Лікі 21 глава

Чацьвертая кніга Масеява: Лікі
Пераклад Яна Станкевіча → Комментарии МакДональда

Пераклад Яна Станкевіча

1 І пачуў Канаанскі кароль Арад, каторы жыў на паўдня, што прышоў Ізраель дарогаю Афарым, і ваяваў із Ізраелям, і ўзяў у яго палоненікаў.
2 І абяцаў Ізраель абятніцу СПАДАРУ, і сказаў: «Калі чыста аддасі люд гэты ў рукі мае, то зьнішчу месты іхныя».
3 І пачуў СПАДАР голас Ізраеляў, і аддаў Канааняніна, і ён зьнішчыў іх а месты іхныя, і назваў імя места таго: Горма.
4 І крануліся ад гары Гор дарогаю Чырвонага мора, каб абмінуць зямлю Едомскую. І душа люду вельмі зьбезахоцілася ў дарозе.
5 І гукаў люд супроці Бога й супроці Масея: «Нашто вывялі вы нас ізь Ягіпту, каб памерці на пустыні? бо няма хлеба ані вады, і душы нашай агідла гэта негадзячая ежа».
6 І паслаў СПАДАР на люд агняныя гады, і яны кусалі люд, і памерла множасьць люду з Ізраеля.
7 І прышоў люд да Масея, і сказалі: «Ізграшылі мы, бо гукалі мы супроці СПАДАРА й супроці цябе; памаліся СПАДАРУ, каб Ён адняў таго гада». І памаліўся Масей за люд.
8 І сказаў СПАДАР Масею: «Зрабі сабе гада й выстанаві яго на сьцяг, і будзе, што кажны ўкушаны, калі гляне на яго, дык будзе жыць».
9 І зрабіў Масей мядзянага гада, і выставіў яго на сьцяг, і было, як гад укусіў чалавека, ён, глянуўшы на мядзянага гада, заставаўся жывы.
10 І крануліся сынове Ізраелявы, і разьлягліся табарам ув Овофе.
11 І крануліся з Овофу, і разьлягліся табарам у Іе-Аварыме, на пустыні, што супроці Моава, на ўсход сонца.
12 Стуль крануліся й разьлягліся табарам на даліне Зарэд.
13 Адгэнуль крануліся й разьлягліся табарам на другім баку Арнона на пустыні, каторы выходзе з граніцы Аморэя; бо Арнон граніца Моава, меж Моава й Аморэя.
14 Затым сказана ў кнізе войнаў СПАДАРОВЫХ праз Вагеба ў Суфе а праз прытокі Арнона
15 А праз плынь гэтых ручаёў каторая сьхінаецца да палажэньня Ар і датыкаецца граніцаў Моаўскіх.
16 І адгэтуль да студні. Гэтая тая студня, праз каторую казаў СПАДАР Масею: «Зьбяры люд, і дам ім вады».
17 Тады пяяў Ізраель гэтую песьню: «Падыймайся, студня, пяіце празь яе.
18 Студню капалі начэльнікі, капалі яе дабрародныя люду з правадаўцам пасахамі сваімі». І з пустыні да Матаны,
19 З Матаны да Нагалелю, з Нагалелю да Вамофу,
20 І з Вамофу да даліны, каторая ў полю Моава, на версе Пісґі, і глядзіць далоў на пустыню.
21 І паслаў Ізраель паслоў да Сыгона, караля Аморэйскага, кажучы:
22 «Перайду перазь зямлю тваю, не адхінуся ў полі а ў вінішчы, ня будзем піць вады із студняў, дарогаю каралеўскаю пойдзем, пакуль не пярэйдзем граніцы твае».
23 І ня даў Сыгон Ізраелю прайсьці сваю граніцу; і зьбер Сыгон увесь люд свой, і вышаў супроці Ізраеля на пустыню, і прышоў да Ягацы, і ваяваў із Ізраелям.
24 І зразіў яго Ізраель лязом мяча, і ўзяў у дзяржаньне зямлю ягоную ад Арнона аж да Явока, аж да граніцаў сыноў Амонавых, бо моцная была граніца сыноў Амонавых.
25 І ўзяў Ізраель усі месты гэтыя, і жыў Ізраель у вусіх местах Аморэйскіх, у Гэшбоне й у вусіх перадмесьцях яго;
26 Бо Гэшбон, места Сыгонава, караля Аморэйскага яно; і ён ваяваў зь пярэднім каралём Моаўскім, і ўзяў усю зямлю ягоную з рукі ягонае аж да Арнона.
27 Затым гукалі прыпавесьнікі: «Прыйдзіце да Гэшбону, і хай збудуюць а ўмацуюць места Сыгонава;
28 Бо цяпло вышла з Гэшбону, поламя зь места Сыгонавага, пажэрла Ар-Моаў а дзяржачых вышыні Арнонавы.
29 Бяда табе, Моаве! загінуў ты, людзе Хамосаў! Разьбегліся сынове ягоныя, а дачкі ягоныя сталі палоненіцамі Аморэйскага караля Сыгона.
30 І мы стралялі ў іх; загінуў Гэшбон аж да Дывона, і мы спустошылі іх аж да Нофы, каторая ля Медэвы».
31 І прабываў Ізраель у зямлі Аморэйскай.
32 І паслаў Масей выглядзець Язэр, і перамаглі перадмесьці яго, і прагналі Аморэяў, каторыя там.
33 І павярнуліся, і пайшлі дарогаю Вашану. І выступіў Оґ, кароль Вашанскі, супроці іх, сам а ўвесь люд ягоны на вайну да Едрэі.
34 І сказаў СПАДАР Масею: «Ня бойся яго, бо ў руку тваю Я аддаў яго а ўвесь люд ягоны а зямлю ягоную, і ўчыніш яму, як учыніў Сыгону, каралю Аморэйскаму, што жыў у Гэшбоне».
35 І паразілі яны яго а сыноў ягоных а ўвесь люд ягоны, так што не засталося астачы, і адзяржалі на спадак зямлю ягоную.

