Иеремия 20 глава

Книга пророка Иеремии
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Когда Пашхур, сын Иммера, священник, бывший надзирателем и управляющим в Храме1 ГОСПОДНЕМ, услышал, как Иеремия возвещал все эти слова,

І почув Пасхор, син Еммира, священик, а цей поставлений був володарем Господнього дому, як Єремія пророкував ці слова.

то ударил Пашхур Иеремию-пророка и велел забить его в колодки, что у Верхних ворот, ворот Вениаминовых в Храме ГОСПОДНЕМ.

І вдарив його, і кинув його в яму, що була в брамі окремого горішнього дому, який був у Господньому домі.

А когда на следующий день повелел Пашхур освободить Иеремию из колодок, тот сказал ему: «Не Пашхуром назвал тебя ГОСПОДЬ, но „Ужасом, который охватит всех“.

І Пасхор вивів Єремію з ями, і сказав йому Єремія: Не Пасхором назвав Господь твоє ім’я, але Переселенцем.

Так говорит ГОСПОДЬ: „Станешь ты ужасом для самого себя и для друзей твоих, потому что у тебя на глазах падут они от вражеского меча. Иудею же Я предам в руки царя Вавилонского, и он уведет жителей ее в плен и там поразит их мечом.

Тому що так говорить Господь: Ось Я даю тебе на переселення з усіма твоїми друзями, і вони впадуть від меча їхніх ворогів, і твої очі побачать! А тебе і всього Юду Я дам у руки царя Вавилону, і переселять їх, і поб’ють їх мечами.

Всё богатство города этого и его достояние, все ценности жителей и сокровища царей иудейских Я отдам в руки врагов их. И они разграбят всё, заберут и унесут в Вавилон.

І дам усю силу цього міста, усі його труди і всі скарби царя Юди в руки їхніх ворогів, і приведуть їх до Вавилону.

Что же до тебя, Пашхур, то ты сам и все твои домочадцы будете захвачены в плен и угнаны в Вавилон, где ты и умрешь и будешь похоронен вместе с друзьями твоими, которым ты пророчествовал лживо“».

І ти, і всі, що живуть у твоєму домі, підете в полон, і там у Вавилоні помреш і будеш похований, — ти і всі твої друзі, яким ти пророкував неправду.

Ты увлек меня, ГОСПОДИ, я последовал за Тобою, Ты пересилил меня и одолел.2 Стал я для всех посмешищем, изо дня в день глумятся они надо мной.

Господи, Ти мене обманув, і я обманений, Ти скріпився і переміг. Я став посміховищем, я закінчував кожний день висміяним.

Всякий раз, когда я должен пророчествовать, мне приходится кричать о насилии и разорении. Из-за слова ГОСПОДНЕГО я изо дня в день терплю поношение и насмешки.

Бо я сміятимуся моїм гірким словом, прикличу невірність і страждання, бо Господнє слово стало мені на погорду і на сміх увесь мій день.

Лишь скажу я себе: «Не стану более упоминать о Нем и во имя Его говорить более не буду», — в сердце моем будто вспыхивает огонь, он и в костях моих заключен, стараюсь удержать его, но не могу.

І я сказав: Не назву Господнє Ім’я і більше не говоритиму Його Іменем. Та воно було, як вогонь, що горить, що палає в моїх костях, і я ослаб з усіх сторін, і не можу стерпіти.

Слышу я шепот многих у себя за спиной: «Ужас объял всех!» «Разоблачите его! Мы разоблачим его! — говорят мои близкие и ожидают, когда я споткнусь. — Может, он поддастся на соблазн, и тогда мы его одолеем и отомстим ему!»

Адже я почув напади багатьох, що зібралися довкола: Змовтеся і змовмося проти нього, усі мужі, його друзі! Стережіть його задум, може буде обманений, і здолаємо його, і одержимо нашу помсту на ньому.

Но ГОСПОДЬ со мною, как сильный воин, вселяющий страх во врага! Потому гонители мои споткнутся и не одолеют меня! Не добьются они своего и будут посрамлены: падет на них вечный позор, о котором не забыть!

І Господь з ним, як сильний борець. Через це вони переслідували і не змогли пізнати. Вони були дуже засоромлені, бо не пізнали своїх принижень, які навіки не забудуться.

Ты, ГОСПОДЬ Воинств, испытуешь праведного, читаешь в сердцах и умах! Дай мне увидеть возмездие Твое над ними, ибо тяжбу свою я вверил Тебе.

Господи, що досліджуєш праведне, що знаєш нирки і серця, нехай побачу я помсту, що від Тебе на них, бо Тобі я відкрив мої захисні промови.

Пойте ГОСПОДУ, славьте ГОСПОДА! Ибо Он спас жизнь обездоленного от рук злодеев!

Співайте Господу, хваліть Його, бо Він вирвав душу бідного з руки тих, що роблять зло!

Будь проклят день, когда я был рожден, день, когда родила меня моя мать, — да не будет на нем благословения!

Проклятий день, в якому я народився в ньому. День, в який мене породила моя мати, хай не буде милий.

Будь проклят тот, кто принес весть отцу моему: «Сын у тебя родился, мальчик!» — и тем обрадовал его.

Проклята людина, що сповістила моєму батькові, кажучи: Тобі народився хлопчик, радісний день!

Да постигнет его та же участь, что постигла города, которые ГОСПОДЬ не пощадил и предал разрушению. Пусть слышит он вопли поутру и боевой клич в полдень

Нехай та людина буде, як міста, які Господь знищив у гніві й не розкаявся, нехай почує крик вранці та голосіння в полудень,

за то, что не убил меня еще в утробе, и мать моя не стала мне могилой, не осталась она навеки в тягости.

бо не вбив мене в лоні, і не стала мені моя мати моїм гробом і лоном вічного зачаття.

Для чего вышел я из чрева — для того ли, чтобы видеть страдания и горе и провести свои дни в бесславии?

Чому це я вийшов із лона, щоб побачити страждання та болі, і мої дні закінчилися в соромі?

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: доме; то же в ст. 2.

7 [2] — Этот стих труден для понимания из-за употребленного здесь евр. слова пата, основное значение которого «соблазнить» или «обмануть», в сочетании со словом хазак со значением «добиться силой». Подвергаясь насмешкам, Иеремия впадает в уныние и сетует (ср. 12:1−4; 15:10−18). Он испытывает страх, и, вероятно, ему начинает казаться, что он подвергся чрезмерному давлению (см. 1:7,8,17−19; ср. Иез 14:9).

« 19 глава 21 глава »