Иеремия 44 глава

Книга пророка Иеремии
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Слово, которое было Иеремии обо всех иудеях, расселившихся в Египте: в Мигдоле, в Тахпанхесе, в Мемфисе и в земле Патрос:1

Слово, що надійшло до Єремії про всіх юдеїв, що перебували в Єгипетській землі, що жили в Мігдолі й у Тафнісі, й у Нофі, й у країні Патросі.

«Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „Вы видели бедствие, которому Я подверг Иерусалим и все города Иудеи, — они и поныне покинуты всеми, заброшены и лежат в руинах, —

Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Ви бачили усе те нещастя, що я послав на Єрусалим і на всі міста юдейські. Нині лежать вони в руїнах, безлюдні,

из-за того зла, которое они совершали, вызывая гнев Мой, следуя за чужими богами, воскуряя им благовония и служа тем, кого не знали ни они, ни вы, ни ваши отцы.

за їхнє злочинство, що його коїли, і тим доводили мене до гніву, ходивши кадити та служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші,

Я неизменно, изо дня в день, посылал к вам слуг Моих, пророков, с увещеваниями: „Перестаньте творить эти мерзости, которые Я ненавижу“.

хоч я й посилав до вас раз-по-раз усіх слуг моїх, пророків і наполегливо посилаю казати вам: Не чиніть цієї гидоти, що осоружна мені!

Они же не слушались и не внимали, не отказались от злодеяний своих и не перестали воскурять благовония чужим богам.

Вони ж не слухали й не прихиляли вуха, щоб покинути своє злочинство й не кадити іншим богам.

Излилась тогда ярость Моя и воспылал гнев Мой в городах иудейских и на улицах Иерусалима, превратились они в руины и пустыню, как это и есть ныне“.

Тоді вилився мій гнів і моє обурення, і запалало по містах юдейських і по вулицях єрусалимських, і вони стали руїною і пустелею, як оце й бачите.

„Зачем вы, — говорит ГОСПОДЬ, Бог Воинств, Бог Израиля, — причиняете себе такое великое бедствие? Зачем обрекаете на истребление мужчин и женщин, пришедших из Иудеи, и их детей и младенцев, — не бережете и малого остатка?2

Отож так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Навіщо чините самим собі таке велике лихо? Ви вигубите чоловіка й жінку, дітей і немовляток з-посеред Юди, так що не зостанеться й нащадка у вас,

Зачем вызываете вы гнев Мой делами своими,3 воскуряя благовония чужим богам в Египте, куда вы бежали и где поселились? Истребят вас и там — и все народы земли будут проклинать вас и глумиться над вами.

бо ви доводите мене до гніву ділом рук ваших, кадивши іншим богам в Єгипетській землі, куди ви прийшли жити, щоб себе погубити та стати прокляттям і сміховищем для всіх народів землі.

Неужели вы забыли злодеяния отцов ваших, злодеяния царей иудейских и жен их, злодеяния ваши и жен ваших, что творились в земле иудейской и на улицах Иерусалима?

Хіба ж позабували ви злочини батьків ваших і безбожність царів юдейських і жінок їхніх, і ваші власні злочини й злочини жінок ваших, що їх то скоїли в землі Юдейській та по вулицях єрусалимських?

И по сей день вы не смирились, не устрашились и не стали следовать Закону Моему и установлениям Моим, которые Я дал вам и отцам вашим“.

Аж по цей день вони не мали скрухи серця, ані страху, та й не ходили за моїм законом і за моїми установами, що я появив перед вами й перед вашими батьками.

Потому так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „Суд Свой свершу над вами4 на беду вам, чтобы истребить всех иудеев.

Тим то так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Оце я оберну моє обличчя проти вас на погибель і на загладу всього Юди.

Я погублю оставшихся иудеев, которые решили бежать в Египет5 и поселиться там; все они погибнут, падут от меча и от голода в Египте, от мала и до велика умрут от меча и от голода. Будут они наводить ужас на всех, проклинать их будут, глумиться над ними и насмехаться.

