Иеремия 8 глава

Книга пророка Иеремии
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Васіля Сёмухі

 
 

«Когда настанет то время,1 — говорит ГОСПОДЬ, — выбросят из могил кости царей иудейских и знати, кости священников, и пророков, и жителей Иерусалима.
 
У той час, кажа Гасподзь, выкінуць косьці цароў Юды, і косьці князёў ягоных, і косьці сьвятароў, і косьці прарокаў, і косьці жыхароў Ерусаліма — з магілаў іхніх;

И раскидают их под солнцем, и под луной, и под звездами небесными,2 которые им были столь желанны и которым они служили. За ними следовали они, к ним устремлялись и поклонялись им. Не соберут эти кости и не похоронят, будут они брошены на землю, словно навоз.
 
і раскідаюць іх перад сонцам і месяцам і перад усім войскам нябесным, якіх яны любілі і якім служылі і сьледам за якімі хадзілі, якіх шукалі і якім пакланяліся; ня прыбяруць іх і не пахаваюць: яны будуць гноем на зямлі.

Но все оставшиеся в живых из этого злого племени предпочтут смерть жизни, так будет повсюду, куда бы Я ни изгнал их», — ГОСПОДОМ Воинств сказано это.
 
І лепей захочуць сьмерці ўсе астатнія, якія застануцца ад гэтага ліхога племені ва ўсіх мясьцінах, куды Я выганю іх, кажа Гасподзь Саваоф.

И ты скажешь им: «Так говорит ГОСПОДЬ: „Разве упавшие не встают, разве заблудившиеся не возвращаются?
 
І скажы ім: так кажа Гасподзь: хіба, упаўшы, не ўстаюць і, зьбіўшыся з дарогі, не вяртаюцца?

Почему же тогда народ сей, Иерусалим, все время отворачивается от Меня и бесконечно блуждает? Погрязли во лжи они и возвратиться ко Мне не желают.
 
Навошта гэты народ, Ерусаліме, стаіць ва ўпартым адступніцтве? яны моцна трымаюцца падману і ня хочуць навярнуцца.

Я внимательно слушал их, но они не говорят правды. Нет среди них ни одного, кто бы раскаялся в злодеяниях или сокрушался: „Что же я наделал!“ Каждый устремляется на свою дорогу подобно лошади, рвущейся в бой.
 
Я назіраў і слухаў: не гавораць яны праўды, ніхто ня каецца ў сваім бязбожніцтве, ніхто ня кажа: «што я зрабіў»? кожны паварочвае на сваю дарогу, як конь, што кідаецца ў бітву.

Даже аист в небе знает свое время, голубь, ласточка и журавль точно в срок возвращаются с юга, а народ Мой не знает предписаний ГОСПОДНИХ.
 
І бусел пад небам ведае свае пэўныя поры, і галубка, і ластаўка, і журавель, сочаць за часам, калі ім прыляцець; а народ Мой ня ведае вызначэньня Гасподняга.

Как вы можете говорить о себе: „Мы мудры, ведь нам дарован Закон ГОСПОДА“? Посмотрите, лживое перо книжников его превратило в обман.
 
Як вы кажаце: мы мудрыя, і закон Гасподні ў нас? А вось, ілжывая трысьціна кніжнікаў і яго ператварае ў хлусьню.

Постыжены будут мудрецы, страх обуяет их, и будут они пойманы. Воистину слово ГОСПОДНЕ они отвергли. В чем же их мудрость?
 
Пасарамаціліся мудрацы, сумеліся і заблыталіся ў сетку: вось, яны адхілілі слова Гасподняе; у чым жа мудрасьць іхняя?

Потому Я отдам их жен чужим, поля их — поработителям. Ведь все они, от мала до велика, жаждут прибыли неправедной. Каждый, от пророка до священника, поступает по лжи.
 
За тое жонак іхніх аддам другім, палі іхнія — іншым уладарам; бо ўсе яны, ад малога да вялікага, аддаліся карысталюбству; ад прарока да сьвятара — усе дзеюць ілжыва.

Нерадивы они к врачеванию ран народа Моего,3 „Мир, мир“, — говорят они, тогда как мира нет.
 
І гояць рану дачкі народа Майго легкадумна, кажучы: «мір, мір!», а міру няма.