Комментарии МакДональда

К. Медный змей (21:1−22:1)

21:1−3 Царь Арада правил в южной части Земли Обетованной. Услышав, что израильтяне расположились станом в пустыне и намереваются захватить землю, он напал на них, но потерпел поражение в месте,   названном Хорма (ст. 1−3).

21:4−9 Чермное море в данном случае означает не залив, который израильтяне пересекли при исходе из Египта, а ту часть Красного моря, которая сейчас называется Акабским заливом. В то же время, «путь Чермного моря» может быть названием определенного маршрута; в таком случае, возможно, израильтяне не подходили к Акабскому заливу в этот раз.

И снова Израиль начинает роптать, выражая свое недовольство условиями жизни, в результате чего Господь посылает на народ ядовитых змеев. Многие из народа умерли, и многие продолжали умирать. В ответ на ходатайство Моисея, Бог приказал вознести над лагерем на знамени медного змея, и пообещал, что любой ужаленный, взглянув на него, будет исцелен от укусов. Эту историю использовал Господь Иисус в разговоре с Никодимом в качестве примера того, что Христу надлежит быть вознесенным на крест, чтобы грешник, взглянув на Него по вере, мог обрести вечную жизнь (Иоанна 3:1−16).

Этот медный змей позднее стал камнем преткновения для народа и, в конце концов, был уничтожен во времена правления Езекии (4 Царств 18:4).

21:10−20 Невозможно точно проследить перемещения сынов Израилевых от горы Ор до равнин Моава. Тем не менее, их остановки перечисляются в книге Чисел 21:10 — 22:1. Книга браней Господних (ст. 14) была, скорее всего, исторической летописью ранних войн Израиля. До нас эти записи не дошли. В Беэр (ст. 16−18) Господь чудесным образом даровал народу воду, когда вожди народа жезлами своими в безводной пустыне выкопали колодезь.

21:21−26 Подойдя к стране Аморреев, израильтяне попросили у них разрешения пройти их землей, но получили отказ. Более того, Сигон, царь Аморрейский, объявил войну Израилю, но потерпел поражение. Этот аморрейский царь, подобно египетскому фараону, был ожесточен Господом для того, чтобы он и его народ были побеждены в битве с Израилем (Втор 2:30). «Мера беззаконий Аморреев» (Быт 15:16) переполнилась, и Израиль стал орудием суда Иеговы.

21:27−30 Песня, ставшая поговоркой в стихах 27−30, вероятнее всего повествует о следующем: Есевон совсем недавно был отвоеван Аморреями у Моавитян. Теперь Есевон пал под натиском израильского народа. Если захватившие этот моавитский город и сами были побеждены, значит, Моав был державой третьего класса. Также, возможно, данная история цитируется в качестве доказательства того, что земля полностью принадлежала Сигону, царю Аморреев, и не являлась территорией моавитян.

Этот факт имеет большое значение, поскольку израильтянам было запрещено отнимать землю у Моава (Второзаконие 2:9).

21:31 — 22:1 Точный маршрут странствия Израиля трудно проследить в деталях. Существует предположение, что от горы Ор они двинулись на восток, а потом на север вдоль западной границы Едома к реке Заред. Вдоль берега потока Заред они прошли на восток между землями Едома и Моава, повернули на север вдоль восточной границы Моава к Арнону, и далее на запад вдоль Царского пути. Они поразили Сигона, царя Аморреев, и отправились на север, чтобы захватить Васан, царство Ога. Земли Васана представляли собой сочные пастбища к востоку от Иордана и к северу от того места, где Израиль должен был пересечь Иордан, чтобы войти в Обетованную Землю. Захватив Васан, сыны Израилевы вернулись на равнины Моава и разбили лагерь при Иордане, против Иерихона (ст. 1). Эти равнины были отвоеваны у Моава народом Аморреев (Числа 21:26), но сохранили имя Моава.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.