Иеремия 50 глава

Книга пророка Иеремии
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

Эта весть от Господа — о Вавилоне и его народе, которую Господь передал через пророка Иеремию:

Слово, що Господь сказав через пророка Єремію про Вавилон і про халдейську землю:

«Возвести это всем народам, флаг подними и весть объяви, скажи, ничего не скрывая: „Вавилон будет пленён, будет бог Вил опозорен, и перепуган бог Меродах. Идолы вавилонские будут посрамлены, его ничтожные боги устрашатся”.

«Звістіте між народами і розголосіте! Нічого не ховайте, говоріте: Вавилон здобуто, Бел осоромився, Меродах лежить розбитий. Осоромилися його кумири, лежать розбиті його боввани.

На Вавилон нагрянут народы с севера и в пустыню его превратят. Никто не будет там жить, и люди, и животные — все поднимутся и уйдут оттуда».

Бо з півночі вирушить народ проти нього, і його землю оберне на пустиню. Ніхто не буде в ньому жити, ані людина, ані скотина, — усе біжить, утікає.

Господь говорит: «Тогда люди Иудеи и Израиля будут вместе плакать, а затем вместе отправятся на поиски Господа Бога,

За тих днів і за того часу, — слово Господнє, — прийдуть сини Ізраїля вкупі з синами Юди і, йдучи, будуть плакати й шукати Господа, Бога свого.

и будут они спрашивать, как пройти на Сион. И, двинувшись в ту сторону, скажут: „Пойдём и воссоединимся с Господом, и вечный с Ним заключим союз, который мы не забудем никогда”.

Вони запитуватимуть про Сіон, обернуть туди свої обличчя: Ходімо, з'єднаймося з Господом союзом вічним, незабутнім!

Люди Мои были словно заблудшие овцы, их пастухи вели неправильной дорогой. Они разбрелись по холмам и горам и забыли место своего отдыха.

Вівці заблукані був народ мій, їхні пастирі збивали їх з дороги, присилувавши їх блукати горами; з гори на пагірок вони блукали, забувши про свою кошару.

Каждый встречный им боль причинял, при этом оправдываясь: „Мы невиновны, потому что эти люди согрешили перед Богом”. Господь был их истинным пристанищем, Господь был Богом, Которому доверяли их отцы.

Усі, що їх зустрічали, жерли їх, а вороги їхні говорили: Ми невинні, бо вони згрішили перед Господом, правдивим пасовиськом, Господом, надією батьків їхніх!

Бегите из Вавилона, оставьте его земли, будьте козлам подобны, идущим впереди стада.

Утікайте з-посеред Вавилону, виходьте із землі халдеїв, то й будете, мов козли посеред отари.

Я приведу с севера много разных народов, которые будут готовы завоевать Вавилон. И пленят Вавилон северяне, много стрел в него выпустят, и те стрелы будут словно воины, которые не возвращаются с пустыми руками с войны.

Ось бо я підійму й приведу проти Вавилону силу великих народів із північної землі. І вони вишикуються навпроти нього й здобудуть його. Стріли у них, як у вишколеного воїна, не повертаються марно.

Всё богатство Халдеи станет добычей врага, и солдаты возьмут всё, что захотят». Так говорит Господь:

Халдея стане здобиччю, усі її грабіжники наситяться, — слово Господнє.

«Ты, Вавилон, счастлив и радости полон, потому что Мою ты землю захватил. Ты танцуешь словно телёнок, попавший на луг, укрытый молодой травой; твой смех подобен счастливому ржанию коней.

Радуйтеся й веселіться, грабіжники моєї спадщини! Скачте, мов теля на луці! Неначе жеребці іржіте!

Теперь твоей матери будет стыдно за то, что она тебя родила. Вавилон среди всех народов будет самым последним, земля его станет пустыней сухой.

Засоромилась вельми ваша мати, почервоніла та, що вас породила. Ось вона остання між народами — пустиня, посуха, дике поле.

Свой гнев Господь покажет, поэтому в живых там не останется никого. Вавилон опустеет, и каждый человек, идущий мимо, будет испуган и головою будет качать, увидев, как Вавилон разрушен.

З-за Господнього гніву вона обезлюдніє й уся опустіє. Кожен, хто йтиме через Вавилон, буде, здивований, посвистувати, позираючи на всі його рани.

Готовьтесь к войне с Вавилоном, лучники, пустите все стрелы в его сторону, не жалейте стрел, потому что Вавилон согрешил пред Богом.

Ставайте у бойові лави навкруги Вавилону, всі, а ви, лучники стріляйте проти нього! Не жалуйте стріл, бо він згрішив перед Господом!

Солдаты, осаждавшие Вавилон, о победе кричите. Пал Вавилон, сдался, рухнули башни его. Господь даёт Вавилону заслуженное наказание. И вы накажите его: все народы, творите с ним то, что с другими народами сделал Вавилон.

