Иеремия 50 глава

Книга пророка Иеремии
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Слово о Вавилоне, стране халдейской, — слово, которое ГОСПОДЬ изрек через пророка Иеремию:

Слово, що Госпо́дь говорив на Вавило́н, на землю халде́їв через пророка Єремію:

«Провозгласите среди народов, возвестите, поднимите знамя и возвестите, не утаивайте, скажите: „Взят Вавилон, посрамлен Бел, трепещет1 Мардук, идолы его посрамлены, трясутся его истуканы“.

„Звістіть між наро́дами й розголосі́ть, підійміте прапора та розголосіть, не затайте, скажіть: Здобутий уже Вавило́н, засоро́млений Бел, зламаний Меродах, бовва́ни його посоро́млені, порозби́вані всі його бо́жища!

Ибо поднялся на него народ с севера, опустошит он землю его, и жителей в ней не останется, ни человека, ни скота — все убегут, пропадут.

Бо на нього із пі́вночі вийшов наро́д, що обе́рне в спусто́шення землю його, і не буде мешка́нця у нім: від люди́ни та аж до скотини, усі помандрують та пі́дуть!

В те дни и в то время, — это слово ГОСПОДНЕ, — придут потомки Израилевы вместе с потомками Иудиными, пойдут они, рыдая, ГОСПОДА, Бога своего, искать.

За тих днів і того ча́су, — говорить Господь, — поприхо́дять сини Ізраїлеві, ра́зом вони й сини Юди, — усе пла́чучи, будуть ходити та Господа, Бога свого шукати.

Спрашивать будут дорогу к Сиону, взоры к нему устремят, говоря друг другу: „Пойдем объединимся с ГОСПОДОМ2 в вечном Союзе, Завете, который уже никогда не будет предан забвенью“.

Вони будуть питати про Сіона, куди їхні обличчя пове́рнені, — щоб прийти й прилучитись до Господа вічним заповітом, який не забу́деться!

Народ Мой — заблудшее стадо.3 Пастыри их сбили с пути истинного, в горах блуждать оставили, бродили они от холма к холму, забыв, где их пристанище.

Мій наро́д — це отара загинула: па́стирі їхні вчинили блудя́чими їх, їх загнали на го́ри, й ходили вони від гори до підгі́р'я, забули про ложе своє.

Всякий, кто встречался с ними, пожирал их, а враги говорили о них: „То не наша вина“, — ведь они против ГОСПОДА согрешили, против своей обители правды, против ГОСПОДА, надежды своих отцов.

Усі, що знахо́дили їх, жерли їх, і противники їхні говорили: „Не зави́нимо за те, бо вони прогріши́лися Господу, Пасо́виську правди й надії батькі́в їхніх, — Господе́ві“.

Бегите из Вавилона, первыми уходите из земли халдейской, как круторогий вожак, что идет впереди стада.4

Біжіть з Вавило́ну, і вихо́дьте із кра́ю халдеїв, і будьте, як козля́та ті перед ота́рою!

Я поднимаю и веду на Вавилон собранье великих народов из северной земли; они придут и станут строем против него; так он будет захвачен. Стрелы их, как у воина искусного, не возвращаются, не поразив цели.5

Бо ось Я позбу́джую, і на Вавило́н наведу́ збір великих наро́дів з півні́чного кра́ю, і вони проти нього шику́ються, — звідти здобу́тий він бу́де! Його стрі́ли, мов ли́цар, якому щасти́ть, — не верта́ються да́рмо,

Станут халдеи добычей, и все грабители насытятся всяким добром, — таково слово ГОСПОДНЕ. —

і здо́биччю стане Халде́я, — наси́тяться всі, хто пусто́шить її, промовляє Господь.

Веселишься ты и ликуешь, расхищаешь наследство Мое, топчешь его, как бык, что резвится на лугу, ржешь, как жеребец.

Бо радієте ви, бо втішаєтесь ви, що спа́дщину Мою розграбо́вуєте, бо ви скачете, мов те теля по траві, та ірже́те, немов румаки́.

Пристыжена будет твоя мать, та, что родила тебя, опозорена будет. Халдея последней окажется средь народов, пустыней станет, землей сухой, пустошью».

