Иеремия 44 глава

Книга пророка Иеремии
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Антонія Бокуна

 
 

Слово, которое было Иеремии обо всех иудеях, расселившихся в Египте: в Мигдоле, в Тахпанхесе, в Мемфисе и в земле Патрос:1
 
Слова, якое было да Ярэміі адносна ўсіх Юдэяў, якія жылі ў зямлі Эгіпецкай, якія жылі ў Мігдоле, у Тахпанхэсе, у Нофе і ў зямлі Патрос, кажучы:

«Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „Вы видели бедствие, которому Я подверг Иерусалим и все города Иудеи, — они и поныне покинуты всеми, заброшены и лежат в руинах, —
 
«Гэта кажа ГОСПАД Магуцьцяў, Бог Ізраіля. Вы бачылі ўсё ліха, якое Я спаслаў на Ерусалім і на ўсе гарады Юды. І вось, яны зруйнаваныя ў дзень гэты, і няма ў іх жыхароў

из-за того зла, которое они совершали, вызывая гнев Мой, следуя за чужими богами, воскуряя им благовония и служа тем, кого не знали ни они, ни вы, ни ваши отцы.
 
за ліхоту, якую яны ўчынілі, каб гнявіць Мяне, ходзячы кадзіць і служыць іншым багам, якіх ня ведалі ані яны, ані вы, ані бацькі вашыя.

Я неизменно, изо дня в день, посылал к вам слуг Моих, пророков, с увещеваниями: „Перестаньте творить эти мерзости, которые Я ненавижу“.
 
І Я пасылаў да вас усіх слугаў Маіх, прарокаў, устаючы ўначы і пасылаючы, і кажучы: “Не рабіце, прашу, рэчаў, якія Я ненавіджу!”

Они же не слушались и не внимали, не отказались от злодеяний своих и не перестали воскурять благовония чужим богам.
 
Але яны ня слухалі, і не прыхілілі вушы свае, каб адвярнуцца ад ліхоты сваёй і каб не кадзіць багам чужым.

Излилась тогда ярость Моя и воспылал гнев Мой в городах иудейских и на улицах Иерусалима, превратились они в руины и пустыню, как это и есть ныне“.
 
І выліліся гнеў Мой і лютасьць Мая, і запалалі ў гарадах Юды і на вуліцах Ерусаліму, і сталіся яны руінаю і пусткаю, як [гэта бачыце] сёньня.

„Зачем вы, — говорит ГОСПОДЬ, Бог Воинств, Бог Израиля, — причиняете себе такое великое бедствие? Зачем обрекаете на истребление мужчин и женщин, пришедших из Иудеи, и их детей и младенцев, — не бережете и малого остатка?2
 
І цяпер гэта кажа ГОСПАД, Бог Магуцьцяў, Бог Ізраіля. Навошта вы чыніце зло вялікае душам вашым, каб былі вынішчаныя ў вас пасярод Юды мужчыны, жанчыны, дзеці і немаўляты, каб не засталося з вас рэшты?

Зачем вызываете вы гнев Мой делами своими,3 воскуряя благовония чужим богам в Египте, куда вы бежали и где поселились? Истребят вас и там — и все народы земли будут проклинать вас и глумиться над вами.
 
Навошта вы гнявіце Мяне ўчынкамі рук вашых, калі кадзіце багам чужым у зямлі Эгіпецкай, куды вы прыйшлі, каб там пасяліцца, каб былі вы зьнішчаныя і каб сталіся праклёнам і пасьмешышчам для ўсіх народаў зямлі?

Неужели вы забыли злодеяния отцов ваших, злодеяния царей иудейских и жен их, злодеяния ваши и жен ваших, что творились в земле иудейской и на улицах Иерусалима?
 
Ці вы забыліся пра ліхоту бацькоў вашых і ліхоту валадароў Юды, і ліхоту жонак іхніх, пра ліхоту вашую і пра ліхоту жонак вашых, якую вы чынілі ў зямлі Юды і на вуліцах Ерусаліму?

И по сей день вы не смирились, не устрашились и не стали следовать Закону Моему и установлениям Моим, которые Я дал вам и отцам вашим“.
 
Да дня сёньняшняга вы не ўпакорыліся, і не баіцёся, і ня ходзіце паводле Закону Майго і прыказаньняў Маіх, якія Я даў вам перад абліччам вашым і перад абліччам бацькоў вашых.

Потому так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „Суд Свой свершу над вами4 на беду вам, чтобы истребить всех иудеев.
 
Дзеля гэтага так кажа ГОСПАД Магуцьцяў, Бог Ізраіля. Вось, Я зьвярну аблічча Маё супраць вас на зло, каб зьнішчыць усяго Юду.

Я погублю оставшихся иудеев, которые решили бежать в Египет5 и поселиться там; все они погибнут, падут от меча и от голода в Египте, от мала и до велика умрут от меча и от голода. Будут они наводить ужас на всех, проклинать их будут, глумиться над ними и насмехаться.
 
