Иеремия 50 глава

Книга пророка Иеремии
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Слово о Вавилоне, стране халдейской, — слово, которое ГОСПОДЬ изрек через пророка Иеремию:

Слово, що Господь сказав через пророка Єремію про Вавилон і про халдейську землю:

«Провозгласите среди народов, возвестите, поднимите знамя и возвестите, не утаивайте, скажите: „Взят Вавилон, посрамлен Бел, трепещет1 Мардук, идолы его посрамлены, трясутся его истуканы“.

«Звістіте між народами і розголосіте! Нічого не ховайте, говоріте: Вавилон здобуто, Бел осоромився, Меродах лежить розбитий. Осоромилися його кумири, лежать розбиті його боввани.

Ибо поднялся на него народ с севера, опустошит он землю его, и жителей в ней не останется, ни человека, ни скота — все убегут, пропадут.

Бо з півночі вирушить народ проти нього, і його землю оберне на пустиню. Ніхто не буде в ньому жити, ані людина, ані скотина, — усе біжить, утікає.

В те дни и в то время, — это слово ГОСПОДНЕ, — придут потомки Израилевы вместе с потомками Иудиными, пойдут они, рыдая, ГОСПОДА, Бога своего, искать.

За тих днів і за того часу, — слово Господнє, — прийдуть сини Ізраїля вкупі з синами Юди і, йдучи, будуть плакати й шукати Господа, Бога свого.

Спрашивать будут дорогу к Сиону, взоры к нему устремят, говоря друг другу: „Пойдем объединимся с ГОСПОДОМ2 в вечном Союзе, Завете, который уже никогда не будет предан забвенью“.

Вони запитуватимуть про Сіон, обернуть туди свої обличчя: Ходімо, з'єднаймося з Господом союзом вічним, незабутнім!

Народ Мой — заблудшее стадо.3 Пастыри их сбили с пути истинного, в горах блуждать оставили, бродили они от холма к холму, забыв, где их пристанище.

Вівці заблукані був народ мій, їхні пастирі збивали їх з дороги, присилувавши їх блукати горами; з гори на пагірок вони блукали, забувши про свою кошару.

Всякий, кто встречался с ними, пожирал их, а враги говорили о них: „То не наша вина“, — ведь они против ГОСПОДА согрешили, против своей обители правды, против ГОСПОДА, надежды своих отцов.

Усі, що їх зустрічали, жерли їх, а вороги їхні говорили: Ми невинні, бо вони згрішили перед Господом, правдивим пасовиськом, Господом, надією батьків їхніх!

Бегите из Вавилона, первыми уходите из земли халдейской, как круторогий вожак, что идет впереди стада.4

Утікайте з-посеред Вавилону, виходьте із землі халдеїв, то й будете, мов козли посеред отари.

Я поднимаю и веду на Вавилон собранье великих народов из северной земли; они придут и станут строем против него; так он будет захвачен. Стрелы их, как у воина искусного, не возвращаются, не поразив цели.5

Ось бо я підійму й приведу проти Вавилону силу великих народів із північної землі. І вони вишикуються навпроти нього й здобудуть його. Стріли у них, як у вишколеного воїна, не повертаються марно.

Станут халдеи добычей, и все грабители насытятся всяким добром, — таково слово ГОСПОДНЕ. —

Халдея стане здобиччю, усі її грабіжники наситяться, — слово Господнє.

Веселишься ты и ликуешь, расхищаешь наследство Мое, топчешь его, как бык, что резвится на лугу, ржешь, как жеребец.

Радуйтеся й веселіться, грабіжники моєї спадщини! Скачте, мов теля на луці! Неначе жеребці іржіте!

Пристыжена будет твоя мать, та, что родила тебя, опозорена будет. Халдея последней окажется средь народов, пустыней станет, землей сухой, пустошью».

Засоромилась вельми ваша мати, почервоніла та, що вас породила. Ось вона остання між народами — пустиня, посуха, дике поле.

