Иеремия 21 глава

Книга пророка Иеремии
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Слово, которое было Иеремии от ГОСПОДА, когда царь Седекия послал к нему Пашхура, сына Малкии, и священника Цфанию, сына Маасеи, с такой просьбой:

Слово, що було до Єремії від Господа, коли цар Седекі́я послав був до нього Пашхура, сина Малкійїного, та священика Цефанію, сина Маасеїного, говорячи:

«Вопроси ГОСПОДА о нас, ибо идет на нас войной Навуходоносор, царь Вавилона. Не совершит ли ГОСПОДЬ и ныне, как прежде, чудо ради нас, чтобы Навуходоносор отступил от Иерусалима?»1

„Звернися за нас до Господа, бо Навуходоно́сор, цар вавилонський, воює проти нас. Може Господь зробить з нами за всіма́ Своїми чу́дами, і той віді́йде від нас!“

Иеремия ответил им:

І сказав Єремія до них: „Так скажіть до Седекії:

«Скажите Седекии: „Так говорит ГОСПОДЬ, Бог Израиля: „Я поверну против вас ваши орудия войны, которыми вы сражаетесь против царя вавилонского и против халдеев, осаждающих ваши городские стены, и введу их всех в этот город.

Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Ось Я назад оберну́ військо́ві знаря́ддя, що в вашій руці, що ви воюєте ними поза муром з вавилонським царем та з халде́ями, які обляга́ють вас, і позбираю їх до сере́дини цього міста.

Я Сам буду сражаться против вас в могуществе Своем, рукой Своей простертой, в гневе, ярости и великом негодовании.

І буду Я воювати з вами рукою ви́тягненою та сильним раме́ном, і в гніві, і в лю́ті, і в великому пересе́рді!

Я уничтожу всех живущих в этом городе — и людей, и скот; от страшного морового поветрия они умрут.

І вражу́ ме́шканців цього міста, і чоловіка, і худобу, — від великої морови́ці повмирають вони!

А после этого, — говорит ГОСПОДЬ, — Седекию, царя иудейского, и его вельмож, и народ, и всех, кто не погиб в этом городе от морового поветрия, меча и голода, Я предам в руки Навуходоносора, царя вавилонского, и в руки врагов, жаждущих их смерти. Убьет их мечом Навуходоносор и не сжалится над ними, не помилует их, не пощадит“.

А потому — говорить Господь — Я віддам Седекію, Юдиного царя, і його рабів, і наро́д, і врятованих у цьому місті від морови́ці, від меча та від голоду в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, та в руку ворогів їхніх, що шукають їхньої душі, і він ударить їх ві́стрям меча, — не змилується над ними й не змилосе́рдиться, і не матиме любови!

А народу этому скажи: „Так говорит ГОСПОДЬ: „Я проложу перед вами дорогу жизни и дорогу смерти.

А цьому наро́дові скажеш: Так говорить Господь: Ось Я даю перед вами дорогу життя й дорогу смерти.

Тот, кто останется в этом городе, умрет от меча, голода и морового поветрия, а тот, кто выйдет и сдастся халдеям, осаждающим вас, не погибнет — только жизнь достанется ему в награду.

Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча́, і від голоду та від морови́ці; а той, хто пере́йде і при́йде до халдеїв, що вас обляга́ють, буде жити, і стане йому душа його за здо́бич.

Ибо суд Свой Я свершил2 над этим городом не во благо ему, а на беду, — говорит ГОСПОДЬ, — будет он предан в руки царя вавилонского, и тот сожжет его дотла““.

Бо Я оберну́в лице Своє на це місто на зле, а не на добре, — говорить Господь, — воно буде да́не в руку царя вавилонського, а він спалить його огнем!

А царю иудейскому и его домочадцам скажи: „Слушай слово ГОСПОДНЕ,

А домові царя Юди скажи так: Послухайте сло́ва Господнього:

род Давидов, так говорит ГОСПОДЬ: „С утра до вечера правый суд вершите, защищайте угнетенного от руки притеснителя, чтобы не воспылал гнев Мой, как пламя, и не разгорелся из-за злодеяний ваших огнем неугасимым.

Доме Давидів, отак промовляє Госпо́дь: Судіть вранці суд і рятуйте грабо́ваного від руки переслі́дника, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лють, — і вона запала́є за зло ваших учинків, і не буде кому погаси́ти!

Я иду против тебя, воцарившейся3 в долине, против скалы средь равнины! — это слово ГОСПОДНЕ. — Против тех иду, которые говорят: „Кто осмелится пойти на нас, кто захватит жилища наши?“

Ось Я проти тебе, мешканко долини, о ске́ле рівни́ни, — говорить Госпо́дь, — на вас, що говорите: „Хто при́йде на нас і хто вві́йде в поме́шкання наші?“

Я воздам вам по делам вашим, — говорит ГОСПОДЬ, — Я подожгу чертог из леса ливанского,4 и огонь поглотит всё вокруг“».

Бо Я покараю вас згідно із пло́дом ваших учинків, — говорить Господь, — і огонь запалю́ в його лісі, і він пожере всі довкі́лля його!

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Букв.: отступил от нас.

10 [2] — Букв.: Я обратил Свой взор.

13 [3] — Букв.: живущей / обосновавшейся в долине.

14 [4] — Букв.: Я подожгу лес.

« 20 глава 22 глава »