Иеремия 8 глава

Книга пророка Иеремии
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

«Когда настанет то время,1 — говорит ГОСПОДЬ, — выбросят из могил кости царей иудейских и знати, кости священников, и пророков, и жителей Иерусалима.

У той час, — говорить Господь, — винесуть кості царів Юди і кості їхніх володарів, і кості священиків, і кості пророків, і кості тих, хто жив у Єрусалимі, з їхніх гробниць

И раскидают их под солнцем, и под луной, и под звездами небесными,2 которые им были столь желанны и которым они служили. За ними следовали они, к ним устремлялись и поклонялись им. Не соберут эти кости и не похоронят, будут они брошены на землю, словно навоз.

і провітрюватимуть їх перед сонцем і перед місяцем, і перед усіма зірками, і перед усім небесним військом, — перед тим, що вони полюбили, чому вони служили, за чим вони пішли, чого трималися і чому поклонялися. Вони не будуть оплакані й не будуть поховані, а будуть за прообраз на поверхні землі,

Но все оставшиеся в живых из этого злого племени предпочтут смерть жизни, так будет повсюду, куда бы Я ни изгнал их», — ГОСПОДОМ Воинств сказано это.

бо вони обрали смерть радше, ніж життя, — усім, хто залишився, хто залишився з того роду, на всякому місці, куди тільки їх вижену.

И ты скажешь им: «Так говорит ГОСПОДЬ: „Разве упавшие не встают, разве заблудившиеся не возвращаются?

Адже так говорить Господь: Хіба той, хто впаде, не встає? Чи той, хто ухилиться, не повертається?

Почему же тогда народ сей, Иерусалим, все время отворачивается от Меня и бесконечно блуждает? Погрязли во лжи они и возвратиться ко Мне не желают.

Чому відвернувся Мій народ безсоромним відверненням, і вони укріпилися в їхній постанові та не забажали повернутися?

Я внимательно слушал их, но они не говорят правды. Нет среди них ни одного, кто бы раскаялся в злодеяниях или сокрушался: „Что же я наделал!“ Каждый устремляется на свою дорогу подобно лошади, рвущейся в бой.

Сприйміть і послухайте! Чи не так скажуть: Немає чоловіка, який кається у своєму злі, кажучи: Що я вчинив? Спинився бігун від свого бігу, як спітнілий кінь у своєму іржанні,

Даже аист в небе знает свое время, голубь, ласточка и журавль точно в срок возвращаются с юга, а народ Мой не знает предписаний ГОСПОДНИХ.

і лелека в небі пізнав свій час, голуб і ластівка, молодий горобець стерегли час їхнього прильоту, а Мій народ не пізнав Господніх присудів.

Как вы можете говорить о себе: „Мы мудры, ведь нам дарован Закон ГОСПОДА“? Посмотрите, лживое перо книжников его превратило в обман.

Як говорите: Ми мудрі, і з нами є Господній закон? Надаремно! Погана тростина була в писарів!

Постыжены будут мудрецы, страх обуяет их, и будут они пойманы. Воистину слово ГОСПОДНЕ они отвергли. В чем же их мудрость?

Мудрі засоромилися, злякалися і були схоплені, бо знехтували Господнім словом. Яка в них мудрість?

Потому Я отдам их жен чужим, поля их — поработителям. Ведь все они, от мала до велика, жаждут прибыли неправедной. Каждый, от пророка до священника, поступает по лжи.

Через це дам їхніх жінок іншим, а їхні поля — тим, які успадковують,

Нерадивы они к врачеванию ран народа Моего,3 „Мир, мир“, — говорят они, тогда как мира нет.

Творили они постыдное и мерзкое, но не стыдились, и никто не заставит их краснеть.4 Потому падут среди погибающих и, когда буду Я взыскивать с них, не устоят, — говорит ГОСПОДЬ. —

Когда Я желал собрать их, — говорит ГОСПОДЬ, — не было винограда на лозе, смокв на смоковнице, все листья увяли, и даже то, что Я им даровал, они утратили“.

і зберуть їхній врожай, — говорить Господь. Немає винограду на виноградній лозі, і немає смоківниць на фігових деревах, і навіть листя облетіло.

„Что же мы сидим? Собирайтесь все — пойдем в города неприступные и погибнем там,5 раз ГОСПОДЬ, Бог наш, обрек нас на погибель, дал нам напиться воды отравленной за грехи наши перед Ним.

Чому ми сидимо? Зберіться, і ввійдемо в укріплені міста, і будьмо відкиненими, адже Бог нас відкинув і напоїв нас жовчною водою, бо ми згрішили перед Ним!

Мира мы ждали, но нет добра, ждали исцеления, но только ужас постиг нас.

Ми налаштувалися на мир, та не було добра, — на час лікування, і ось біда!

Слышится из Дана храп лошадей. Земля сотрясается от ржанья жеребцов. Вот они уже поглощают землю и всё, что наполняет ее, города и обитателей их“.

З Дану почуємо голос його жвавих коней, від голосу іржання при їзді його кіньми здригнулася вся земля. І прийде, і пожере землю та її повноту, місто і тих, хто в ньому живе.

„Смотрите, Я выпущу на вас змей, гадюк, на которых не действует заклинанье, жалить будут они вас нещадно “, — говорит ГОСПОДЬ».

Тому що ось Я посилаю на вас зміїв, які спричиняють смерть, на яких немає заклинання, і вони покусають вас.

Нет у меня больше радости, меня охватило горе,6 сердце мое болит.

Вони невиліковні з болем вашого розгубленого серця.

Слышите, доносятся крики о помощи, крики бедного народа моего из далекой земли:7 «Неужели ГОСПОДА нет на Сионе? Неужели нет среди нас нашего Царя?» Зачем раздражали они ГОСПОДА8 своими идолами, никчемными богами иноземными?

Ось голос дочки Мого народу із землі здалека: Хіба Господь не перебуває в Сіоні? Хіба цар — не там? Чому викликали в Мене гнів своїми різьбленими божками і чужими марнотами?

«Жатва прошла, кончилось лето, но не пришло к нам спасение!» — говорите вы.

Минуло літо, завершилися жнива, а ми не врятовані.

О страдании бедного народа моего сокрушаюсь я, ужас меня объял.

Я почорнів через побиття дочки мого народу. Труднощі мене здолали, — болі, як у тої, яка народжує.

Неужели нет бальзама в Гиладе, разве там нет врача? Почему же народ мой не находит себе исцеленья?

Хіба немає мазі в Ґалааді, чи там немає лікаря? Чому не прийшло оздоровлення дочки мого народу?

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: в то время. В этом стихе и далее продолжается описание грядущих событий, начатое в предыдущей главе.

2 [2] — Букв.: под всем воинством небесным.

11 [3] — Букв.: дочери народа моего; то же в ст. 19, 21, 22; 9:1.

12 [4] — Или (ближе к букв.): у них нет стыда / они не знают приличия.

14 [5] — Или: и там покой найдем.

18 [6] — Евр. текст неясен.

19 [7] — Или: по всей широте земли.

19 [8] — Букв.: меня.

« 7 глава 9 глава »