Підійміте з усіх боків бойовий крик проти нього. Він підіймає руки угору, валяться його башти, падають його мури, бо це відплата Господня здійснюється на ньому! Як він чинив, так і ви з ним чиніте!

Не позволяйте вавилонянам сеять и убирать урожай. Много людей пленила армия Вавилона, но теперь каждый пленный вернётся домой к своему народу.

Вигубіть з Вавилону того, хто сіє, і того, що під час жнив бере серп. Перед мечем смертельним кожний нехай повернеться до свого люду, кожний нехай у свій край тікає.

Израиль подобен овечьему стаду, разбросанному по земле и спасающему свою жизнь ото львов. Первый лев — царь Ассирии, последний — Навуходоносор, царь Вавилона, который кости Израиля раскрошил».

Вівця заблукана — Ізраїль, за нею гнались леви. Перш об'їдав його цар асирійський, а потім Навуходоносор, цар вавилонський, потрощив йому кості.

Поэтому Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: «Я скоро накажу царя Вавилона и царство его, как Я наказал прежде ассирийского царя.

Тим то так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Я покараю царя вавилонського і його землю, як покарав царя асирійського.

Я Израиль верну на его пастбища, и он будет пастись у горы Кармел и в земле Васан; он будет есть и насытится на холмах Ефрема и в Галааде».

Я приведу назад Ізраїля на його пасовисько, і він буде пастися на Кармелі й Башані, та й насититься на Ефраїмових горах і в Гілеаді.

Господь говорит: «В это время люди будут стараться найти повод, чтобы обвинить Иудею, но безгрешна она будет, поскольку Я спасу всех тех, кто в Иудеи выжил, и все грехи их прощу».

За тих днів і того часу, — слово Господнє, — шукатимуть провину Ізраїля, та її більш не буде; і гріхів Юди, — але їх не знайдуть, бо я прощу тим, кого зоставлю живими.

Господь говорит: «Нападайте на землю Мирафаима, не щадите людей, живущих в Пекоте, убейте и истребите их! Сделайте всё, как Я велю!

Виступай проти країни Мератаїм, іди проти неї та проти мешканців Пекоду. Пустош, вигублюй їх, — слово Господнє, — чини усе, що я тобі заповідав!

Грохот битвы и великого разрушения повсюду слышен.

Гримить війна рже в країні! Страшний розгром!

Вавилон назывался „молотом всей земли”, но теперь этот „молот” разбит! Нет больше страны на земле, которая была бы разрушена подобно Вавилону!

Як же зломився, як потрощився молот усього світу? Як поміж народами Вавилон учинився страхіттям?

Я расставил для тебя сети, Вавилон, и ты попался в них, того не ожидая. Вавилон, ты боролся с Богом, и потому ты теперь пленён.

Розставлено на тебе сіті, і ти впіймався, Вавилоне! А ти бо про те й не думав! Тебе знайшли й схопили, бо ти на Господа йшов війною.

Господь Своё хранилище открыл и взял орудие гнева Своего, потому что Господь, Бог Всемогущий, должен исполнить всё, что задумал с землёй Халдейской.

Господь відчинив свій склад зброї і повиносив знаряддя гніву свого, бо і в Господа сил є діло в землі Халдейській.

Издалека придите на Вавилон, взломайте все его житницы, полностью уничтожьте его народ, никого не щадите, а мёртвых снопами сложите.

Рушайте проти нього з крайніх окраїн, повідчиняйте його клуні. Зберіть його докупи, немов снопи, вигубіть його дощенту, хай не зостанеться з нього і нащадка.

Всех юношей Вавилона убейте, словно быков заколите их, потому что пришёл день смерти, наступил день наказания их.

Позарізуйте усіх його бичків; нехай ідуть під ніж. Горе їм! Настав бо день їхній, час їхньої кари!

Люди бегут из Вавилона, спасаются оттуда бегством. Они приходят к Сиону и каждому говорят о заслуженном наказании Вавилона. Вавилон разрушил храм Господа, и поэтому Бог мстит Вавилону за него.

Голос утікачів і тих, що врятувались із вавилонської землі, щоб оповістити на Сіоні про відплату Господа, Бога нашого, про воздання за його святиню.

Созовите всех лучников, пусть они выпускают стрелы и окружают город, чтобы никто не убежал из него. Воздайте ему по делам его, сделай с ним то, что он сделал с другими народами. Бога не чтил Вавилон, грубо обходясь со святынями Израиля. Так накажите Вавилон!

Поскликайте проти Вавилону лучників, усіх тих, що напинають лука. Обложіть його довкола, щоб ніхто не врятувавсь із нього. Одплатіть йому по заслузі. Усе, як він чинив, так йому чиніте, бо він устав зухвало проти Господа, проти Ізраїлевого Святого.

Погибнут на улицах юноши, полягут все его воины в этот день». Так говорит Господь.

