча

 
 

В Мицфе израильтяне поклялись, что никто из них не отдаст своих дочерей замуж за сыновей Вениамина.
 
І кажны муж Ізраелец прысяг у Міцпе, кажучы: «Ніхто з нас не аддасьць дачкі свае за жонку Веняміну».

Сыны Израиля пришли в город Вефиль, где они пробыли до вечера, громко рыдая перед Богом.
 
І прышоў люд да Бэт-Элю, і сядзелі там аж да вечара перад Богам, і ўзьнялі голас свой, і плакалі плачам вялікім.

И сказали они Богу: «О, Господи, Бог народа израильского! Почему случилось это с нами? Почему Израиль лишился одного колена?»
 
І сказалі: «Чаму, СПАДАРУ, Божа Ізраеляў, прыгадзілася гэта ў Ізраелю, што ня стала цяпер у Ізраеля аднаго плямені?»

На следующий день, рано утром, люди построили алтарь и вознесли Богу жертвы всесожжения и содружества.
 
І было назаўтрае, і ўстаў люд нараніцы, і збудавалі там аброчнік, абракалі ўсепаленьне й супакойныя аброкі.

Затем народ Израиля сказал: «Кто из всех колен израильских не пришёл сюда на наше собрание перед Господом?» Они спросили это, так как дали клятву убить тех, кто не придёт в Мицфу на собрание перед Господом.
 
І сказалі сынове Ізраелявы: «Хто ня ўзыходзіў да грамады, да СПАДАРА з усіх плямёнаў Ізраелявых?» Бо вялікая прысяга была на тых, што ня ўзыходзілі да СПАДАРА да Міцпы, кажучы: «Сьмерцяй хай памрэць!»

И сжалились сыны Израиля над народом Вениамина, сказав: «Сегодня один род был отделён от Израиля.
 
І зжаліліся сынове Ізраелявы над Венямінам, братам сваім, і сказалі: «Цяпер адцята адно плямя ад Ізраеля;

Мы поклялись перед Господом, что не позволим своим дочерям выходить замуж за сыновей Вениамина. Как же мы сможем обеспечить их жёнами?»
 
Што зробім ім засталым што да жанок, а мы ж прысягалі СПАДАРОМ ня даць ім жанок із дачок нашых?»

Потом народ Израиля спросил: «Народ какого из племён Израиля не приходил в Мицфу, где мы собирались перед Господом?» И оказалось, что из Иависа Галаадского никто не приходил на собрание.
 
І сказалі: «Хто тый з плямёнаў Ізраелявых, што ня прышоў да СПАДАРА да Міцпы?» І вось, ня прышоў ніхто да табару да грамады зь Явісу Ґілеадзкага.

Израильтяне пересчитали каждого человека и узнали, что не было среди них ни одного из жителей Иависа Галаадского.
 
І агледжаны люд, і вось, ня было там ні воднага із жыхараў Явісу Ґілеадзкага.

И послал народ Израиля туда двенадцать тысяч воинов, приказав им следующее: «Идите в Иавис Галаадский и поразите мечами каждого человека, живущего там, даже женщин и детей.
 
І паслаў туды збор двананцацёх тысячаў чалавекаў, з дужасілаў, і далі ім расказаньне, кажучы: «Ідзіце й пабіце лязом мяча жыхараў Явісу Ґілеадзкага, і жанкі, і дзецяняты.

И сделайте вот что: вы должны убить там всех мужчин и всех женщин, которые потеряли невинность». Но не убивайте девственниц. Так воины и сделали.
 
І во што зрабіце: кажнага мужчыну й кажную жонку, што пазнала ляжаньне мужчыны, акануйце».

И нашли они в Иависе Галаадском четыреста девиц, не познавших мужчин, и привели их в лагерь в Силом, который находится на Ханаанской земле.
 
І знайшлі яны із жыхараў Явісу Ґілеадзкага чатырыста дзяўчат у дзявоцтве, што не пазналі мужа, ляжаньня з мужчынам, і прывялі іх да табару ў Шыле, каторае ў зямлі Канаанскай.

Затем народ Израиля отправил послов к людям Вениамина, которые находились у скалы Риммона, и предложил им перемирие.
 
І паслаў увесь збор, і гукалі сыноў Веняміновых, што ў скале Рымоне, і агаласілі ім мір.

