Иеремия 50 глава

Книга пророка Иеремии
Библейской Лиги ERV → Переклад Огієнка

Эта весть от Господа — о Вавилоне и его народе, которую Господь передал через пророка Иеремию:

Слово, що Госпо́дь говорив на Вавило́н, на землю халде́їв через пророка Єремію:

«Возвести это всем народам, флаг подними и весть объяви, скажи, ничего не скрывая: „Вавилон будет пленён, будет бог Вил опозорен, и перепуган бог Меродах. Идолы вавилонские будут посрамлены, его ничтожные боги устрашатся”.

„Звістіть між наро́дами й розголосі́ть, підійміте прапора та розголосіть, не затайте, скажіть: Здобутий уже Вавило́н, засоро́млений Бел, зламаний Меродах, бовва́ни його посоро́млені, порозби́вані всі його бо́жища!

На Вавилон нагрянут народы с севера и в пустыню его превратят. Никто не будет там жить, и люди, и животные — все поднимутся и уйдут оттуда».

Бо на нього із пі́вночі вийшов наро́д, що обе́рне в спусто́шення землю його, і не буде мешка́нця у нім: від люди́ни та аж до скотини, усі помандрують та пі́дуть!

Господь говорит: «Тогда люди Иудеи и Израиля будут вместе плакать, а затем вместе отправятся на поиски Господа Бога,

За тих днів і того ча́су, — говорить Господь, — поприхо́дять сини Ізраїлеві, ра́зом вони й сини Юди, — усе пла́чучи, будуть ходити та Господа, Бога свого шукати.

и будут они спрашивать, как пройти на Сион. И, двинувшись в ту сторону, скажут: „Пойдём и воссоединимся с Господом, и вечный с Ним заключим союз, который мы не забудем никогда”.

Вони будуть питати про Сіона, куди їхні обличчя пове́рнені, — щоб прийти й прилучитись до Господа вічним заповітом, який не забу́деться!

Люди Мои были словно заблудшие овцы, их пастухи вели неправильной дорогой. Они разбрелись по холмам и горам и забыли место своего отдыха.

Мій наро́д — це отара загинула: па́стирі їхні вчинили блудя́чими їх, їх загнали на го́ри, й ходили вони від гори до підгі́р'я, забули про ложе своє.

Каждый встречный им боль причинял, при этом оправдываясь: „Мы невиновны, потому что эти люди согрешили перед Богом”. Господь был их истинным пристанищем, Господь был Богом, Которому доверяли их отцы.

Усі, що знахо́дили їх, жерли їх, і противники їхні говорили: „Не зави́нимо за те, бо вони прогріши́лися Господу, Пасо́виську правди й надії батькі́в їхніх, — Господе́ві“.

Бегите из Вавилона, оставьте его земли, будьте козлам подобны, идущим впереди стада.

Біжіть з Вавило́ну, і вихо́дьте із кра́ю халдеїв, і будьте, як козля́та ті перед ота́рою!

Я приведу с севера много разных народов, которые будут готовы завоевать Вавилон. И пленят Вавилон северяне, много стрел в него выпустят, и те стрелы будут словно воины, которые не возвращаются с пустыми руками с войны.

Бо ось Я позбу́джую, і на Вавило́н наведу́ збір великих наро́дів з півні́чного кра́ю, і вони проти нього шику́ються, — звідти здобу́тий він бу́де! Його стрі́ли, мов ли́цар, якому щасти́ть, — не верта́ються да́рмо,

Всё богатство Халдеи станет добычей врага, и солдаты возьмут всё, что захотят». Так говорит Господь:

і здо́биччю стане Халде́я, — наси́тяться всі, хто пусто́шить її, промовляє Господь.

«Ты, Вавилон, счастлив и радости полон, потому что Мою ты землю захватил. Ты танцуешь словно телёнок, попавший на луг, укрытый молодой травой; твой смех подобен счастливому ржанию коней.