Тим то юнаки його поляжуть на його майданах, і всі його вояки того дня загинуть, — слово Господнє.

«Ты слишком горд, Вавилон, и поэтому Я против тебя. — Господь, Бог Всемогущий, говорит. — Я против тебя, и время для наказания пришло.

Ось я проти тебе, зухвальцю, — слово Господа, Бога сил, — прийшов бо день твій, час твоєї кари.

Споткнётся и упадёт гордец Вавилон, и никто ему встать не поможет. Я огонь в его городах разожгу, и всех тот огонь поглотит».

Спотикнеться й впаде зухвалець, і нікому його підняти. Я підпалю вогнем його міста, і він пожере всі його околиці.»

Господь Всемогущий говорит: «Народы Израиля и Иудеи в рабстве, потому что их враг захватил и не хочет отпускать,

Так говорить Господь сил: «Пригнічено синів Ізраїля та синів Юди. Усі ті, що позаймали їх у полон, тримають їх і затялись їх не випустити.

но Господь их вернёт назад. Его имя — Господь Всемогущий, Он защитит людей Своих и успокоит их землю, но жителям Вавилона Он не дарует покоя».

Та визволитель їхній потужний — Господь сил його ім'я. Він розгляне їхню справу, щоб утихомирити землю і занепокоїти мешканців вавилонських.

Господь говорит: «Меч, порази живущих в Вавилоне, властителей и мудрецов его.

Меч на халдеїв, — слово Господнє, — і на мешканців вавилонських, і на князів його, і на його мудрих!

Меч, покарай их священников, чтобы стали они глупцами, и наведи ужас на вавилонских воинов.

Меч на його ворожбитів, нехай збожеволіють! Меч на його вояків, нехай сторопіють!

Меч, коней с колесницами посеки, покарай наёмников, напугай их как женщин. Меч, уничтожь сокровища Вавилона, пусть их разграбят.

Меч на його коней та його колісниці, і на всі мішані народи посеред нього, нехай, немов ті жінки, стануть! Меч на його скарби, нехай їх розграбують!

Меч, порази воды Вавилона, чтобы высохли они. У Вавилона много идолов, по которым видно, что эти люди безумны, и их постигнет горе.

Меч на його води, нехай повисихають! Бо він — земля кумирів, разом з опудалами вони подуріли!

Вавилон никогда больше не будет населён людьми. Шакалы, страусы и различные звери пустыни будут там обитать, но людей там больше никогда не будет.

Тому й оселяться там дикі звірі з шакалами, і житимуть там струсі. Ніхто не оселиться у нім повіки. Ніхто не буде жити у нім від роду й до роду.

Господь до основания разрушил Содом и Гоморру, а также все города вокруг них. Та же участь постигнет и Вавилон, и никто больше не поселится в нём.

Як Бог зруйнував Содом і Гомору з сусідніми містами, — слово Господнє, — ніхто не буде більш і там жити, ніякий чоловік там перебувати.

Смотрите, вот идёт народ с севера, сыны великих народов, много царей собираются вместе из разных краёв.

Ось народ надходить із півночі, народ великий і царі численні виринають із крайніх закутин світу.

Их войско вооружено копьями и луками, их солдаты жестоки, нет милосердия в них. Быстро они скачут, голоса их словно рокот моря, они готовы к битве с тобой, Вавилон.

В руках у них луки й списи, жорстокі вони й немилосердні, ревуть, як море; мчать на конях, готові, як один, до бою на тебе, дочко вавилонська.

Царь Вавилона слышал о них прежде. Испуган он, и руки его опустились, он страхом мучим словно женщина во время родов».

Довідався про них цар вавилонський, охляли у нього руки, смуток його обняв, муки — як породіллю.

Господь говорит: «Порою выходит лев из густых кустов, растущих на берегах Иордана, и направляется на пастбища, где пасутся стада. Я как лев буду преследовать Вавилон. Кого Мне выбрать, чтобы он смог это совершить? Нет подобного Мне, никто не решится Мне противостоять! Нет пастуха, который может прогнать Меня! Я буду преследовать Вавилон».

Ось він, немов той лев, виходить із чагарів йорданських на зелені луки. Але вмить я прожену його звідти і поставлю там мого вибранця. Бо хто мені рівня? Хто мене на суд покличе? Та й де той пастир, що встоявся б проти мене?

Вот что Господь намерен сделать с Вавилоном и жителями его: «Враги уведут малых из стада его, пастбища его опустеют и будут безмолвными.

Тому то слухайте Господню постанову, що він ухвалив проти Вавилону, і задуми, що він намислив на Халдейську землю: навіть найменших з отари геть потягнуть, над тим здивується їхнє пасовисько.

Вся земля содрогнётся от падения Вавилона и все народы услышат о его разрушении».

Від галасу при здобутті Вавилону земля здригнулась, і зойк над ним проміж народами лунає.»

« 49 глава 51 глава »