От гнева ГОСПОДНЕГО укрываясь, покинут ее жители, в руины она превратится. Всякий идущий мимо Вавилона ужаснется, присвистнет, увидев, какое он понес наказание.6

З-за Господнього гніву вона обезлюдніє й уся опустіє. Кожен, хто йтиме через Вавилон, буде, здивований, посвистувати, позираючи на всі його рани.

Стройтесь рядами вокруг Вавилона! Все, натягивающие луки, пускайте стрелы в него, не жалейте их нимало, ибо против ГОСПОДА он согрешил.

Ставайте у бойові лави навкруги Вавилону, всі, а ви, лучники стріляйте проти нього! Не жалуйте стріл, бо він згрішив перед Господом!

Поднимите клич боевой против него со всех сторон, воины его пощады просят,7 пали его укрепления, сокрушены его стены — это возмездие ГОСПОДНЕ. Воздайте ему, как он поступал с вами, тем же ему воздайте.

Підійміте з усіх боків бойовий крик проти нього. Він підіймає руки угору, валяться його башти, падають його мури, бо це відплата Господня здійснюється на ньому! Як він чинив, так і ви з ним чиніте!

Истребите сеятеля8 в Вавилоне и того, кто серп приготовил к жатве. От меча притеснителя укрываясь, каждый пленник к народу своему возвратится, побегут они все, каждый в землю свою.

Вигубіть з Вавилону того, хто сіє, і того, що під час жнив бере серп. Перед мечем смертельним кожний нехай повернеться до свого люду, кожний нехай у свій край тікає.

Израиль — как затравленная овца, за которой львы гонятся, первым поживился им царь ассирийский, а последний, Навуходоносор, царь вавилонский, кости обглодал.

Вівця заблукана — Ізраїль, за нею гнались леви. Перш об'їдав його цар асирійський, а потім Навуходоносор, цар вавилонський, потрощив йому кості.

Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: «Я взыщу с царя вавилонского и с земли его так же, как Я взыскал с царя ассирийского,

Тим то так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Я покараю царя вавилонського і його землю, як покарав царя асирійського.

и верну Израиль на пастбище его, и будет пастись он на Кармиле и на Башане, голод свой утолит на горах Ефрема и Гилада.

Я приведу назад Ізраїля на його пасовисько, і він буде пастися на Кармелі й Башані, та й насититься на Ефраїмових горах і в Гілеаді.

В те дни и в то время, — это слово ГОСПОДНЕ, — попытаются уличить Израиль во грехе — но не найдут ничего, попытаются найти преступления в Иудее — но не отыщут, потому что Я прощу тех, кого пощадил.

За тих днів і того часу, — слово Господнє, — шукатимуть провину Ізраїля, та її більш не буде; і гріхів Юди, — але їх не знайдуть, бо я прощу тим, кого зоставлю живими.

Против земли Мератаим9 поднимись и против жителей Пекода10 восстань, истреби их, уничтожь до последнего, — это слово ГОСПОДНЕ, — сделай всё, как Я повелел тебе.

Виступай проти країни Мератаїм, іди проти неї та проти мешканців Пекоду. Пустош, вигублюй їх, — слово Господнє, — чини усе, що я тобі заповідав!

Шум битвы по всей земле, всё рушится.

Гримить війна рже в країні! Страшний розгром!

Вот как сломлен и разбит молот всей земли! Стал Вавилон зрелищем, наводящим ужас на все народы.

Як же зломився, як потрощився молот усього світу? Як поміж народами Вавилон учинився страхіттям?

Я расставил на тебя силки и поймал тебя, Вавилон, но ты так и не понял этого. Найден ты и схвачен, ибо против ГОСПОДА ты сражался.

Розставлено на тебе сіті, і ти впіймався, Вавилоне! А ти бо про те й не думав! Тебе знайшли й схопили, бо ти на Господа йшов війною.

Открыл ГОСПОДЬ Свои хранилища и орудие гнева извлек; есть у Владыки, ГОСПОДА Воинств, дело в земле халдейской.