Збенте́жилася ваша мати занадто, застидалась роди́телька ваша. Оце для наро́дів кінець: пустиня, сухо́земля й степ!

От гнева ГОСПОДНЕГО укрываясь, покинут ее жители, в руины она превратится. Всякий идущий мимо Вавилона ужаснется, присвистнет, увидев, какое он понес наказание.6

Від Господнього гніву вона незаме́шкана буде та стане спусто́шенням уся. Кожен, хто буде прохо́дити повз Вавило́н, остовпі́є й засви́ще, як побачить усі ці пора́зи його!

Стройтесь рядами вокруг Вавилона! Все, натягивающие луки, пускайте стрелы в него, не жалейте их нимало, ибо против ГОСПОДА он согрешил.

Ушику́йтеся на Вавилон навкруги́, всі, хто лука натя́гує! Стріляйте на нього, стріли́ не шкоду́йте, бо він Господе́ві згрішив!

Поднимите клич боевой против него со всех сторон, воины его пощады просят,7 пали его укрепления, сокрушены его стены — это возмездие ГОСПОДНЕ. Воздайте ему, как он поступал с вами, тем же ему воздайте.

Здійміть крик проти нього навко́ло! Він дав рукупіддатись, стовпи́ його впали, зруйновані мури його, бо це помста Господня. Помстіться над ним: як зробив він — зробіть так йому́!

Истребите сеятеля8 в Вавилоне и того, кто серп приготовил к жатве. От меча притеснителя укрываясь, каждый пленник к народу своему возвратится, побегут они все, каждый в землю свою.

Повигублюйте і сівача́ з Вавилону, і того, хто хапа́є серпа́ в часі жнив! Через меч переслі́дника ве́рнуться всі до наро́ду свого́, і кожен до краю свого втече́.

Израиль — как затравленная овца, за которой львы гонятся, первым поживился им царь ассирийский, а последний, Навуходоносор, царь вавилонский, кости обглодал.

Ізраїль — вівця́ розпоро́шена, що ле́ви погнали її: перший жер його цар асирі́йський, а останній — цей Навуходоно́сор, цар вавилонський, розтро́щив йому кості.

Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: «Я взыщу с царя вавилонского и с земли его так же, как Я взыскал с царя ассирийского,

Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я покараю царя вавилонського й землю його, як Я покарав був царя асирійського.

и верну Израиль на пастбище его, и будет пастись он на Кармиле и на Башане, голод свой утолит на горах Ефрема и Гилада.

І верну́ Я Ізраїля на пасови́сько його, і він па́стися буде на Кармелі й Башані, і на горі на Єфремовій та на Ґілеаді душа його си́тою буде.

В те дни и в то время, — это слово ГОСПОДНЕ, — попытаются уличить Израиль во грехе — но не найдут ничего, попытаются найти преступления в Иудее — но не отыщут, потому что Я прощу тех, кого пощадил.

За тих днів й того ча́су — говорить Господь — будуть шукати провину Ізраїлеву, та не буде її, і про́гріхи Юди, одначе не зна́йдені будуть вони, бо проба́чу тому, кого Я позоста́влю!

Против земли Мератаим9 поднимись и против жителей Пекода10 восстань, истреби их, уничтожь до последнего, — это слово ГОСПОДНЕ, — сделай всё, как Я повелел тебе.

На край „Чва́рів подвійних“, — на нього піди й на мешка́нців „Пока́рання“! Поруйнуй і прокля́ттям вчини все за ними, — говорить Господь, — і зроби так усе, як тобі наказа́в!

Шум битвы по всей земле, всё рушится.

Гуркіт бо́ю в кра́ю та велике спусто́шення!

Вот как сломлен и разбит молот всей земли! Стал Вавилон зрелищем, наводящим ужас на все народы.

Як побитий й пола́маний мо́лот всієї землі! Яким жахом зробивсь Вавилон для наро́дів!

Я расставил на тебя силки и поймал тебя, Вавилон, но ты так и не понял этого. Найден ты и схвачен, ибо против ГОСПОДА ты сражался.

Я па́стку поставив на тебе, і схо́плений ти, Вавило́не, хоча ти й не знав! Ти зна́йдений й схо́плений був, бо ставав ти на прю проти Господа!

Открыл ГОСПОДЬ Свои хранилища и орудие гнева извлек; есть у Владыки, ГОСПОДА Воинств, дело в земле халдейской.

