Иеремия 44 глава

Иеремии была весть от Господа для всех людей, живущих в Египте и для живущих в городах Мигдоле, Тафнисе, Мемфисе и южном Египте. Вот эта весть,

 

Слово, що надійшло до Єремії про всіх юдеїв, що перебували в Єгипетській землі, що жили в Мігдолі й у Тафнісі, й у Нофі, й у країні Патросі.

в которой Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: «Вы видели ужас, который Я навлёк на Иерусалим и на все города Иудеи. Они сегодня — груды камней.

 

Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Ви бачили усе те нещастя, що я послав на Єрусалим і на всі міста юдейські. Нині лежать вони в руїнах, безлюдні,

Они были уничтожены, потому что живущие в них творили зло, принося жертвы чужим богам, и это разгневало Меня. Ваши люди и ваши предки в прошлом не поклонялись тем богам.

 

за їхнє злочинство, що його коїли, і тим доводили мене до гніву, ходивши кадити та служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші,

Я посылал слуг Моих, пророков, много раз, и они говорили людям от Моего имени. Я предупреждал народ: „Не совершайте этот ужасный грех. Мне ненавистно, когда вы поклоняетесь идолам”.

 

хоч я й посилав до вас раз-по-раз усіх слуг моїх, пророків і наполегливо посилаю казати вам: Не чиніть цієї гидоти, що осоружна мені!

Но они не слушали пророков, не обращали на них внимания и не прекращали творить зло. Они не перестали приносить жертвы другим богам.

 

Вони ж не слухали й не прихиляли вуха, щоб покинути своє злочинство й не кадити іншим богам.

И тогда Я явил им Свой гнев, и наказал города Иудеи и улицы Иерусалима. Гнев Мой превратил Иерусалим и все города в груды камней, какими они остаются и поныне.

 

Тоді вилився мій гнів і моє обурення, і запалало по містах юдейських і по вулицях єрусалимських, і вони стали руїною і пустелею, як оце й бачите.

Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: „Почему вы причиняете себе вред, продолжая поклоняться идолам? Вы отдаляете мужчин и женщин, детей и младенцев от семьи Иуды, и тем самым вы губите эту семью.

 

Отож так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Навіщо чините самим собі таке велике лихо? Ви вигубите чоловіка й жінку, дітей і немовляток з-посеред Юди, так що не зостанеться й нащадка у вас,

Почему вы хотите разгневать Меня, создавая идолов? Теперь вы живёте в Египте и вызываете Мой гнев, принося жертвы лжебогам Египта. Вы уничтожите себя по своей собственной вине; станете тем, о чём другие народы будут говорить со злобой и насмешкой.

 

бо ви доводите мене до гніву ділом рук ваших, кадивши іншим богам в Єгипетській землі, куди ви прийшли жити, щоб себе погубити та стати прокляттям і сміховищем для всіх народів землі.

Не забыли ли вы о зле, которое творили ваши предки, о злобных делах царей и цариц Иудеи, о нечестивых поступках, совершённых вами и вашими жёнами по всей Иудее и на улицах Иерусалима?

 

Хіба ж позабували ви злочини батьків ваших і безбожність царів юдейських і жінок їхніх, і ваші власні злочини й злочини жінок ваших, що їх то скоїли в землі Юдейській та по вулицях єрусалимських?

И по сей день жители Иудеи остаются непокорными: они не оказали Мне уважения и не следовали Мне, а также не подчинились заветам, которые Я дал вам и вашим предкам”».

 

Аж по цей день вони не мали скрухи серця, ані страху, та й не ходили за моїм законом і за моїми установами, що я появив перед вами й перед вашими батьками.

Поэтому Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: «Я решил сделать с вами нечто ужасное: Я погублю семью Иудеи.

 

Тим то так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Оце я оберну моє обличчя проти вас на погибель і на загладу всього Юди.

