Иеремия 21 глава

Книга пророка Иеремии
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Слово, которое было Иеремии от ГОСПОДА, когда царь Седекия послал к нему Пашхура, сына Малкии, и священника Цфанию, сына Маасеи, с такой просьбой:

Слово, що було від Господа до Єремії, коли до нього цар Седекія послав Пасхора, сина Мелхії, і Софонію, сина священика Маассея, кажучи:

«Вопроси ГОСПОДА о нас, ибо идет на нас войной Навуходоносор, царь Вавилона. Не совершит ли ГОСПОДЬ и ныне, как прежде, чудо ради нас, чтобы Навуходоносор отступил от Иерусалима?»1

Запитайся за нас Господа, бо цар Вавилону виступив проти нас, чи вчинить Господь за всіма своїми гідними подиву ділами, і той відійде від нас?

Иеремия ответил им:

І сказав їм Єремія: Так скажете Седекії, цареві Юди:

«Скажите Седекии: „Так говорит ГОСПОДЬ, Бог Израиля: „Я поверну против вас ваши орудия войны, которыми вы сражаетесь против царя вавилонского и против халдеев, осаждающих ваши городские стены, и введу их всех в этот город.

Так говорить Господь: Ось Я відвертаю воєнну зброю, якою ви воюєте з халдеями, що оточили вас ззовні муру, до середини цього міста,

Я Сам буду сражаться против вас в могуществе Своем, рукой Своей простертой, в гневе, ярости и великом негодовании.

і Я воюватиму проти вас простягненою рукою і сильною рукою з гнівом і великою люттю,

Я уничтожу всех живущих в этом городе — и людей, и скот; от страшного морового поветрия они умрут.

і Я поб’ю великою смертю всіх, що живуть у цьому місті, людей і худобу, і вони помруть.

А после этого, — говорит ГОСПОДЬ, — Седекию, царя иудейского, и его вельмож, и народ, и всех, кто не погиб в этом городе от морового поветрия, меча и голода, Я предам в руки Навуходоносора, царя вавилонского, и в руки врагов, жаждущих их смерти. Убьет их мечом Навуходоносор и не сжалится над ними, не помилует их, не пощадит“.

І після цього, — говорить Господь, — видам Седекію, царя Юди, його слуг і народ, що залишився в цьому місті від смерті, від голоду і від меча, у руки їхніх ворогів, які шукають їхню душу, і порубають їх вістрям меча. Не пощаджу їх і не помилую їх.

А народу этому скажи: „Так говорит ГОСПОДЬ: „Я проложу перед вами дорогу жизни и дорогу смерти.

І промовиш до цього народу: Так говорить Господь: Ось Я дав перед вашим обличчям дорогу життя і дорогу смерті.

Тот, кто останется в этом городе, умрет от меча, голода и морового поветрия, а тот, кто выйдет и сдастся халдеям, осаждающим вас, не погибнет — только жизнь достанется ему в награду.

Хто перебуває в цьому місті, помре від меча і від голоду, а хто вийде, щоб пристати до халдеїв, які вас оточили, житиме, і душа такого буде, як здобич, та житиме.

Ибо суд Свой Я свершил2 над этим городом не во благо ему, а на беду, — говорит ГОСПОДЬ, — будет он предан в руки царя вавилонского, и тот сожжет его дотла““.

Тому що Я скріпив Моє обличчя проти цього міста на зло, а не на добро. Воно буде видане в руки царя Вавилону, і він його спалить вогнем.

А царю иудейскому и его домочадцам скажи: „Слушай слово ГОСПОДНЕ,

Доме царя Юди, послухайте Господнє слово!

род Давидов, так говорит ГОСПОДЬ: „С утра до вечера правый суд вершите, защищайте угнетенного от руки притеснителя, чтобы не воспылал гнев Мой, как пламя, и не разгорелся из-за злодеяний ваших огнем неугасимым.

Доме Давида, так говорить Господь: Чиніть вранці суд і вихопіть пограбованого з руки того, що йому чинить зло, щоб Мій гнів не піднявся як вогонь і не розгорівся, і не буде того, хто загасить.

Я иду против тебя, воцарившейся3 в долине, против скалы средь равнины! — это слово ГОСПОДНЕ. — Против тех иду, которые говорят: „Кто осмелится пойти на нас, кто захватит жилища наши?“

Ось Я до тебе, що живеш у долині Сор на рівнині, що говорите: Хто нас залякає? Чи хто ввійде до нашого помешкання?

Я воздам вам по делам вашим, — говорит ГОСПОДЬ, — Я подожгу чертог из леса ливанского,4 и огонь поглотит всё вокруг“».

Та Я запалю вогонь у його лісі, і він пожере все, що довкола нього.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Букв.: отступил от нас.

10 [2] — Букв.: Я обратил Свой взор.

13 [3] — Букв.: живущей / обосновавшейся в долине.

14 [4] — Букв.: Я подожгу лес.

« 20 глава 22 глава »