Господь відчинив Своє схо́вище, і вийняв ізвідти знаря́ддя гніву Свого, це бо зайня́ття для Господа, Бога Саваота в халдейському кра́ї.

Наступайте на него со всех сторон, открывайте амбары его, собирайте добро его, как снопы в кучи, уничтожьте всех, никого не оставьте.

Ідіть ви на нього із кра́ю землі, відчиніть його клуні, порозкладайте його, як снопи́, і вчиніте закля́ттям його, — хай не буде йому позоста́лого!

Забейте всех его быков, отведите их на закланье. Горе им, ибо пришел их день, время их воздаяния.

Його всіх волів повбива́йте, — хай пі́дуть вони на зарі́з! Горе їм, бо настав їхній день, час наві́щення їх!

Доносятся крики беженцев, что спасаются из Вавилона; они идут, чтобы рассказать на Сионе о возмездии ГОСПОДА, Бога нашего, возмездии за Храм Его.

Голос тих, що втікають і рятуються із вавилонського кра́ю, щоб звістити на Сіоні про по́мсту Господа, нашого Бога, про по́мсту за храма Його.

„Призовите лучников, на Вавилон отправьте всех натягивающих луки. Разбейте лагерь вокруг Вавилона, чтобы никто не ушел, воздайте ему по делам его; как он поступал, так и вы поступите с ним“. Ведь он на ГОСПОДА в гордыне своей восстал, на Святого Бога Израилева.

Скличте на Вавилона стрільці́в, усіх, хто лука натя́гує, та́бором станьте при ньому навко́ло, — нехай йому вте́чі не бу́де! Відплаті́те йому згідно з чи́ном його, як зробив він — зробіть так йому́, бо гордим він став проти Господа, проти Святого Ізраїлевого!

Потому падут его юноши на площадях, и все воины его погибнут в тот день, — это ГОСПОДА слово. —

Тому то його юнаки́ всі поляжуть на пло́щах його, а військо́ві його того дня всі погинуть, говорить Господь.

Я иду против тебя, Гордец, — это слово Владыки ГОСПОДА Воинств, — ибо настал день, когда Я взыщу с тебя.

Ось Я проти тебе, о пи́хо, — говорить Господь, Бог Саваот, — бо день твій прийшов, час тебе покарати!

Споткнется Гордец и падет, и никто не поднимет его, Я предам огню города его, и пожрет он все его окрестности».

І спіткне́ться пиха й упаде́, і не буде того, хто б підні́с її. І огонь по містах його Я запалю́, — і він пожере́ всі довкі́лля його.

Так говорит ГОСПОДЬ Воинств: «Порабощены потомки Израиля вместе с потомками Иуды, и все пленившие держат их крепко, не хотят отпускать.

Так говорить Господь Савао́т: Сини Ізраїлеві й сини Юдині — ра́зом ути́скувані, і всі, що в поло́н їх забрали, тримають їх міцно, не хочуть їх ви́пустити.

Искупитель их силен, имя Его — ГОСПОДЬ Воинств. Непреложно Он победит в суде противников их и даст стране их покой, а жителей Вавилона покоя лишит.

Але Викупи́тель їх сильний, Господь Саваот — Йому Йме́ння! Він конче розсудить їхню справу, щоб землю вспоко́їти, а вавилонських мешка́нців стриво́жити.

Меч обрушится на халдеев, — это ГОСПОДА слово, — и на жителей Вавилона, на знать его, на его мудрецов.

Меч на халдеїв, — говорить Господь, — і на мешка́нців Вавилону, і на князі́в його, і на його мудреці́в!

Меч занесен будет на гадателей, чтобы они обезумели, на воинов сильных, чтобы они были сокрушены,

Меч на ворожби́тів — і безглу́здими стануть, меч на лица́рство його — і вони полякаються!

меч обрушится на коней его, на колесницы и на воинов из чужой земли в их стане — и станут они как женщины, меч — на сокровищницы его, да будут расхищены они.

Меч на ко́ні його й на його колесни́ці, та на всю мішани́ну наро́дів, яка серед нього, — і стануть вони як жінки́! Меч на ска́рби його — й пограбо́вані будуть!