Господь відчинив свій склад зброї і повиносив знаряддя гніву свого, бо і в Господа сил є діло в землі Халдейській.

Наступайте на него со всех сторон, открывайте амбары его, собирайте добро его, как снопы в кучи, уничтожьте всех, никого не оставьте.

Рушайте проти нього з крайніх окраїн, повідчиняйте його клуні. Зберіть його докупи, немов снопи, вигубіть його дощенту, хай не зостанеться з нього і нащадка.

Забейте всех его быков, отведите их на закланье. Горе им, ибо пришел их день, время их воздаяния.

Позарізуйте усіх його бичків; нехай ідуть під ніж. Горе їм! Настав бо день їхній, час їхньої кари!

Доносятся крики беженцев, что спасаются из Вавилона; они идут, чтобы рассказать на Сионе о возмездии ГОСПОДА, Бога нашего, возмездии за Храм Его.

Голос утікачів і тих, що врятувались із вавилонської землі, щоб оповістити на Сіоні про відплату Господа, Бога нашого, про воздання за його святиню.

„Призовите лучников, на Вавилон отправьте всех натягивающих луки. Разбейте лагерь вокруг Вавилона, чтобы никто не ушел, воздайте ему по делам его; как он поступал, так и вы поступите с ним“. Ведь он на ГОСПОДА в гордыне своей восстал, на Святого Бога Израилева.

Поскликайте проти Вавилону лучників, усіх тих, що напинають лука. Обложіть його довкола, щоб ніхто не врятувавсь із нього. Одплатіть йому по заслузі. Усе, як він чинив, так йому чиніте, бо він устав зухвало проти Господа, проти Ізраїлевого Святого.

Потому падут его юноши на площадях, и все воины его погибнут в тот день, — это ГОСПОДА слово. —

Тим то юнаки його поляжуть на його майданах, і всі його вояки того дня загинуть, — слово Господнє.

Я иду против тебя, Гордец, — это слово Владыки ГОСПОДА Воинств, — ибо настал день, когда Я взыщу с тебя.

Ось я проти тебе, зухвальцю, — слово Господа, Бога сил, — прийшов бо день твій, час твоєї кари.

Споткнется Гордец и падет, и никто не поднимет его, Я предам огню города его, и пожрет он все его окрестности».

Спотикнеться й впаде зухвалець, і нікому його підняти. Я підпалю вогнем його міста, і він пожере всі його околиці.»

Так говорит ГОСПОДЬ Воинств: «Порабощены потомки Израиля вместе с потомками Иуды, и все пленившие держат их крепко, не хотят отпускать.

Так говорить Господь сил: «Пригнічено синів Ізраїля та синів Юди. Усі ті, що позаймали їх у полон, тримають їх і затялись їх не випустити.

Искупитель их силен, имя Его — ГОСПОДЬ Воинств. Непреложно Он победит в суде противников их и даст стране их покой, а жителей Вавилона покоя лишит.

Та визволитель їхній потужний — Господь сил його ім'я. Він розгляне їхню справу, щоб утихомирити землю і занепокоїти мешканців вавилонських.

Меч обрушится на халдеев, — это ГОСПОДА слово, — и на жителей Вавилона, на знать его, на его мудрецов.

Меч на халдеїв, — слово Господнє, — і на мешканців вавилонських, і на князів його, і на його мудрих!

Меч занесен будет на гадателей, чтобы они обезумели, на воинов сильных, чтобы они были сокрушены,

Меч на його ворожбитів, нехай збожеволіють! Меч на його вояків, нехай сторопіють!

меч обрушится на коней его, на колесницы и на воинов из чужой земли в их стане — и станут они как женщины, меч — на сокровищницы его, да будут расхищены они.

Меч на його коней та його колісниці, і на всі мішані народи посеред нього, нехай, немов ті жінки, стануть! Меч на його скарби, нехай їх розграбують!