Я зловлю останок Юди, що наважився йти в Єгипетську землю, щоб там жити. Вони всі погинуть в Єгипетській землі, поляжуть від меча, загинуть з голоду, мале й велике; від меча й голоду загинуть і стануть прокляттям і страховиськом, наругою й посміховищем,

И взыщу Я с живущих в Египте, как взыскал Я с Иерусалима, послав на них меч, голод и моровое поветрие.

Я покараю тих, що живуть у Єгипетській землі, як покарав Єрусалим: мечем, голодом і чумою.

Никто не спасется, не выживет из всех оставшихся иудеев, пришедших на поселение в Египет, некому будет вернуться в землю иудейскую; и хотя они мечтают вернуться и жить там, но не вернутся, кроме немногих спасшихся“».

Ніхто з останку Юди, з тих, що прибули в Єгипетську землю, щоб там жити не вирятується і не втече й не повернеться у землю Юдейську, куди так потужно лине їхня душа, щоб повернутися знову й там осістись; вони бо не повернуться ніколи, хіба що тільки ті, що втечуть звідти.»

Тогда все мужчины, которые знали, что их жены воскуряют благовония чужим богам, и все женщины, толпой стоявшие там, и весь народ, живший в Патросе, в земле египетской, сказали Иеремии:

І відказали Єремії всі чоловіки, що знали, як їхні жінки чужим богам кадили, й усе жіноцтво, що там стояло — було їх там велика сила, — і ввесь люд, що жив у Єгипетській землі в Патросі:

«Мы не послушаем слова, что ты возвестил нам во имя ГОСПОДА,

«Наказу, що ти нам дав во ім'я Господнє, ми не послухаємось.

но будем поступать по данному нами обету: будем воскурять благовония Владычице небесной6 и делать возлияния для нее, как это делали раньше мы и отцы наши, цари наши и вельможи в городах иудейских и на улицах Иерусалима, когда мы вдоволь ели хлеб, и всё у нас было хорошо, и беды мы не знали.

Ми таки будемо чинити все те, що сказали уста наші: ми будемо кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви, як це чинили ми й батьки наші, царі наші й князі наші по містах Юдеї та по вулицях єрусалимських. Тоді ми були ситі й щасливі і не знали лиха.

Но с того дня, как перестали мы воскурять благовония Владычице небесной и делать возлияния для нее, мы начали испытывать нужду во всем и погибать от меча и от голода».

З того ж часу, як ми перестали кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви, терпимо в усьому нестачу й гинемо від меча й голоднечі.

А женщины сказали: «Да и когда мы воскуряли благовония для Владычицы небесной и делали возлияния для нее, разве совершали мы это без ведома наших мужей, приготовляя священный хлеб с изображением богини и делая возлияния для нее?»

І коли ми, жінки, кадимо цариці небесній і приносимо їй ливні жертви, то хіба ж це без відома наших чоловіків виробляємо ми їй медяники з її подобизною та возливаєм ливні жертви?»

И сказал Иеремия в ответ всему народу: мужчинам и женщинам — всем собравшимся там, которые пререкались с ним:

Тоді Єремія озвався до всього народу, до чоловіків і жінок, і до всіх людей, що ото так йому відповідали:

«Разве не те благовония, что вы воскуряли в городах иудейских и на улицах Иерусалима, вы и отцы ваши, цари ваши и вельможи и весь народ этой земли, — разве не их вспомнил ГОСПОДЬ, разве не о них Он подумал?

«Хіба ж то не те кадження, шо ви воскурювали по містах юдейських і по вулицях єрусалимських, ви й ваші батьки, ваші царі й ваші князі та народ землі, — хіба не те згадав Господь і хіба не воно вразило його серце?

Не мог ГОСПОДЬ больше терпеть злодеяний ваших, мерзостей, что вы творили, потому и стала земля ваша пустыней, наводящей ужас; землей безлюдной, над которой глумятся, — так это и ныне.

Господь не міг терпіти довше ваших злих учинків і гидот, яких ви наробили. Тим то й стала ваша земля пустинею й острахом та прокляттям, збезлюдніла, як самі бачите.

Всё это потому, что воскуряли вы благовония и грешили против ГОСПОДА, не слушались Его7 и не поступали по Закону Его, повелениям и установлениям Его, оттого и постигло вас это бедствие — как это и есть ныне».