Бо радієте ви, бо втішаєтесь ви, що спа́дщину Мою розграбо́вуєте, бо ви скачете, мов те теля по траві, та ірже́те, немов румаки́.

Теперь твоей матери будет стыдно за то, что она тебя родила. Вавилон среди всех народов будет самым последним, земля его станет пустыней сухой.

Збенте́жилася ваша мати занадто, застидалась роди́телька ваша. Оце для наро́дів кінець: пустиня, сухо́земля й степ!

Свой гнев Господь покажет, поэтому в живых там не останется никого. Вавилон опустеет, и каждый человек, идущий мимо, будет испуган и головою будет качать, увидев, как Вавилон разрушен.

Від Господнього гніву вона незаме́шкана буде та стане спусто́шенням уся. Кожен, хто буде прохо́дити повз Вавило́н, остовпі́є й засви́ще, як побачить усі ці пора́зи його!

Готовьтесь к войне с Вавилоном, лучники, пустите все стрелы в его сторону, не жалейте стрел, потому что Вавилон согрешил пред Богом.

Ушику́йтеся на Вавилон навкруги́, всі, хто лука натя́гує! Стріляйте на нього, стріли́ не шкоду́йте, бо він Господе́ві згрішив!

Солдаты, осаждавшие Вавилон, о победе кричите. Пал Вавилон, сдался, рухнули башни его. Господь даёт Вавилону заслуженное наказание. И вы накажите его: все народы, творите с ним то, что с другими народами сделал Вавилон.

Здійміть крик проти нього навко́ло! Він дав рукупіддатись, стовпи́ його впали, зруйновані мури його, бо це помста Господня. Помстіться над ним: як зробив він — зробіть так йому́!

Не позволяйте вавилонянам сеять и убирать урожай. Много людей пленила армия Вавилона, но теперь каждый пленный вернётся домой к своему народу.

Повигублюйте і сівача́ з Вавилону, і того, хто хапа́є серпа́ в часі жнив! Через меч переслі́дника ве́рнуться всі до наро́ду свого́, і кожен до краю свого втече́.

Израиль подобен овечьему стаду, разбросанному по земле и спасающему свою жизнь ото львов. Первый лев — царь Ассирии, последний — Навуходоносор, царь Вавилона, который кости Израиля раскрошил».

Ізраїль — вівця́ розпоро́шена, що ле́ви погнали її: перший жер його цар асирі́йський, а останній — цей Навуходоно́сор, цар вавилонський, розтро́щив йому кості.

Поэтому Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: «Я скоро накажу царя Вавилона и царство его, как Я наказал прежде ассирийского царя.

Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я покараю царя вавилонського й землю його, як Я покарав був царя асирійського.

Я Израиль верну на его пастбища, и он будет пастись у горы Кармел и в земле Васан; он будет есть и насытится на холмах Ефрема и в Галааде».

І верну́ Я Ізраїля на пасови́сько його, і він па́стися буде на Кармелі й Башані, і на горі на Єфремовій та на Ґілеаді душа його си́тою буде.

Господь говорит: «В это время люди будут стараться найти повод, чтобы обвинить Иудею, но безгрешна она будет, поскольку Я спасу всех тех, кто в Иудеи выжил, и все грехи их прощу».

За тих днів й того ча́су — говорить Господь — будуть шукати провину Ізраїлеву, та не буде її, і про́гріхи Юди, одначе не зна́йдені будуть вони, бо проба́чу тому, кого Я позоста́влю!

Господь говорит: «Нападайте на землю Мирафаима, не щадите людей, живущих в Пекоте, убейте и истребите их! Сделайте всё, как Я велю!

На край „Чва́рів подвійних“, — на нього піди й на мешка́нців „Пока́рання“! Поруйнуй і прокля́ттям вчини все за ними, — говорить Господь, — і зроби так усе, як тобі наказа́в!

Грохот битвы и великого разрушения повсюду слышен.

Гуркіт бо́ю в кра́ю та велике спусто́шення!

Вавилон назывался „молотом всей земли”, но теперь этот „молот” разбит! Нет больше страны на земле, которая была бы разрушена подобно Вавилону!