І прыбяру рэшту Юды, якія зьвярнулі абліччы свае, каб ісьці ў зямлю Эгіпецкую, каб там пасяліцца, і загінуць усе ў зямлі Эгіпецкай, і ўпадуць ад мяча і ад голаду, і загінуць ад малога да вялікага, і паўміраюць ад мяча і ад голаду, і стануцца праклёнам, страхоцьцем, зьнявагаю і ганьбаю.

И взыщу Я с живущих в Египте, как взыскал Я с Иерусалима, послав на них меч, голод и моровое поветрие.
 
І Я наведаю тых, якія жывуць у зямлі Эгіпецкай, як наведаў Ерусалім, мячом, голадам і заразаю.

Никто не спасется, не выживет из всех оставшихся иудеев, пришедших на поселение в Египет, некому будет вернуться в землю иудейскую; и хотя они мечтают вернуться и жить там, но не вернутся, кроме немногих спасшихся“».
 
І ня будзе ўцекача і выратаванага з рэшты Юды, якія прыйшлі, каб пасяліцца ў зямлі Эгіпецкай, каб [потым] вярнуцца ў зямлю Юды, куды яны прагнуць усёй душою вярнуцца і жыць там. Але ня вернецца [ніхто], хіба [толькі] недабіткі».

Тогда все мужчины, которые знали, что их жены воскуряют благовония чужим богам, и все женщины, толпой стоявшие там, и весь народ, живший в Патросе, в земле египетской, сказали Иеремии:
 
І адказалі Ярэміі ўсе мужчыны, якія ведалі, што жонкі іхнія кадзяць багам чужым, і ўсе жанчыны, якія стаялі ў царкве вялікай, і ўвесь народ, які жыў у зямлі Эгіпецкай у Патросе, кажучы:

«Мы не послушаем слова, что ты возвестил нам во имя ГОСПОДА,
 
«Слова, якое ты прамаўляў да нас у імя ГОСПАДА, мы ня будзем слухаць ад цябе.

но будем поступать по данному нами обету: будем воскурять благовония Владычице небесной6 и делать возлияния для нее, как это делали раньше мы и отцы наши, цари наши и вельможи в городах иудейских и на улицах Иерусалима, когда мы вдоволь ели хлеб, и всё у нас было хорошо, и беды мы не знали.
 
Бо, выконваючы, мы выканаем усе словы, якія выйшлі з вуснаў нашых, і будзем кадзіць валадарцы неба, і будзем выліваць для яе ахвяры вадкія, як рабілі мы, і бацькі нашыя, валадары нашыя і князі нашыя ў гарадах Юды і на вуліцах Ерусаліму, і мы былі насычаны хлебам, і было нам добра, і ліха мы ня бачылі.

Но с того дня, как перестали мы воскурять благовония Владычице небесной и делать возлияния для нее, мы начали испытывать нужду во всем и погибать от меча и от голода».
 
Але з таго часу, калі мы перасталі кадзіць валадарцы неба і выліваць для яе ахвяры вадкія, бракуе нам усяго, і мы гінем ад мяча і голаду».

А женщины сказали: «Да и когда мы воскуряли благовония для Владычицы небесной и делали возлияния для нее, разве совершали мы это без ведома наших мужей, приготовляя священный хлеб с изображением богини и делая возлияния для нее?»
 
[А жанчыны казалі]: «Калі мы кадзім валадарцы неба і калі выліваем для яе ахвяры вадкія, хіба [робім гэта] бяз [згоды] мужоў нашых, ці робім для яе печыва з вобразам ейным і выліваем ахвяры вадкія?»

И сказал Иеремия в ответ всему народу: мужчинам и женщинам — всем собравшимся там, которые пререкались с ним:
 
І сказаў Ярэмія ўсяму народу, мужчынам, жанчынам і ўсім людзям, якія адказалі яму [такім] словам, кажучы:

«Разве не те благовония, что вы воскуряли в городах иудейских и на улицах Иерусалима, вы и отцы ваши, цари ваши и вельможи и весь народ этой земли, — разве не их вспомнил ГОСПОДЬ, разве не о них Он подумал?
 
«Хіба тое кадзіла, якое вы палілі ў гарадах Юды і на вуліцах Ерусаліму, вы і бацькі вашыя, валадары вашыя і князі вашыя, і народ зямлі, князі і просты народ, [хіба] ГОСПАД ня памятае яго і не ўвайшло яно ў сэрца Ягонае?

Не мог ГОСПОДЬ больше терпеть злодеяний ваших, мерзостей, что вы творили, потому и стала земля ваша пустыней, наводящей ужас; землей безлюдной, над которой глумятся, — так это и ныне.
 
І ня мог ГОСПАД больш зносіць ліхоцьце ўчынкаў вашых і брыдоты, якія вы чынілі. І сталася зямля вашая руінаю, пустэчаю і праклёнам, без жыхароў, як [бачыце гэта] сёньня.

Всё это потому, что воскуряли вы благовония и грешили против ГОСПОДА, не слушались Его7 и не поступали по Закону Его, повелениям и установлениям Его, оттого и постигло вас это бедствие — как это и есть ныне».
 