Саме через те, що ви бовванам кадили й супроти Господа грішили, голосу його не слухались і не ходили за Господнім законом та за велінням його та постановами його, — за те й спіткало вас оце лихо, Як самі бачите.»

Продолжил Иеремия говорить всему народу и всем женщинам: «Слушайте слово ГОСПОДНЕ вы, иудеи, живущие в Египте:

І сказав Єремія до всього народу й до всього жіноцтва: «Вислухайте слово Господнє, ви, всі юдеї, що перебуваєте в землі Єгипетській!

„Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „И вы, и жены ваши сами дали обеты и сами их исполняли, полагая: „Мы непременно должны исполнить обеты наши — воскурять благовония Владычице небесной и делать ей возлияния“. Так соблюдайте же обеты свои, не забудьте их выполнить!“

Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Ви, жінки, мусите вашими руками виконати те, що ви прирекли вашими устами! Ви сказали: Ми хочемо повнотою виконувати наші обітниці, якими обреклися: кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви. Виконуйте ж добре ваші обітниці, чиніте ваші ливні жертви.

Слушайте слово ГОСПОДНЕ вы, иудеи, живущие в Египте: „Я поклялся именем Своим великим, — говорит ГОСПОДЬ, — что отныне ни один человек из иудеев во всем Египте не будет более призывать имени Моего, говоря: „ Воистину жив Владыка ГОСПОДЬ“.

Однак же вислухайте слово Господнє, ви, всі юдеї, що живете в Єгипетській землі: Ось я кленуся моїм великим ім'ям, — слово Господнє, — що ніхто з юдеїв у всій Єгипетській землі не буде більше вже вимовляти своїми устами моє ім'я, ніхто не скаже: Як жив Господь Бог!

Теперь Я слежу за ними на беду им, а не во благо, и будут гибнуть иудеи в Египте от меча и от голода, пока не будут полностью уничтожены.

Ось я буду пильно за вами наглядати вам на погибель, а не на добро: усі юдеї, що перебувають у Єгипетській землі, загинуть від меча та голоднечі, усі дощенту.

А те немногие, что спасутся от меча, вернутся из Египта в Иудею, и будет знать остаток Иудеи, ходивший в землю египетскую, чтобы там пожить какое-то время, чье слово сбылось — Мое или их.

Тільки ті, що втечуть від меча, повернуться з Єгипетської землі у Юдейську землю, і мало їх буде. Тоді ввесь останок юдеїв, що прийшли у Єгипетську землю, щоб там перебувати, дізнається, чиє слово справдиться, чи моє, чи їхнє.

Вот вам знамение того, — говорит ГОСПОДЬ, — что Я взыщу с вас в этом месте, чтобы вы знали, что Мои слова предостережения о грядущем бедствии исполнятся“.

А ось вам знак, — слово Господнє, — що я вас покараю на цьому місці, щоб знали, що слова мої напевне здійсняться — вам на лихо.

Так говорит ГОСПОДЬ: „Я предаю фараона Хофру,8 царя египетского, в руки врагов его, желающих его смерти, так же как Я предал Седекию, царя иудейского, в руки врага его Навуходоносора, царя вавилонского, желавшего его смерти“».

Так говорить Господь: Ось я видам фараона Хофру, єгипетського царя, у руки його ворогам і в руки, що зазіхають на його життя, як видав Седекію, юдейського царя, у руки Навуходоносорові, вавилонському цареві, ворогові його, що зазіхав на його життя.»

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Упоминаются города Северного, или Нижнего, Египта, а также Верхний Египет, который здесь называется «земля Патрос».

7 [2] — Букв.: зачем вы творите это великое зло против самих себя, удаляя / отсекая из среды (пришедших из) Иудеи мужчину и женщину, дитя и младенца…

8 [3] — Букв.: делами рук своих.

11 [4] — Букв.: Я обращу лицо Свое против вас.

12 [5] — Или (ближе к букв.): устремили свой взор к Египту.

17 [6] — См. примеч. к 7:18.

23 [7] — Букв.: голоса Господа.

30 [8] — Хофра правил Египтом в 589−570 гг. до Р. Х., он побудил Седекию восстать против Навуходоносора и оказал иудеям небольшую помощь во время длительной осады Иерусалима (см. 37).

« 43 глава 45 глава »