Иеремия 8 глава

Книга пророка Иеремии
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

«Когда настанет то время,1 — говорит ГОСПОДЬ, — выбросят из могил кости царей иудейских и знати, кости священников, и пророков, и жителей Иерусалима.

Того ча́су, — говорить Господь, — повитя́гують кості царів Юди та кості його князі́в, і кості священиків, і кості пророків, і кості ме́шканців Єрусалиму з їхніх гробі́в,

И раскидают их под солнцем, и под луной, и под звездами небесными,2 которые им были столь желанны и которым они служили. За ними следовали они, к ним устремлялись и поклонялись им. Не соберут эти кости и не похоронят, будут они брошены на землю, словно навоз.

і порозкладають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма́ небесними світилами, яки́х вони кохали та служили їм, і що йшли за ними, і що зверта́лися до них, і що вклоня́лися їм. Не будуть вони зі́брані й не будуть похо́вані, — гноєм стануть вони на поверхні землі!

Но все оставшиеся в живых из этого злого племени предпочтут смерть жизни, так будет повсюду, куда бы Я ни изгнал их», — ГОСПОДОМ Воинств сказано это.

І смерть буде ліпша від життя для всієї решти позоста́лих зо злого цього роду, по всіх цих місцях позосталих, куди Я їх повиганя́в, говорить Господь Саваот.

И ты скажешь им: «Так говорит ГОСПОДЬ: „Разве упавшие не встают, разве заблудившиеся не возвращаются?

І скажеш до них: Так говорить Госпо́дь: Хіба па́дають — і не встаю́ть? Хіба хто відсту́пить, то вже не верта́ється?

Почему же тогда народ сей, Иерусалим, все время отворачивается от Меня и бесконечно блуждает? Погрязли во лжи они и возвратиться ко Мне не желают.

Чому́ відступив оцей єрусалимський наро́д усевічним відсту́пленням? Міцно схопи́лись вони за ома́ну, не хо́чуть наверну́тись.

Я внимательно слушал их, но они не говорят правды. Нет среди них ни одного, кто бы раскаялся в злодеяниях или сокрушался: „Что же я наделал!“ Каждый устремляется на свою дорогу подобно лошади, рвущейся в бой.

Прислуха́вся Я й слухав: неправду говорять, немає ніко́го, хто б каявсь у своє́му лука́встві, говорячи: Що́ я зробив? Кожен з них оберта́ється до свого бігу, мов той кінь, що жене́ться у бій.

Даже аист в небе знает свое время, голубь, ласточка и журавль точно в срок возвращаются с юга, а народ Мой не знает предписаний ГОСПОДНИХ.

І ві́дає бу́сел у повітрі умо́влений час свій, а го́рлиця й ла́стівка та жураве́ль стережуть час приле́ту свого, — а наро́д Мій не знає Господнього права!

Как вы можете говорить о себе: „Мы мудры, ведь нам дарован Закон ГОСПОДА“? Посмотрите, лживое перо книжников его превратило в обман.

Як ви скажете: Ми мудреці, і з нами Господній Зако́н? Ось справді брехне́ю вчинило його брехли́ве писа́рське писа́льне!

Постыжены будут мудрецы, страх обуяет их, и будут они пойманы. Воистину слово ГОСПОДНЕ они отвергли. В чем же их мудрость?

Засоро́млені ці мудреці, збенте́жилися й були схо́плені. Ось вони слово Господнє відки́нули, — що ж за мудрість ще мають вони?

Потому Я отдам их жен чужим, поля их — поработителям. Ведь все они, от мала до велика, жаждут прибыли неправедной. Каждый, от пророка до священника, поступает по лжи.

Тому їхніх жіно́к віддам іншим, а їхні поля́ — здобувця́м, бо вони від мало́го та аж до великого — усі віддали́сь користолю́бству, від пророка та аж до священика чинять неправду!

Нерадивы они к врачеванию ран народа Моего,3 „Мир, мир“, — говорят они, тогда как мира нет.

І леге́нько ліку́ють нещастя наро́ду Мого, говорячи: „Мир, мир“, — а миру нема!