За тое, што вы кадзілі і што грашылі супраць ГОСПАДА, і ня слухалі голасу ГОСПАДА, і не хадзілі паводле Закону Ягонага, паводле прыказаньняў Ягоных і паводле сьведчаньняў Ягоных, спаткала вас гэткае ліха, як [бачыце гэта] сёньня».

Продолжил Иеремия говорить всему народу и всем женщинам: «Слушайте слово ГОСПОДНЕ вы, иудеи, живущие в Египте:
 
І сказаў Ярэмія ўсяму народу і ўсім жанчынам: «Слухайце слова ГОСПАДА, увесь Юда, які ў зямлі Эгіпецкай!

„Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „И вы, и жены ваши сами дали обеты и сами их исполняли, полагая: „Мы непременно должны исполнить обеты наши — воскурять благовония Владычице небесной и делать ей возлияния“. Так соблюдайте же обеты свои, не забудьте их выполнить!“
 
Гэта кажа ГОСПАД Магуцьцяў, Бог Ізраіля, кажучы: “Вы і жонкі вашыя прамаўляеце вуснамі вашымі і робіце рукамі вашымі, кажучы: "Выконваючы, выканаем шлюбаваньні нашыя, якія мы абяцалі, каб кадзіць для валадаркі неба і выліваць для яе ахвяры вадкія". Выконваючы, выконвайце шлюбаваньні вашыя і, зьдзяйсьняючы, зьдзяйсьняйце абяцаньні вашыя!”

Слушайте слово ГОСПОДНЕ вы, иудеи, живущие в Египте: „Я поклялся именем Своим великим, — говорит ГОСПОДЬ, — что отныне ни один человек из иудеев во всем Египте не будет более призывать имени Моего, говоря: „ Воистину жив Владыка ГОСПОДЬ“.
 
Дзеля гэтага паслухай слова ГОСПАДА, ты, увесь Юда, які жыве ў зямлі Эгіпецкай. Вось, Я прысягаю на імя Маё вялікае, кажа ГОСПАД, што ў-ва ўсёй зямлі Эгіпецкай ня будзе больш клікаць імя Маё вуснамі [сваімі] ніхто з мужоў Юды, кажучы: “Як жывы Госпад ГОСПАД!”

Теперь Я слежу за ними на беду им, а не во благо, и будут гибнуть иудеи в Египте от меча и от голода, пока не будут полностью уничтожены.
 
Вось, Я чуваю над вамі на зло, а не на дабро. І загінуць усе мужы Юды, якія ў зямлі Эгіпецкай, ад мяча і голаду аж да зьнішчэньня іх.

А те немногие, что спасутся от меча, вернутся из Египта в Иудею, и будет знать остаток Иудеи, ходивший в землю египетскую, чтобы там пожить какое-то время, чье слово сбылось — Мое или их.
 
Тыя, што ўратуюцца ад мяча, вернуцца з зямлі Эгіпецкай у зямлю Юды ў малой лічбе, і даведаецца ўся рэшта Юды, якія прыйшлі ў зямлю Эгіпецкую, каб пасяліцца там, чыё слова зьдзейсьніцца, Маё ці іхняе.

Вот вам знамение того, — говорит ГОСПОДЬ, — что Я взыщу с вас в этом месте, чтобы вы знали, что Мои слова предостережения о грядущем бедствии исполнятся“.
 
І гэта будзе для вас знакам, кажа ГОСПАД, што Я наведаю вас у месцы гэтым, каб вы даведаліся, што спаўняючыся, споўняцца словы Мае пра вас на зло.

Так говорит ГОСПОДЬ: „Я предаю фараона Хофру,8 царя египетского, в руки врагов его, желающих его смерти, так же как Я предал Седекию, царя иудейского, в руки врага его Навуходоносора, царя вавилонского, желавшего его смерти“».
 
Гэта кажа ГОСПАД: “Вось, Я аддам фараона Хофру, валадара Эгіпецкага, у рукі ворагаў ягоных і рукі тых, якія шукаюць душы ягонай, як Я аддаў Сэдэкію, валадара Юды, у рукі Навухаданосара, валадара Бабілонскага, ворага ягонага, які шукаў душу ягоную”».

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
1  [1] — Упоминаются города Северного, или Нижнего, Египта, а также Верхний Египет, который здесь называется «земля Патрос».
7  [2] — Букв.: зачем вы творите это великое зло против самих себя, удаляя / отсекая из среды (пришедших из) Иудеи мужчину и женщину, дитя и младенца
8  [3] — Букв.: делами рук своих.
11  [4] — Букв.: Я обращу лицо Свое против вас.
12  [5] — Или (ближе к букв.): устремили свой взор к Египту.
17  [6] — См. примеч. к 7:18.
23  [7] — Букв.: голоса Господа.
30  [8] — Хофра правил Египтом в 589−570 гг. до Р. Х., он побудил Седекию восстать против Навуходоносора и оказал иудеям небольшую помощь во время длительной осады Иерусалима (см. 37).
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.