Иеремия 44 глава

Иеремии была весть от Господа для всех людей, живущих в Египте и для живущих в городах Мигдоле, Тафнисе, Мемфисе и южном Египте. Вот эта весть,

 

Слово, що було до Єремії про всіх юдеїв, що сиділи в єгипетському кра́ї, що сиділи в Міґдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю́ Патрос, говорячи:

в которой Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: «Вы видели ужас, который Я навлёк на Иерусалим и на все города Иудеи. Они сегодня — груды камней.

 

„Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спрова́див на Єрусалим та на всі Юдині міста́, — і ось вони цього дня руїна, і немає в них ме́шканця.

Они были уничтожены, потому что живущие в них творили зло, принося жертвы чужим богам, и это разгневало Меня. Ваши люди и ваши предки в прошлом не поклонялись тем богам.

 

Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гніви́ти Мене, ходячи кадити, служити іншим бога́м, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки́.

Я посылал слуг Моих, пророков, много раз, и они говорили людям от Моего имени. Я предупреждал народ: „Не совершайте этот ужасный грех. Мне ненавистно, когда вы поклоняетесь идолам”.

 

І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридли́вої речі, яку Я знена́видив!

Но они не слушали пророков, не обращали на них внимания и не прекращали творить зло. Они не перестали приносить жертвы другим богам.

 

Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим бога́м.

И тогда Я явил им Свой гнев, и наказал города Иудеи и улицы Иерусалима. Гнев Мой превратил Иерусалим и все города в груды камней, какими они остаются и поныне.

 

І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запала́в він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пусти́нею, як бачите цього дня.

Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: „Почему вы причиняете себе вред, продолжая поклоняться идолам? Вы отдаляете мужчин и женщин, детей и младенцев от семьи Иуды, и тем самым вы губите эту семью.

 

А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: На́що ви робите велике зло своїм ду́шам, вигу́блюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля́ з-серед Юди, щоб не залиши́лася вам решта?

Почему вы хотите разгневать Меня, создавая идолов? Теперь вы живёте в Египте и вызываете Мой гнев, принося жертвы лжебогам Египта. Вы уничтожите себя по своей собственной вине; станете тем, о чём другие народы будут говорить со злобой и насмешкой.

 

На́що ви робите, щоб гніви́ти Мене чи́нами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському кра́ї, куди ви прийшли чужи́нцями заме́шкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокля́ттям та га́ньбою серед усіх людів землі?

Не забыли ли вы о зле, которое творили ваши предки, о злобных делах царей и цариц Иудеи, о нечестивых поступках, совершённых вами и вашими жёнами по всей Иудее и на улицах Иерусалима?

 

Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному кра́ї та на вулицях Єрусалиму?

И по сей день жители Иудеи остаются непокорными: они не оказали Мне уважения и не следовали Мне, а также не подчинились заветам, которые Я дал вам и вашим предкам”».

 

Не були вони впоко́рені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Зако́ном Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батька́м.

Поэтому Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: «Я решил сделать с вами нечто ужасное: Я погублю семью Иудеи.

 

Тому́ так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну́ обличчя Своє на вас вам на зло, щоб ви́коренити всього Юду!

Оставшиеся в живых из Иудеи ушли в Египет, но Я уничтожу их мечом и голодом. О них другие народы будут говорить со злобой и будут бояться того, что с ними случилось. Они станут проклятием, и другие народы их будут оскорблять.

 

І візьму́ Я за́лишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужи́нцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському кра́ї, — попа́дають від меча та від голоду, погинуть від мало́го й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбо́ю, застра́шенням, і прокля́ттям та га́ньбою.

Я накажу ушедших в Египет мечом, голодом и страшными болезнями, как Я наказал Иерусалим.

 

І покараю замешкалих в єгипетському кра́ї, як покарав Я Єрусалим, — мечем, голодом та морови́цею.

Ни один из ушедших в Египет не избежит Моего наказания и не выживет, чтобы вернуться в Иудею. Они захотят прийти обратно в Иудею и поселиться там, но ни один из них не вернётся, кроме нескольких человек, которым удастся убежать оттуда».

 

І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужи́нцями замешкати там в єгипетському кра́ї, щоб вернутися до Юдиного кра́ю, куди вони бажають усією душею своєю верну́тися й оселитися там. Але не ве́рнуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі́!“

Многие женщины Иудеи, жившие в южном Египте, часто встречались и вместе совершали жертвоприношения чужим богам, и их мужья знали об этом. Мужья этих женщин, которые поклонялись другим богам, говорили Иеремии:

 

І відповіли́ Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки́ ка́дять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там у великий збір, і ввесь наро́д, що сидів в єгипетському кра́ї в Патросі, говорячи:

«Мы не будем слушать весть от Господа, которую ты передаёшь.