Творили они постыдное и мерзкое, но не стыдились, и никто не заставит их краснеть.4 Потому падут среди погибающих и, когда буду Я взыскивать с них, не устоят, — говорит ГОСПОДЬ. —
 
Ці саромеюцца яны, робячы мярзоты? Не, яны зусім не саромеюцца і не чырванеюць. За тое загінуць яны сярод пагіблых; у час наведваньня іх будуць пабітыя, кажа Гасподзь.

Когда Я желал собрать их, — говорит ГОСПОДЬ, — не было винограда на лозе, смокв на смоковнице, все листья увяли, и даже то, что Я им даровал, они утратили“.
 
Да канца абяру іх, кажа Гасподзь, не застанецца ніводнай вінаградзіны на лазе, ні смоквы на смакоўніцы, і ліст ападзе, і што Я даў ім, адыдзе ад іх.

„Что же мы сидим? Собирайтесь все — пойдем в города неприступные и погибнем там,5 раз ГОСПОДЬ, Бог наш, обрек нас на погибель, дал нам напиться воды отравленной за грехи наши перед Ним.
 
«Чаго мы сядзім? зьбірайцеся, пойдзем ва ўмацаваныя гарады, і там загінем: бо Гасподзь Бог наш назначыў нас на пагібель і дае нам піць ваду з жоўцю за тое, што мы грашылі перад Госпадам».

Мира мы ждали, но нет добра, ждали исцеления, но только ужас постиг нас.
 
Чакаем міру, а нічога добрага няма, — часу ацаленьня, і вось жахі.

Слышится из Дана храп лошадей. Земля сотрясается от ржанья жеребцов. Вот они уже поглощают землю и всё, что наполняет ее, города и обитателей их“.
 
Ад Дана чуваць храп коней ягоных, ад моцнага іржаньня жарабцоў ягоных дрыжыць уся зямля; і прыйдуць і зьнішчаць зямлю і ўсё, што на ёй, горад і ўсіх, хто жыве ў ім.

„Смотрите, Я выпущу на вас змей, гадюк, на которых не действует заклинанье, жалить будут они вас нещадно “, — говорит ГОСПОДЬ».
 
Бо вось, Я пашлю на вас зьмеяў, васіліскаў, супроць якіх няма замовы, і яны будуць кусаць вас, кажа Гасподзь.

Нет у меня больше радости, меня охватило горе,6 сердце мое болит.
 
Калі суцешуся я ў гароце маёй! сэрца маё спакутавалася ўва мне.

Слышите, доносятся крики о помощи, крики бедного народа моего из далекой земли:7 «Неужели ГОСПОДА нет на Сионе? Неужели нет среди нас нашего Царя?» Зачем раздражали они ГОСПОДА8 своими идолами, никчемными богами иноземными?
 
Вось, чую енк дачкі народа Майго з далёкай краіны: хіба няма Госпада на Сіёне? хіба няма Цара яго на ім? — Навошта яны спадзьвіглі Мяне на гнеў сваімі ідаламі, чужаземнымі, нікчэмнымі?

«Жатва прошла, кончилось лето, но не пришло к нам спасение!» — говорите вы.
 
Прайшло жніво, скончылася лета, а мы ня выратаваны.

О страдании бедного народа моего сокрушаюсь я, ужас меня объял.
 
Па смутку дачкі народа Майго я смуткую, хаджу змрочны, жудасьць агарнула мяне.

Неужели нет бальзама в Гиладе, разве там нет врача? Почему же народ мой не находит себе исцеленья?
 
Хіба няма бальзаму ў Галаадзе? хіба няма там лекара? Чаму ж няма ацаленьня дачцэ народа майго?

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
1  [1] — Букв.: в то время. В этом стихе и далее продолжается описание грядущих событий, начатое в предыдущей главе.
2  [2] — Букв.: под всем воинством небесным.
11  [3] — Букв.: дочери народа моего; то же в ст. 19, 21, 22; 9:1.
12  [4] — Или (ближе к букв.): у них нет стыда / они не знают приличия.
14  [5] — Или: и там покой найдем.
18  [6] — Евр. текст неясен.
19  [7] — Или: по всей широте земли.
19  [8] — Букв.: меня.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.