Плач Єремії 1 глава

Плач Єремії
Переклад Хоменка → New Living Translation

Яким же самотнім зосталося місто, що було повне люду! Стало немов би вдовою! Воно, що між народами було велике, що князювало над краями, — ось данину платить!

Jerusalem, once so full of people, is now deserted. She who was once great among the nations now sits alone like a widow. Once the queen of all the earth, she is now a slave.

Плаче ночами гірко, і сльози його на щоках у нього. З усіх, які його любили, нема нікого, хто б його розважив. Усі його друзі зрадили його, стали для нього ворогами.

She sobs through the night; tears stream down her cheeks. Among all her lovers, there is no one left to comfort her. All her friends have betrayed her and become her enemies.

Юда пішов у неволю по утиску та тяжкім рабстві. Він оселився серед народів, не знайшов спочинку... Усі його гонителі його наздогнали у тіснинах.

Judah has been led away into captivity, oppressed with cruel slavery. She lives among foreign nations and has no place of rest. Her enemies have chased her down, and she has nowhere to turn.

Дороги на Сіон сумують, ніхто не йде на свята. Всі брами його опустіли, священики його зідхають, дівчата його тужать, і самому йому гірко.

The roads to Jerusalemb are in mourning, for crowds no longer come to celebrate the festivals. The city gates are silent, her priests groan, her young women are crying — how bitter is her fate!

Противники його взяли гору, а вороги його щасливі, Господь бо засмутив його за його переступів безліч. Діти його пішли в неволю перед противником.

Her oppressors have become her masters, and her enemies prosper, for the LORD has punished Jerusalem for her many sins. Her children have been captured and taken away to distant lands.

І відійшла від дочки Сіону вся її слава. Князі його немов олені стали, що не знаходять собі паші, і пленталися без сили перед тими, що гнали їх.

All the majesty of beautiful Jerusalemc has been stripped away. Her princes are like starving deer searching for pasture. They are too weak to run from the pursuing enemy.

Єрусалим пригадує собі у дні злиднів та тривоги всі свої скарби, що мав із давніх-давен, — тепер, коли народ його падає в ворожі руки, а допомоги йому немає; його гнобителі дивилися на нього, сміялися з його руїн.

In the midst of her sadness and wandering, Jerusalem remembers her ancient splendor. But now she has fallen to her enemy, and there is no one to help her. Her enemy struck her down and laughed as she fell.

Згрішив, згрішив Єрусалим, тим і зробивсь осоружний! Усі, що його поважали, ним гордують, бо бачили його наготу. Та й сам він теж зідхає і обертається назад.

Jerusalem has sinned greatly, so she has been tossed away like a filthy rag. All who once honored her now despise her, for they have seen her stripped naked and humiliated. All she can do is groan and hide her face.

Нечистота його на полах у нього, та він про свій кінець не думав; тому й упав так низько, і втішника не має. Споглянь, о Господи, на мої злидні, бо ворог зростає!

She defiled herself with immorality and gave no thought to her future. Now she lies in the gutter with no one to lift her out. “LORD, see my misery,” she cries. “The enemy has triumphed.”

Противник простяг свою руку на усі його скарби. Він бачив, як погани ввійшли в його святиню, яким ти заборонив вступати в твою громаду.

The enemy has plundered her completely, taking every precious thing she owns. She has seen foreigners violate her sacred Temple, the place the LORD had forbidden them to enter.

Увесь його народ зідхає, хліба шукає. Скарби свої вони за харч віддали, щоб відживити душу. О, зглянься, Господи,й подивися, як я упідлився!

Her people groan as they search for bread. They have sold their treasures for food to stay alive. “O LORD, look,” she mourns, “and see how I am despised.

Нехай, вас ніколи таке не спіткає, о, всі ви, що дорогою проходите повз! О, гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно, що ним побив мене Господь у день палаючого гніву свого!

“Does it mean nothing to you, all you who pass by? Look around and see if there is any suffering like mine, which the LORD brought on me when he erupted in fierce anger.

З висоти він зіслав вогонь у мої кості, і той пожирає. Він сітку розстелив мені під ноги і завернув мене назад. Він завдав мені смутку, — я повсякденно недужий.

“He has sent fire from heaven that burns in my bones. He has placed a trap in my path and turned me back. He has left me devastated, racked with sickness all day long.

Ярмо моїх переступів накладено його рукою; і вони, сплетені докупи, тяжать на моїй шиї. Він підбив мою силу. Видав мене Господь їм у руки, я проти них не можу протистати.

“He wove my sins into ropes to hitch me to a yoke of captivity. The Lord sapped my strength and turned me over to my enemies; I am helpless in their hands.

Усіх моїх хоробрих повалив Господь посеред мене. Він скликав проти мене збори, щоб знищити моїх юнаків. Господь топтав, немов у винотоці, дівицю — дочку Юди.

“The Lord has treated my mighty men with contempt. At his command a great army has come to crush my young warriors. The Lord has trampled his beloved cityd like grapes are trampled in a winepress.

Тому я плачу, і око моє, око проливає сльози, далеко бо від мене мій утішитель, що відживив би мені душу. Діти мої в смутку, бо ворог узяв гору.

“For all these things I weep; tears flow down my cheeks. No one is here to comfort me; any who might encourage me are far away. My children have no future, for the enemy has conquered us.”

Сіон простягнув руки, але немає, хто б його розважив. Господь дав наказ проти Якова, щоб вороги його навкруги нього стали. Єрусалим посеред них занечистився.

Jerusalem reaches out for help, but no one comforts her. Regarding his people Israel,e the LORD has said, “Let their neighbors be their enemies! Let them be thrown away like a filthy rag!”

Господь — справедливий, бо я не слухав його слова. О, вчуйте, благаю, всі народи, гляньте на мою муку! Мої дівчата й мої хлопці поволоклися в неволю.

“The LORD is right,” Jerusalem says, “for I rebelled against him. Listen, people everywhere; look upon my anguish and despair, for my sons and daughters have been taken captive to distant lands.

Кличу моїх коханців: але вони мене зрадили. Священики мої й мої старші загинуть у місті, шукаючи собі поживи, щоб відживити душу,

“I begged my allies for help, but they betrayed me. My priests and leaders starved to death in the city, even as they searched for food to save their lives.

Зглянься, о Господи, бо мені сумно! Горить у нутрі в мене, серце моє в мені перевернулось, бо я впертий завжди був проти тебе. У полі меч забрав моїх дітей, а вдома — смерть.

“LORD, see my anguish! My heart is broken and my soul despairs, for I have rebelled against you. In the streets the sword kills, and at home there is only death.

Почули, що я стогну, — немає, хто б мене розважив. Усі вороги мої почули про моє нещастя та й зраділи, бо ти вчинив це. Коли б ти вже послав той день, що його заповідав, і вони стали такими, як я!

“Others heard my groans, but no one turned to comfort me. When my enemies heard about my troubles, they were happy to see what you had done. Oh, bring the day you promised, when they will suffer as I have suffered.

Нехай прийде вся їхня злоба перед тебе; обходься з ними так, як обійшовсь ти зо мною за всі мої переступи, бо я стогну без перестання, і серце моє мліє.

“Look at all their evil deeds, LORD. Punish them, as you have punished me for all my sins. My groans are many, and I am sick at heart.”

« 52 глава 2 глава »