Сыны Вениамина возвратились в Израиль, и им отдали женщин из Иависа Галаадского, которых оставили в живых. Но оказалось, что было недостаточно женщин для всех сыновей Вениамина.
 
І зьвярнуўся Венямін у тым часе, і далі ім жонкі, каторыя пакінулі жывыя із жанок Явісу Ґілеадзкага, але іх ня было ім даволі.

Народ Израиля пожалел мужчин из племени Вениамина, так как Господь отделил их от остальных семей израильских.
 
І люд жалеў Веняміна, бо СПАДАР зрабіў прорву ў плямёнах Ізраелявых.

И сказали старейшины израильского народа: «Женщины Вениамина убиты. Где же мы можем найти жён для мужчин, которые остались в живых?
 
І сказалі старцы збору: «Што нам рабіць засталым, што да жонак, бо выгублены жанкі ў Веняміна?»

Эти уцелевшие мужчины из племени Вениама должны иметь детей, чтобы продолжить свой род. Это должно быть сделано, чтобы не исчез ни один род Израиля!
 
сказалі: «Спадак Веняміна хай будзе ўцеклым Веняміна, і хай не загіне плямя з Ізраеля.

Но мы не можем отдать им в жёны своих дочерей, потому что поклялись, что будет проклят тот, кто отдаст свою дочь за сына Вениамина.
 
Мы, адылі, ня можам даць ім жанок із дачок нашых; бо прысяглі сынове Ізраелявы, кажучы: "Пракляты, хто дасьць жонку Веняміну"».

Сейчас время праздника Господа, который ежегодно проводится в городе Силом». (Силом находится на севере от Вефиля и к востоку от дороги, ведущей из Вефиля в Сихем, и к югу от города Левон).
 
І сказалі: «Вось, бывае кажнага году сьвята СПАДАРОВА ў Шыле, каторае на поўнач ад Бэт-Элю й на ўсход сонца ад дарогі, што ўзыходзе ад Бэт-Элю да Сыхему, і на паўдня ад Левоны».

Старейшины рассказали сынам Вениамина о своём плане: «Пойдите и спрячьтесь в виноградниках.
 
І расказалі сыном Веняміновым, кажучы: «Пайдзіце й засядзьце ў вінішчах.

Смотрите, когда девицы из Силома начнут танцевать, тогда выйдите из виноградников, схватите себе каждый по девице, ведите их на землю Вениамина и женитесь на них.
 
І глядзіце, як выйдуць дачкі Шыльскія скакаць у карагодах, тады выйдзіце зь вінішчаў, і схапіце кажны чалавек сабе жонку з дачок Шыльскіх, і пайдзіце да зямлі Веняміновае.

Отцы или братья этих женщин придут к нам с жалобой, но мы скажем им: „Простите сыновей Вениамина. Позвольте им жениться на этих женщинах. Мы не смогли найти достаточно женщин для всех мужчин, оставшихся в живых после сражения. Вы обещали не отдавать девушек в жёны сыновьям Вениамина и не отдали их! Они забрали их у вас против вашей воли, так что вы не нарушили клятву, данную Богу”».
 
І будзе, як прыйдуць бацькі іхныя альбо браты іхныя, каб вадзіцца з намі, то мы скажам ім: «Даруйце нам за іх, бо мы не ўзялі кажнаму зь іх жонкі на вайне, і вы не далі ім: цяпер вы вінны».

Люди Вениамина так и сделали. Каждый похитил по одной из танцующих девушек. Они увезли их на свою землю и женились на них. Они построили там города и жили в них.
 
І зрабілі так сынове Веняміновы, і ўзялі жонкі подле ліку свайго з былых у карагодзе, каторыя яны схапілі, і пайшлі, і зьвярнуліся да спадку свайго, пабудавалі месты і жылі ў іх.

И весь народ Израиля разошёлся по домам, каждый пошёл в свою семью, на свою землю.
 
І пайшлі стуль сынове Ізраелявы таго часу кажны да плямені свайго а да радзімы свае, і пайшлі стуль кажны да спадку свайго.

В то время не было царя в Израиле. И каждый делал то, что считал правильным.
 
Тых дзён ня было караля ў Ізраеля; кажны рабіў тое, што справядлівае ў ваччу ягоным.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.