Засуха11 — на воды его, да иссохнут они, ибо это земля резных идолов. Безумствуют они все из-за идолов своих.12

Меч на його води, нехай повисихають! Бо він — земля кумирів, разом з опудалами вони подуріли!

Потому поселятся в Вавилоне дикие звери и гиены, страусы будут там жить, но никогда не быть ему обитаемым, из поколенья в поколенье останется он безлюдным.

Тому й оселяться там дикі звірі з шакалами, і житимуть там струсі. Ніхто не оселиться у нім повіки. Ніхто не буде жити у нім від роду й до роду.

Так же было, когда Бог уничтожил Содом и Гоморру и окрестные города, и изрек ГОСПОДЬ: „Да не поселится там человек, и никто уж не будет искать там пристанища“.

Як Бог зруйнував Содом і Гомору з сусідніми містами, — слово Господнє, — ніхто не буде більш і там жити, ніякий чоловік там перебувати.

Смотри, народ идет с севера, племя великое, много царей поднялось от края земли.

Ось народ надходить із півночі, народ великий і царі численні виринають із крайніх закутин світу.

Руки воинов крепко сжимают копья и луки, свирепы они и безжалостны. Крики их, как ревущее море, на лошадях скачут. Вооружены они, как воины перед битвой, против тебя, дочь Вавилона.

В руках у них луки й списи, жорстокі вони й немилосердні, ревуть, як море; мчать на конях, готові, як один, до бою на тебе, дочко вавилонська.

Услышал царь вавилонский эту весть, опустились у него руки, страх объял его, пронзили боли, как у роженицы.

Довідався про них цар вавилонський, охляли у нього руки, смуток його обняв, муки — як породіллю.

Подобно льву, что поднимается от верховьев Иордана к сочным лугам, Я всполошу, разгоню их, а избранника Своего поставлю над ним. Ибо кто Мне подобен? Кто потребует от Меня ответа? И какой пастырь противостанет Мне?»

Ось він, немов той лев, виходить із чагарів йорданських на зелені луки. Але вмить я прожену його звідти і поставлю там мого вибранця. Бо хто мені рівня? Хто мене на суд покличе? Та й де той пастир, що встоявся б проти мене?

Потому послушайте о замысле ГОСПОДА, что Он задумал о Вавилоне, и о намерении Его, о том, что Он решил о стране халдейской: непременно похитят ягнят из стада сего, и вся паства будет поражена участью, их постигшей.13

Тому то слухайте Господню постанову, що він ухвалив проти Вавилону, і задуми, що він намислив на Халдейську землю: навіть найменших з отари геть потягнуть, над тим здивується їхнє пасовисько.

И от возгласа: «Вавилон взят!» — задрожит земля, и все народы услышат их крики о помощи.

Від галасу при здобутті Вавилону земля здригнулась, і зойк над ним проміж народами лунає.»

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Или: сокрушен / разбит / в ужасе; то же ниже в этом стихе.

5 [2] — Друг. чтение: давайте пойдем и присоединимся к Господу.

6 [3] — Друг. возм. пер.: загубленное стадо.

8 [4] — Букв.: будьте подобны козлу-вожаку для овец.

9 [5] — Букв.: не возвращаются пустыми (без добычи).

13 [6] — Или (ближе к букв.): увидев раны его.

15 [7] — Или (ближе к букв.): он протянул руку.

16 [8] — LXX слово зореа (сеятель) исправляет на зера (семя), т. е. потомство.

21 [9] — «Мератаим» означает «Двойное упорство».

21 [10] — «Пекод» означает «Воздаяние».

38 [11] — Слово «засуха» (евр. хорев) созвучно слову «меч» (евр. херев), таким образом, используя игру слов, автор продолжает перечисление наказаний, каждое из которых начинается со слова «меч».

38 [12] — Или: гнусными идолами они похвалялись. LXX: на островах, где они похвалялись.

45 [13] — Или: Я опустошу их пастбища из-за них.

« 49 глава 51 глава »