Оставшиеся в живых из Иудеи ушли в Египет, но Я уничтожу их мечом и голодом. О них другие народы будут говорить со злобой и будут бояться того, что с ними случилось. Они станут проклятием, и другие народы их будут оскорблять.

 

Я зловлю останок Юди, що наважився йти в Єгипетську землю, щоб там жити. Вони всі погинуть в Єгипетській землі, поляжуть від меча, загинуть з голоду, мале й велике; від меча й голоду загинуть і стануть прокляттям і страховиськом, наругою й посміховищем,

Я накажу ушедших в Египет мечом, голодом и страшными болезнями, как Я наказал Иерусалим.

 

Я покараю тих, що живуть у Єгипетській землі, як покарав Єрусалим: мечем, голодом і чумою.

Ни один из ушедших в Египет не избежит Моего наказания и не выживет, чтобы вернуться в Иудею. Они захотят прийти обратно в Иудею и поселиться там, но ни один из них не вернётся, кроме нескольких человек, которым удастся убежать оттуда».

 

Ніхто з останку Юди, з тих, що прибули в Єгипетську землю, щоб там жити не вирятується і не втече й не повернеться у землю Юдейську, куди так потужно лине їхня душа, щоб повернутися знову й там осістись; вони бо не повернуться ніколи, хіба що тільки ті, що втечуть звідти.»

Многие женщины Иудеи, жившие в южном Египте, часто встречались и вместе совершали жертвоприношения чужим богам, и их мужья знали об этом. Мужья этих женщин, которые поклонялись другим богам, говорили Иеремии:

 

І відказали Єремії всі чоловіки, що знали, як їхні жінки чужим богам кадили, й усе жіноцтво, що там стояло — було їх там велика сила, — і ввесь люд, що жив у Єгипетській землі в Патросі:

«Мы не будем слушать весть от Господа, которую ты передаёшь.

 

«Наказу, що ти нам дав во ім'я Господнє, ми не послухаємось.

Мы обещали приносить жертвы Царице Небес, и мы сделаем так, как обещали: мы воздадим жертвы и принесём возлияния в поклонение ей. Мы делали эти приношения и раньше, подобно нашим предкам, правителям и царям. Мы все совершали эти грехи в городах Иудеи и на улицах Иерусалима. Мы тогда поклонялись Царице Небес, и у нас было вдоволь еды, нам во всём везло, и ничего плохого с нами не случалось.

 

Ми таки будемо чинити все те, що сказали уста наші: ми будемо кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви, як це чинили ми й батьки наші, царі наші й князі наші по містах Юдеї та по вулицях єрусалимських. Тоді ми були ситі й щасливі і не знали лиха.

Но, когда мы перестали приносить жертвы Царице Небес и перестали совершать возлияния, у нас наступили трудные времена, и теперь наши люди погибают от войны и голода».

 

З того ж часу, як ми перестали кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви, терпимо в усьому нестачу й гинемо від меча й голоднечі.

Потом заговорили женщины, возразив Иеремии: «Наши мужья знали, что мы делали, они нам разрешали приносить ей жертвы и возлияния; наши мужья знали и о том, что мы пекли пироги с её изображением».

 

І коли ми, жінки, кадимо цариці небесній і приносимо їй ливні жертви, то хіба ж це без відома наших чоловіків виробляємо ми їй медяники з її подобизною та возливаєм ливні жертви?»

Затем Иеремия обратился ко всем женщинам и мужчинам, которые говорили всё это,

 

Тоді Єремія озвався до всього народу, до чоловіків і жінок, і до всіх людей, що ото так йому відповідали:

с такими словами: «Господь помнит, что вы приносили жертвы в городах Иудеи и на улицах Иерусалима. Вы, а также ваши предки, цари, правители и простые люди совершали эти грехи. Господь помнит, что вы делали, и решил,

 

«Хіба ж то не те кадження, шо ви воскурювали по містах юдейських і по вулицях єрусалимських, ви й ваші батьки, ваші царі й ваші князі та народ землі, — хіба не те згадав Господь і хіба не воно вразило його серце?