Засуха11 — на воды его, да иссохнут они, ибо это земля резных идолов. Безумствуют они все из-за идолов своих.12

Посу́ха на во́ди його, — й вони повисиха́ють, бо це край божкі́в, і шаліють вони від бовва́нів.

Потому поселятся в Вавилоне дикие звери и гиены, страусы будут там жить, но никогда не быть ему обитаемым, из поколенья в поколенье останется он безлюдным.

Тому зві́рі пусти́нні там будуть сидіти з шака́лами, і стру́сі бу́дуть у ньому сидіти, і не бу́де засе́лений він вже навіки, і не буде заме́шканий він з роду в рід.

Так же было, когда Бог уничтожил Содом и Гоморру и окрестные города, и изрек ГОСПОДЬ: „Да не поселится там человек, и никто уж не будет искать там пристанища“.

Як Содо́м та Гомо́рру й сусідів її Бог був поруйнував, — говорить Господь, — так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім ме́шкати чужи́нцем син лю́дський!

Смотри, народ идет с севера, племя великое, много царей поднялось от края земли.

Ось із пі́вночі при́йде наро́д, і люд великий, і числе́нні царі, — вони збу́джені будуть із кі́нців землі:

Руки воинов крепко сжимают копья и луки, свирепы они и безжалостны. Крики их, как ревущее море, на лошадях скачут. Вооружены они, как воины перед битвой, против тебя, дочь Вавилона.

Лук та ра́тище міцно тримають, жорсто́кі вони й милосердя не мають, — їхній голос, як море реве́, вони їдуть на ко́нях, — на тебе вони вшикува́лись, як муж на війну, вавилонськая до́чко!

Услышал царь вавилонский эту весть, опустились у него руки, страх объял его, пронзили боли, как у роженицы.

Почув цар вавилонський відо́мість про них, — й опусти́лися ру́ки йому́, обхопи́в його страх і тремті́ння, немов породі́ллю!

Подобно льву, что поднимается от верховьев Иордана к сочным лугам, Я всполошу, разгоню их, а избранника Своего поставлю над ним. Ибо кто Мне подобен? Кто потребует от Меня ответа? И какой пастырь противостанет Мне?»

Ось підіймається він, немов лев, із темного лісу Йорда́ну на во́дяні луки, і Я вмент зроблю́, що він побіжить геть від них, а хто ви́браний буде, того Я поставлю над ними! Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто па́стир такий, що перед обличчям Моїм він усто́їть?

Потому послушайте о замысле ГОСПОДА, что Он задумал о Вавилоне, и о намерении Его, о том, что Он решил о стране халдейской: непременно похитят ягнят из стада сего, и вся паства будет поражена участью, их постигшей.13

Тому то послухайте за́дум Господній, що на Вавилон Він заду́мав, і думки́ Його ті, що на землю халдейську зами́слив: Поправді кажу вам, — найменших з отари потя́гнуть, і попусто́шать пасо́висько їхнє при них!

И от возгласа: «Вавилон взят!» — задрожит земля, и все народы услышат их крики о помощи.

Від ро́зголосу про взятття́ Вавилону земля задрижи́ть, і почується крик між наро́дами!

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Или: сокрушен / разбит / в ужасе; то же ниже в этом стихе.

5 [2] — Друг. чтение: давайте пойдем и присоединимся к Господу.

6 [3] — Друг. возм. пер.: загубленное стадо.

8 [4] — Букв.: будьте подобны козлу-вожаку для овец.

9 [5] — Букв.: не возвращаются пустыми (без добычи).

13 [6] — Или (ближе к букв.): увидев раны его.

15 [7] — Или (ближе к букв.): он протянул руку.

16 [8] — LXX слово зореа (сеятель) исправляет на зера (семя), т. е. потомство.

21 [9] — «Мератаим» означает «Двойное упорство».

21 [10] — «Пекод» означает «Воздаяние».

38 [11] — Слово «засуха» (евр. хорев) созвучно слову «меч» (евр. херев), таким образом, используя игру слов, автор продолжает перечисление наказаний, каждое из которых начинается со слова «меч».

38 [12] — Или: гнусными идолами они похвалялись. LXX: на островах, где они похвалялись.

45 [13] — Или: Я опустошу их пастбища из-за них.

« 49 глава 51 глава »