1 Царств 26 глава

Первая книга Царств
Библейской Лиги ERV → Пераклад Яна Станкевіча

 
 

Зифеи пришли к Саулу в Гиву и сказали: «Давид скрывается на холме Гахила, напротив Иесимона».
 
І прышлі Зыфяне да Саўлы да Ґівеы, кажучы: «Ціж не хаваецца Давід на ўзгорку Гахіла, каторы направа ад Ешымону?»

И спустился Саул в пустыню Зиф с тремя тысячами человек, отобранными из всего Израиля, чтобы искать там Давида.
 
І ўстаў Саўла, і спусьціўся на пустыню Зыф, і ізь ім тры тысячы выборных мужоў Ізраельскіх, каб шукаць Давіда на пустыні Зыф.

Саул разбил свой лагерь на холме Гахила, у дороги напротив Иесимона. Давид же находился в пустыне и видел, что Саул шёл туда за ним.
 
І разьлёгся Саўла на ўзгорку Гахіла, каторы перад Ешымонам направа, ля дарогі; Давід жа прабываў на пустыні й бачыў, што Саўла прышоў за ім на пустыню;

Давид послал разведчиков и выяснил, что Саул действительно пришёл схватить его.
 
І паслаў Давід узьведнікаў, і даведаўся, што Саўла запраўды прышоў.

Тогда Давид пошёл туда, где Саул разбил свой лагерь. Он увидел, где спал царь и его военачальник Авенир, сын Нира. Саул спал в центре лагеря, а народ расположился вокруг него.
 
І ўстаў Давід, і прышоў аж да месца, ідзе Саўла разьлёгся табарам, і абачыў Давід месца, ідзе ляжаў там Саўла а Аўнір Ніранок, вайводца ягоны, Саўла ж ляжаў у месцу, абаронным вазамі, а люд разьлёгся навокал яго.

Давид обратился к Ахимелеху хеттеянину и к Авессе, сыну Саруина, брату Иоава. Он спросил их: «Кто пойдёт со мной к Саулу в лагерь?» Авесса ответил: «Я пойду с тобой».
 
І адказаў Давід, і сказаў Агімелеху Гэцічу а Авішаю Цэруёнку, брату Ёававаму, кажучы: «Хто зыйдзе з імною да Саўлы да табару?» І адказаў Авішай: «Я зыйду з табою».

Ночью Давид и Авесса пошли в лагерь Саула. Саул спал в лагере, и копьё его было воткнуто в землю у его изголовья, а Авенир и остальной народ спали вокруг Саула.
 
І прышоў Давід із Авішаём да людзёў ночы, і вось, Саўла ляжыць, сьпіць у месцу, абаронным вазамі, і дзіда ягоная ўткнёна ў зямлю ля ўзгалоўя ягонага; Аўнір жа а люд ляжаць навокал яго.

Авесса сказал Давиду: «Сегодня Бог отдаёт врага в твои руки. Позволь, я пригвозжу его копьём к земле одним ударом, мне не придётся два раза ударять!»
 
Авішай сказаў Давіду: «Замкнуў Бог цяпер злосьніка твайго ў рукі твае; дык дазволь, я прыбю яго дзідаю аж да зямлі адным вытням і не паўтару яму».

Но Давид сказал Авессе: «Не убивай Саула! Кто поднимет руку на избранного Господом царя, тот будет наказан!
 
І сказаў Давід Авішаю: «Ня губі яго, бо хто, падняўшы руку на памазанца СПАДАРОВАГА, застанецца нявінны».

Так же верно, как то, что Господь жив, Он сам поразит Саула. Может быть, придёт его день, и он умрёт от естественных причин или будет убит в сражении.
 
І сказаў Давід: «Жыў СПАДАР! хіба СПАДАР паразіць яго, альбо прыйдзе дзень ягоны, і ён памрэць, альбо зыйдзе на вайну, і ня стане яго; мяне ж хай не дапусьце СПАДАР падняць руку сваю на памазанца СПДАРОВАГА.

А я молю Господа, чтобы он никогда не позволил мне поднять руку на царя, избранного Господом! Теперь возьми копьё и сосуд с водой, которые находятся у изголовья Саула, и пойдём».
 
А цяпер вазьмі ж дзіду, што ля ўзгалоўя ягонага, і жбан із вадою, і пойдзем да сябе».

Давид взял копьё и сосуд с водой у изголовья Саула, и они ушли из лагеря Саула. И никто не знал и не видел, что произошло, и никто не проснулся. Все люди Саула спали, так как Господь усыпил их глубоким сном.
 
І ўзяў Давід дзіду а жбан із вадою ля ўзгалоўя Саўлавага, і пайшлі яны да сябе; і ніхто ня бачыў, але ўсі спалі; бо цьвярды сон ад СПАДАРА напаў на іх.

Давид перешёл на другую сторону долины и стал на вершине горы напротив лагеря Саула. Между ними было большое расстояние.
 
І перайшоў Давід на другі бок, і стаў на версе гары здалеку, вялікае месца было меж іх.