что больше не может этого терпеть. Ему ненавистны совершённые вами грехи, и поэтому Он превратил вашу землю в голую пустыню, в которой никто не живёт, и именно поэтому другие народы плохо отзываются о вашей стране.

 

Господь не міг терпіти довше ваших злих учинків і гидот, яких ви наробили. Тим то й стала ваша земля пустинею й острахом та прокляттям, збезлюдніла, як самі бачите.

С вами всё это случилось потому, что вы приносили жертвы чужим богам, вы согрешили против Господа, не подчинились Ему и не следовали заветам, которые Он вам дал. И вы не сдержали свои обещания».

 

Саме через те, що ви бовванам кадили й супроти Господа грішили, голосу його не слухались і не ходили за Господнім законом та за велінням його та постановами його, — за те й спіткало вас оце лихо, Як самі бачите.»

Затем Иеремия сказал: «Все люди Иудеи, живущие в Египте, слушайте весть от Господа.

 

І сказав Єремія до всього народу й до всього жіноцтва: «Вислухайте слово Господнє, ви, всі юдеї, що перебуваєте в землі Єгипетській!

Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит: „Вы, женщины, сдержали данные вами обещания приносить жертвы и возлияния Царице Небес”. Поэтому делайте то, что вы обещали, не нарушайте ваше слово.

 

Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Ви, жінки, мусите вашими руками виконати те, що ви прирекли вашими устами! Ви сказали: Ми хочемо повнотою виконувати наші обітниці, якими обреклися: кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви. Виконуйте ж добре ваші обітниці, чиніте ваші ливні жертви.

Но все иудеи, живущие в Египте, выслушайте весть от Господа: „Великим именем Моим Я обещаю, что ни один из людей Иудеи, живущий в Египте, никогда больше не поклянётся именем Моим и не скажет: „Так же верно, как и то, что жив Господь…”.

 

Однак же вислухайте слово Господнє, ви, всі юдеї, що живете в Єгипетській землі: Ось я кленуся моїм великим ім'ям, — слово Господнє, — що ніхто з юдеїв у всій Єгипетській землі не буде більше вже вимовляти своїми устами моє ім'я, ніхто не скаже: Як жив Господь Бог!

Я буду наблюдать за этими людьми, но не чтобы позаботиться о них, а чтобы погубить. Эти люди умрут от голода или погибнут от меча. Они будут умирать, пока не вымрут все.

 

Ось я буду пильно за вами наглядати вам на погибель, а не на добро: усі юдеї, що перебувають у Єгипетській землі, загинуть від меча та голоднечі, усі дощенту.

Некоторые избегут меча и вернутся из Египта в Иудею, но их будет мало. И тогда они узнают, чьи слова были правдой: их или Мои.

 

Тільки ті, що втечуть від меча, повернуться з Єгипетської землі у Юдейську землю, і мало їх буде. Тоді ввесь останок юдеїв, що прийшли у Єгипетську землю, щоб там перебувати, дізнається, чиє слово справдиться, чи моє, чи їхнє.

Я пошлю знамение, что Я накажу вас здесь, в Египте, и вы убедитесь, что Мои обещания сбудутся.

 

А ось вам знак, — слово Господнє, — що я вас покараю на цьому місці, щоб знали, що слова мої напевне здійсняться — вам на лихо.

Вот что произойдёт в доказательство Моих слов, — так говорит Господь. — Фараона Вафрия, царя Египта, Я отдам его врагам, которые хотят его убить. Седекия был царем Иудеи, а Навуходоносор был его врагом, и Я отдал Седекию его врагу. Точно так же Я отдам фараона Вафрия его врагам”».

 

Так говорить Господь: Ось я видам фараона Хофру, єгипетського царя, у руки його ворогам і в руки, що зазіхають на його життя, як видав Седекію, юдейського царя, у руки Навуходоносорові, вавилонському цареві, ворогові його, що зазіхав на його життя.»