Як побитий й пола́маний мо́лот всієї землі! Яким жахом зробивсь Вавилон для наро́дів!

Я расставил для тебя сети, Вавилон, и ты попался в них, того не ожидая. Вавилон, ты боролся с Богом, и потому ты теперь пленён.

Я па́стку поставив на тебе, і схо́плений ти, Вавило́не, хоча ти й не знав! Ти зна́йдений й схо́плений був, бо ставав ти на прю проти Господа!

Господь Своё хранилище открыл и взял орудие гнева Своего, потому что Господь, Бог Всемогущий, должен исполнить всё, что задумал с землёй Халдейской.

Господь відчинив Своє схо́вище, і вийняв ізвідти знаря́ддя гніву Свого, це бо зайня́ття для Господа, Бога Саваота в халдейському кра́ї.

Издалека придите на Вавилон, взломайте все его житницы, полностью уничтожьте его народ, никого не щадите, а мёртвых снопами сложите.

Ідіть ви на нього із кра́ю землі, відчиніть його клуні, порозкладайте його, як снопи́, і вчиніте закля́ттям його, — хай не буде йому позоста́лого!

Всех юношей Вавилона убейте, словно быков заколите их, потому что пришёл день смерти, наступил день наказания их.

Його всіх волів повбива́йте, — хай пі́дуть вони на зарі́з! Горе їм, бо настав їхній день, час наві́щення їх!

Люди бегут из Вавилона, спасаются оттуда бегством. Они приходят к Сиону и каждому говорят о заслуженном наказании Вавилона. Вавилон разрушил храм Господа, и поэтому Бог мстит Вавилону за него.

Голос тих, що втікають і рятуються із вавилонського кра́ю, щоб звістити на Сіоні про по́мсту Господа, нашого Бога, про по́мсту за храма Його.

Созовите всех лучников, пусть они выпускают стрелы и окружают город, чтобы никто не убежал из него. Воздайте ему по делам его, сделай с ним то, что он сделал с другими народами. Бога не чтил Вавилон, грубо обходясь со святынями Израиля. Так накажите Вавилон!

Скличте на Вавилона стрільці́в, усіх, хто лука натя́гує, та́бором станьте при ньому навко́ло, — нехай йому вте́чі не бу́де! Відплаті́те йому згідно з чи́ном його, як зробив він — зробіть так йому́, бо гордим він став проти Господа, проти Святого Ізраїлевого!

Погибнут на улицах юноши, полягут все его воины в этот день». Так говорит Господь.

Тому то його юнаки́ всі поляжуть на пло́щах його, а військо́ві його того дня всі погинуть, говорить Господь.

«Ты слишком горд, Вавилон, и поэтому Я против тебя. — Господь, Бог Всемогущий, говорит. — Я против тебя, и время для наказания пришло.

Ось Я проти тебе, о пи́хо, — говорить Господь, Бог Саваот, — бо день твій прийшов, час тебе покарати!

Споткнётся и упадёт гордец Вавилон, и никто ему встать не поможет. Я огонь в его городах разожгу, и всех тот огонь поглотит».

І спіткне́ться пиха й упаде́, і не буде того, хто б підні́с її. І огонь по містах його Я запалю́, — і він пожере́ всі довкі́лля його.

Господь Всемогущий говорит: «Народы Израиля и Иудеи в рабстве, потому что их враг захватил и не хочет отпускать,

Так говорить Господь Савао́т: Сини Ізраїлеві й сини Юдині — ра́зом ути́скувані, і всі, що в поло́н їх забрали, тримають їх міцно, не хочуть їх ви́пустити.

но Господь их вернёт назад. Его имя — Господь Всемогущий, Он защитит людей Своих и успокоит их землю, но жителям Вавилона Он не дарует покоя».

Але Викупи́тель їх сильний, Господь Саваот — Йому Йме́ння! Він конче розсудить їхню справу, щоб землю вспоко́їти, а вавилонських мешка́нців стриво́жити.