Творили они постыдное и мерзкое, но не стыдились, и никто не заставит их краснеть.4 Потому падут среди погибающих и, когда буду Я взыскивать с них, не устоят, — говорит ГОСПОДЬ. —

Чи вони засоро́милися, що гидо́ту робили? Ні тро́хи вони не засоро́милися, і застида́тись не вміють, — тому́ то впаду́ть між упа́лими в ча́сі наві́щення їх, спіткну́ться, говорить Госпо́дь.

Когда Я желал собрать их, — говорит ГОСПОДЬ, — не было винограда на лозе, смокв на смоковнице, все листья увяли, и даже то, что Я им даровал, они утратили“.

Зберу їх доще́нту, говорить Господь: не буде ягі́д у них на винограді, і не буде на фі́ґовім дереві фіґ, а їхнє листя пов'я́не, і пошлю́ їм таких, що їх поїдя́ть.

„Что же мы сидим? Собирайтесь все — пойдем в города неприступные и погибнем там,5 раз ГОСПОДЬ, Бог наш, обрек нас на погибель, дал нам напиться воды отравленной за грехи наши перед Ним.

„Пощо ми сидимо́? Збирайтесь та пі́демо в тверди́нні міста та й поги́немо там, бо Господь, Бог наш, учинив, що ми зги́немо, і напоїв нас водою трійли́вою, бо ми Господе́ві згрішили“.

Мира мы ждали, но нет добра, ждали исцеления, но только ужас постиг нас.

Ми миру чекали, — й немає добра́, часу ви́лікування — й ось жах!

Слышится из Дана храп лошадей. Земля сотрясается от ржанья жеребцов. Вот они уже поглощают землю и всё, что наполняет ее, города и обитателей их“.

Чути фи́ркання ко́ней його аж від Дану, від гуку іржа́ння його жеребці́в уся земля затремтіла! І при́йдуть вони, й пожеру́ть усю землю та по́вню її, місто й тих, хто заме́шкує в ньому.

„Смотрите, Я выпущу на вас змей, гадюк, на которых не действует заклинанье, жалить будут они вас нещадно “, — говорит ГОСПОДЬ».

Бо ось Я пошлю́ проти вас тих вужі́в та гадю́к, що немає закля́ття на них, і вони вас куса́тимуть, каже Господь!

Нет у меня больше радости, меня охватило горе,6 сердце мое болит.

Яка моя втіха у сму́тку? Болить мені серце моє.

Слышите, доносятся крики о помощи, крики бедного народа моего из далекой земли:7 «Неужели ГОСПОДА нет на Сионе? Неужели нет среди нас нашего Царя?» Зачем раздражали они ГОСПОДА8 своими идолами, никчемными богами иноземными?

Ось голосіння дочки́ Мого наро́ду з далекого кра́ю: „Чи Господь не в Сіоні? Чи не в нім його Цар?“ Нащо Мене розгніви́ли своїми бовва́нами, тими чужими марно́тами?

«Жатва прошла, кончилось лето, но не пришло к нам спасение!» — говорите вы.

„Минули жнива́, покінчи́лося літо, а ми не спасе́ні“.

О страдании бедного народа моего сокрушаюсь я, ужас меня объял.

Через нещастя дочки́ народу мого́ знещасли́влений я, і міцно страхіття мене обняло.́

Неужели нет бальзама в Гиладе, разве там нет врача? Почему же народ мой не находит себе исцеленья?

Чи немає бальза́му в Ґілеа́ді? Чи ж немає там лі́каря? Чому нема ви́лікування для до́ньки наро́ду Мого́?

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: в то время. В этом стихе и далее продолжается описание грядущих событий, начатое в предыдущей главе.

2 [2] — Букв.: под всем воинством небесным.

11 [3] — Букв.: дочери народа моего; то же в ст. 19, 21, 22; 9:1.

12 [4] — Или (ближе к букв.): у них нет стыда / они не знают приличия.

14 [5] — Или: и там покой найдем.

18 [6] — Евр. текст неясен.

19 [7] — Или: по всей широте земли.

19 [8] — Букв.: меня.

« 7 глава 9 глава »