Иеремия 21 глава

Книга пророка Иеремии
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Слово, которое было Иеремии от ГОСПОДА, когда царь Седекия послал к нему Пашхура, сына Малкии, и священника Цфанию, сына Маасеи, с такой просьбой:

Слово, що надійшло від Господа до Єремії, коли прислав цар Седекія до нього Пашхура, сина Малахії, і священика Софонію, сина Маасії, аби мовили:

«Вопроси ГОСПОДА о нас, ибо идет на нас войной Навуходоносор, царь Вавилона. Не совершит ли ГОСПОДЬ и ныне, как прежде, чудо ради нас, чтобы Навуходоносор отступил от Иерусалима?»1

«Спитай Господа про нас, бо Навуходоносор, цар вавилонський, воює проти нас; чи не сподіяв би Господь для нас чого такого, як усі його чудеса, щоб той від нас відступив?»

Иеремия ответил им:

Єремія ж їм на те: Ось що скажіте Седекії:

«Скажите Седекии: „Так говорит ГОСПОДЬ, Бог Израиля: „Я поверну против вас ваши орудия войны, которыми вы сражаетесь против царя вавилонского и против халдеев, осаждающих ваши городские стены, и введу их всех в этот город.

Так говорить Господь, Бог Ізраїля: «Ось я оберну назад воєнне знаряддя, яке в руках ваших, яким ви воюєте проти царя вавилонського та халдеїв, що вас облягають поза мурами, і зберу його докупи серед цього міста.

Я Сам буду сражаться против вас в могуществе Своем, рукой Своей простертой, в гневе, ярости и великом негодовании.

Сам я воюватиму проти вас простягнутою рукою і кріпким раменом у гніві, пересерді й великім обуренні.

Я уничтожу всех живущих в этом городе — и людей, и скот; от страшного морового поветрия они умрут.

Поб'ю мешканців цього міста — людину й скотину — великою пошестю: вони погинуть.

А после этого, — говорит ГОСПОДЬ, — Седекию, царя иудейского, и его вельмож, и народ, и всех, кто не погиб в этом городе от морового поветрия, меча и голода, Я предам в руки Навуходоносора, царя вавилонского, и в руки врагов, жаждущих их смерти. Убьет их мечом Навуходоносор и не сжалится над ними, не помилует их, не пощадит“.

А потім, — слово Господнє, — віддам Седекію, царя юдейського, з його слугами та людьми, і з тими, що зостались у цьому місті після пошести, меча й голоду — у руки Навуходоносорові, вавилонському цареві, в руки ворогам їхнім та в руки тих, що чигають на їхнє життя; і він їх повбиває вістрям меча без жалю, без пощади й без милосердя.

А народу этому скажи: „Так говорит ГОСПОДЬ: „Я проложу перед вами дорогу жизни и дорогу смерти.

А до народу цього промов: Ось як говорить Господь: Оце даю вам або дорогу життя, або дорогу смерти:

Тот, кто останется в этом городе, умрет от меча, голода и морового поветрия, а тот, кто выйдет и сдастся халдеям, осаждающим вас, не погибнет — только жизнь достанется ему в награду.

хто зостанеться в цім місті, поляже від меча, голоду й пошести; хто ж вийде й видасть себе халдеям, які вас облягають, залишиться живим, і життя його буде йому замість здобичі.

Ибо суд Свой Я свершил2 над этим городом не во благо ему, а на беду, — говорит ГОСПОДЬ, — будет он предан в руки царя вавилонского, и тот сожжет его дотла““.

Я бо оберну обличчя моє проти цього міста йому на лихо, а не на добро, — слово Господнє. У руки вавилонському цареві віддам його, і він спалить його вогнем.

А царю иудейскому и его домочадцам скажи: „Слушай слово ГОСПОДНЕ,

Домові юдейського царя скажеш: Слухайте слово Господнє!

род Давидов, так говорит ГОСПОДЬ: „С утра до вечера правый суд вершите, защищайте угнетенного от руки притеснителя, чтобы не воспылал гнев Мой, как пламя, и не разгорелся из-за злодеяний ваших огнем неугасимым.

Доме Давидів! Ось як говорить Господь: Розсуджуйте суд уже зранку, рятуйте пригнобленого з руки гнобителя, а то, немов вогонь, вибухне гнів мій і палитиме, і нікому буде гасити з-за поганих ваших учинків.

Я иду против тебя, воцарившейся3 в долине, против скалы средь равнины! — это слово ГОСПОДНЕ. — Против тех иду, которые говорят: „Кто осмелится пойти на нас, кто захватит жилища наши?“

Оце я проти тебе, мешканко в долині, скеле на рівнині, — слово Господнє. Проти вас, що мовляєте: Хто на нас устане? Хто вламається в доми наші?

Я воздам вам по делам вашим, — говорит ГОСПОДЬ, — Я подожгу чертог из леса ливанского,4 и огонь поглотит всё вокруг“».

Я вас покараю за плодами ваших вчинків, — слово Господнє, — і розкладу вогонь в її лісі, і пожере він усе навкруги неї!»

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Букв.: отступил от нас.

10 [2] — Букв.: Я обратил Свой взор.

13 [3] — Букв.: живущей / обосновавшейся в долине.

14 [4] — Букв.: Я подожгу лес.

« 20 глава 22 глава »