Господь говорит: «Меч, порази живущих в Вавилоне, властителей и мудрецов его.

Меч на халдеїв, — говорить Господь, — і на мешка́нців Вавилону, і на князі́в його, і на його мудреці́в!

Меч, покарай их священников, чтобы стали они глупцами, и наведи ужас на вавилонских воинов.

Меч на ворожби́тів — і безглу́здими стануть, меч на лица́рство його — і вони полякаються!

Меч, коней с колесницами посеки, покарай наёмников, напугай их как женщин. Меч, уничтожь сокровища Вавилона, пусть их разграбят.

Меч на ко́ні його й на його колесни́ці, та на всю мішани́ну наро́дів, яка серед нього, — і стануть вони як жінки́! Меч на ска́рби його — й пограбо́вані будуть!

Меч, порази воды Вавилона, чтобы высохли они. У Вавилона много идолов, по которым видно, что эти люди безумны, и их постигнет горе.

Посу́ха на во́ди його, — й вони повисиха́ють, бо це край божкі́в, і шаліють вони від бовва́нів.

Вавилон никогда больше не будет населён людьми. Шакалы, страусы и различные звери пустыни будут там обитать, но людей там больше никогда не будет.

Тому зві́рі пусти́нні там будуть сидіти з шака́лами, і стру́сі бу́дуть у ньому сидіти, і не бу́де засе́лений він вже навіки, і не буде заме́шканий він з роду в рід.

Господь до основания разрушил Содом и Гоморру, а также все города вокруг них. Та же участь постигнет и Вавилон, и никто больше не поселится в нём.

Як Содо́м та Гомо́рру й сусідів її Бог був поруйнував, — говорить Господь, — так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім ме́шкати чужи́нцем син лю́дський!

Смотрите, вот идёт народ с севера, сыны великих народов, много царей собираются вместе из разных краёв.

Ось із пі́вночі при́йде наро́д, і люд великий, і числе́нні царі, — вони збу́джені будуть із кі́нців землі:

Их войско вооружено копьями и луками, их солдаты жестоки, нет милосердия в них. Быстро они скачут, голоса их словно рокот моря, они готовы к битве с тобой, Вавилон.

Лук та ра́тище міцно тримають, жорсто́кі вони й милосердя не мають, — їхній голос, як море реве́, вони їдуть на ко́нях, — на тебе вони вшикува́лись, як муж на війну, вавилонськая до́чко!

Царь Вавилона слышал о них прежде. Испуган он, и руки его опустились, он страхом мучим словно женщина во время родов».

Почув цар вавилонський відо́мість про них, — й опусти́лися ру́ки йому́, обхопи́в його страх і тремті́ння, немов породі́ллю!

Господь говорит: «Порою выходит лев из густых кустов, растущих на берегах Иордана, и направляется на пастбища, где пасутся стада. Я как лев буду преследовать Вавилон. Кого Мне выбрать, чтобы он смог это совершить? Нет подобного Мне, никто не решится Мне противостоять! Нет пастуха, который может прогнать Меня! Я буду преследовать Вавилон».

Ось підіймається він, немов лев, із темного лісу Йорда́ну на во́дяні луки, і Я вмент зроблю́, що він побіжить геть від них, а хто ви́браний буде, того Я поставлю над ними! Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто па́стир такий, що перед обличчям Моїм він усто́їть?

Вот что Господь намерен сделать с Вавилоном и жителями его: «Враги уведут малых из стада его, пастбища его опустеют и будут безмолвными.

Тому то послухайте за́дум Господній, що на Вавилон Він заду́мав, і думки́ Його ті, що на землю халдейську зами́слив: Поправді кажу вам, — найменших з отари потя́гнуть, і попусто́шать пасо́висько їхнє при них!

Вся земля содрогнётся от падения Вавилона и все народы услышат о его разрушении».

Від ро́зголосу про взятття́ Вавилону земля задрижи́ть, і почується крик між наро́дами!

« 49 глава 51 глава »