И закричал Давид народу и Авениру, сыну Нира: «Отвечай, Авенир!» Авенир ответил: «Кто ты такой, чтобы так обращаться к царю?»
 
І загукаў Давід да люду а Аўніра Ніранка, кажучы: «Ці не адкажаш ты Аўніру!» І адказаў Аўнір, і сказаў: «Хто ты, што крычыш каралю?»

Давид сказал Авениру: «Ты — уважаемый человек! Кто может сравниться с тобой в Израиле? Так почему же ты не бережёшь господина твоего, царя? Простой человек приходил в стан, чтобы убить царя, господина твоего.
 
І сказаў Давід Аўніру: «Ці ня муж ты, і хто роўны з табою ў Ізраелю? Чаму ж ты не сьцеражэш спадара свайго, караля? Во прыходзіў адзін ізь люду загубіць караля, спадара твайго.

Ты совершил большую ошибку! И как верно то, что жив Господь, ты и люди твои заслуживаете смерти за то, что не охраняете господина вашего, царя, избранного Господом. Посмотри вокруг. Где копьё и сосуд с водой, которые были у изголовья Саула?»
 
Ня добра ты гэта робіш; жыў СПАДАР! вы сыны сьмерці за тое, што не сьцеражыце спадара свайго — памазанца СПАДАРОВАГА. Дык глянь, ідзе дзіда каралёва й жбан із вадою, што былі ля ўзгалоўя ягонага?»

Саул узнал голос Давида и сказал: «Твой ли это голос, сын мой, Давид?» Давид ответил: «Да, это мой голос, господин мой царь».
 
І пазнаў Саўла голас Давідаў, і сказаў: «Ці твой гэта голас, сыну мой Давідзе?» І сказаў Давід: «Мой голас, спадару мой каролю».

И ещё сказал Давид: «Господин мой, за что ты преследуешь меня? Что я сделал? В чём виноват я?
 
І сказаў яшчэ: «За што спадар мой перасьлядуе слугу свайго? што я зрабіў? якое ліха ў руццэ маёй?

Господин мой царь, выслушай меня! Если Господь возбудил в тебе злобу против меня, то пусть Он примет жертву. Но если это люди возбудили в тебе злобу ко мне, то пусть они будут прокляты перед Господом! Они изгнали меня с земли, которую дал мне Господь, говоря: „Иди и служи чужим богам”.
 
Дык цяпер хай выслухае спадар мой кароль словы слугі свайго: калі СПАДАР настроіў цябе супроці мяне, то прымі гэта за пах; а калі — сынове людзкія, то праклятыя яны перад СПАДАРОМ, бо яны выгналі мяне цяпер, каб не прылучыцца імне да спадку СПАДАРОВАГА, кажучы: "Ідзі, служы багом чужым".

Так не дай пролиться крови моей на землю вдали от Господа. Царь Израиля вышел искать одну блоху. Ты подобен человеку, который гоняется за куропаткой по горам».
 
Дык хай не разальлецца ж кроў мая на зямлю перад відам СПАДАРОВЫМ, бо кароль Ізраеляў вышаў шукаць адну блыху, як ганяюцца за курапатаю па горах».

И сказал Саул: «Я согрешил. Возвратись, сын мой, Давид. Я не буду больше делать тебе зла, так как сегодня ты показал, что тебе дорога жизнь моя. Я вёл себя глупо и совершил большую ошибку».
 
І сказаў Саўла: «Ізграшыў я; зьвярніся, сыну мой Давідзе; бо наперад я ня буду рабіць табе ліха, бо душа мая была дарагая ў ваччу тваім сядні; вось, дурна рабіў я й мыляўся надзвычайна».

Давид ответил: «Вот копьё царя. Пусть один из юношей придёт сюда и возьмёт его.
 
І адказаў Давід, і сказаў: «Во дзіда каралёва; хай пярэйдзе адзін ізь дзяцюкоў і возьме яе.

Господь воздаёт каждому по делам его. Он вознаграждает тех, кто поступает праведно, и наказывает тех, кто неправеден. Господь сегодня отдавал тебя в мои руки, но я не подниму руки своей на царя, избранного Господом.
 
А СПАДАР зьверне кажнаму праўдзівасьць ягоную а вернасьць ягоную, бо СПАДАР аддаваў цябе ў рукі, але я не захацеў падняць рукі свае на памазанца СПАДАРОВАГА.

Сегодня я показал, что твоя жизнь дорога мне! Так и Господь покажет, что моя жизнь дорога Ему, и избавит меня от всяких бед!»
 
І вось, як узьвялічылася душа твая сядні ў ваччу маім, так хай узьвялічыцца душа мая ў ваччу СПАДАРА, і хай выбаве мяне з усялякае бяды!»

И сказал Саул Давиду: «Да благословит тебя Бог, сын мой Давид. Ты будешь творить великие дела, и успех будет тебе во всём». И пошёл Давид своим путём, а Саул возвратился домой.
 
І сказаў Саўла Давіду: «Дабраславёны ты, сыну мой Давідзе; і справу справіш, і перамагчы пераможаш». І пайшоў Давід сваёю дарогаю, а Саўла зьвярнуўся на свае месца.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.