 

„Щодо сло́ва, що ти говорив до нас Господнім Ім'я́м, ми не слухаємо тебе.

Мы обещали приносить жертвы Царице Небес, и мы сделаем так, как обещали: мы воздадим жертвы и принесём возлияния в поклонение ей. Мы делали эти приношения и раньше, подобно нашим предкам, правителям и царям. Мы все совершали эти грехи в городах Иудеи и на улицах Иерусалима. Мы тогда поклонялись Царице Небес, и у нас было вдоволь еды, нам во всём везло, и ничего плохого с нами не случалось.

 

Бо напевно ви́конаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, — щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки́ наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І наси́чувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили.

Но, когда мы перестали приносить жертвы Царице Небес и перестали совершать возлияния, у нас наступили трудные времена, и теперь наши люди погибают от войны и голода».

 

А відколи́ перестали ми кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду!

Потом заговорили женщины, возразив Иеремии: «Наши мужья знали, что мы делали, они нам разрешали приносить ей жертвы и возлияния; наши мужья знали и о том, что мы пекли пироги с её изображением».

 

А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без ві́дома наших чоловіків ми робимо для неї жерто́вні калачі́ з її зобра́женням, і ллємо́ їй литі жертви?“

Затем Иеремия обратился ко всем женщинам и мужчинам, которые говорили всё это,

 

І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, гово́рячи:

с такими словами: «Господь помнит, что вы приносили жертвы в городах Иудеи и на улицах Иерусалима. Вы, а также ваши предки, цари, правители и простые люди совершали эти грехи. Господь помнит, что вы делали, и решил,

 

„Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, — хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його?

что больше не может этого терпеть. Ему ненавистны совершённые вами грехи, и поэтому Он превратил вашу землю в голую пустыню, в которой никто не живёт, и именно поэтому другие народы плохо отзываются о вашей стране.

 

І не зміг Господь більше зне́сти зла ваших чи́нів, та ті гидо́ти, що ви наробили, — тому́ став ваш край руїною, і застра́шенням та прокля́ттям, так що немає ме́шканця, як бачите цього дня“.

С вами всё это случилось потому, что вы приносили жертвы чужим богам, вы согрешили против Господа, не подчинились Ему и не следовали заветам, которые Он вам дал. И вы не сдержали свои обещания».

 

За те, що кадили ви, і що грішили Господе́ві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Зако́ном Його й Його правом та свідо́цтвами Його, тому спітка́ло вас оце зло, як бачите цього дня“.

Затем Иеремия сказал: «Все люди Иудеи, живущие в Египте, слушайте весть от Господа.

 

І сказав Єремія до всього наро́ду та до всіх жіно́к: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському кра́ї!

Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: „Вы, женщины, сдержали данные вами обещания приносить жертвы и возлияния Царице Небес”. Поэтому делайте то, что вы обещали, не нарушайте ваше слово.

 

Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки́ говорили своїми уста́ми й своїми руками виконували, кажучи: „Конче виконаємо свої прися́ги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви,“ тому напевно здійсні́те ваші прися́ги, і конче виконайте обі́тниці ваші.

Но все иудеи, живущие в Египте, выслушайте весть от Господа: „Великим именем Моим Я обещаю, что ни один из людей Иудеи, живущий в Египте, никогда больше не поклянётся именем Моим и не скажет: „Так же верно, как и то, что жив Господь…”.

 

Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському кра́ї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'я́м, — говорить Господь, — що не буде вже Ім'я́ Моє кликатися устами жодного юде́янина, кажучи: „Живий Господь Бог!“ у всьому єгипетському кра́ї.

Я буду наблюдать за этими людьми, но не чтобы позаботиться о них, а чтобы погубить. Эти люди умрут от голода или погибнут от меча. Они будут умирать, пока не вымрут все.

 

Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юде́янин, що в єгипетському кра́ї, від меча та від голоду, аж до їх скону.

Некоторые избегут меча и вернутся из Египта в Иудею, но их будет мало. И тогда они узнают, чьи слова были правдой: их или Мои.

 

А врятовані від меча ве́рнуться з єгипетського кра́ю до кра́ю Юдиного нечисле́нними. І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського кра́ю чужи́нцями замешкати там, чиє слово ви́конається: Моє чи їхнє?

Я пошлю знамение, что Я накажу вас здесь, в Египте, и вы убедитесь, что Мои обещания сбудутся.

 

А оце вам той знак, — говорить Господь, — що Я відві́даю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче спра́вдяться Мої слова на вас на зло.

Вот что произойдёт в доказательство Моих слов, — так говорит Господь. — Фараона Вафрия, царя Египта, Я отдам его врагам, которые хотят его убить. Седекия был царем Иудеи, а Навуходоносор был его врагом, и Я отдал Седекию его врагу. Точно так же Я отдам фараона Вафрия его врагам”».

 

Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоно́сора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!“