Ruth 1 глава

Ruth
English Standard Version → Українська Біблія. Турконяк

In the days when the judges ruled there was a famine in the land, and a man of Bethlehem in Judah went to sojourn in the country of Moab, he and his wife and his two sons.

І сталося, коли судді судили, а в землі настав голод, то чоловік із Вифлеєма юдейського пішов, щоби жити в полі Моава, — він, його жінка та його сини.

The name of the man was Elimelech and the name of his wife Naomi, and the names of his two sons were Mahlon and Chilion. They were Ephrathites from Bethlehem in Judah. They went into the country of Moab and remained there.

Ім’я чоловіка — Авімелех, ім’я його жінки — Ноемінь, імена двох їхніх синів — Маалон і Хелеон, ефратійці з Вифлеєма юдейського. Вони прибули на поле Моава і перебували там.

But Elimelech, the husband of Naomi, died, and she was left with her two sons.

Та Авімелех, чоловік Ноеміні, помер і вона залишилася зі своїми двома синами.

These took Moabite wives; the name of the one was Orpah and the name of the other Ruth. They lived there about ten years,

Вони взяли собі жінок-моавійок (ім’я першої — Орфа, ім’я другої — Рут) і жили там якихось десять років.

and both Mahlon and Chilion died, so that the woman was left without her two sons and her husband.

Та згодом померли обидва, Маалон і Хелеон, і жінка залишилася без свого чоловіка і без обох своїх синів.

Then she arose with her daughters-in-law to return from the country of Moab, for she had heard in the fields of Moab that the Lord had visited his people and given them food.

Вона та дві її невістки піднялися і повернулися з моавського поля, бо почули на полі Моава, що Господь відвідав Свій народ, щоби дати їм хліба.

So she set out from the place where she was with her two daughters-in-law, and they went on the way to return to the land of Judah.

Тож вона вирушила з того місця, де перебувала, — вона і з нею дві її невістки, — і вони йшли дорогою, щоб повернутися в землю Юди.

But Naomi said to her two daughters-in-law, “Go, return each of you to her mother’s house. May the Lord deal kindly with you, as you have dealt with the dead and with me.

І тоді Ноемінь сказала своїм невісткам: Ідіть, поверніться кожна в дім своєї матері! Нехай Господь учинить вам милосердя, як і ви чинили з померлими і зі мною.

The Lord grant that you may find rest, each of you in the house of her husband!” Then she kissed them, and they lifted up their voices and wept.

Нехай Господь дасть вам, щоб ви знайшли спочинок — кожна в домі свого чоловіка. І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос і заплакали.

And they said to her, “No, we will return with you to your people.”

Вони сказали їй: Ми повернемося з тобою до твого народу!

But Naomi said, “Turn back, my daughters; why will you go with me? Have I yet sons in my womb that they may become your husbands?

А Ноемінь сказала: Поверніться ж, мої дочки, і навіщо підете зі мною? Хіба є ще в мене сини в моєму лоні й будуть вам за чоловіків?

Turn back, my daughters; go your way, for I am too old to have a husband. If I should say I have hope, even if I should have a husband this night and should bear sons,

Поверніться ж, мої дочки, тому що я зістарилася, щоби бути заміжньою за чоловіком, бо я сказала: Коли було б мені можливо вийти за чоловіка і народити синів,

would you therefore wait till they were grown? Would you therefore refrain from marrying? No, my daughters, for it is exceedingly bitter to me for your sake that the hand of the Lord has gone out against me.”

чи зачекаєте на них, аж доки не змужніють? Хіба чекатимете на них, щоб не вийти заміж за чоловіка? Ні, мої дочки, бо гірко стало мені за вас, тому що на мене найшла Господня рука!

Then they lifted up their voices and wept again. And Orpah kissed her mother-in-law, but Ruth clung to her.

І вони підняли свій голос і знову заплакали. І тоді Орфа поцілувала свою свекруху й повернулася до свого народу, Рут же пішла за нею.

And she said, “See, your sister-in-law has gone back to her people and to her gods; return after your sister-in-law.”

Ось твоя подруга-невістка повернулася до свого народу і до своїх богів, — промовила Ноемінь до Рути, — повернися ж і ти за твоєю подругою-невісткою!

But Ruth said, “Do not urge me to leave you or to return from following you. For where you go I will go, and where you lodge I will lodge. Your people shall be my people, and your God my God.

Та Рут відповіла: Хай не станеться, щоб я залишила тебе чи повернулася назад від тебе. Бо куди підеш ти, піду туди і я, і де ти проживатимеш, там проживатиму і я. Твій народ буде моїм народом, і твій Бог — моїм Богом!

Where you die I will die, and there will I be buried. May the Lord do so to me and more also if anything but death parts me from you.”

І де помреш ти, там і я помру і там буду похована. Це нехай учинить мені Господь, і це додасть, бо тільки смерть розлучить нас!

And when Naomi saw that she was determined to go with her, she said no more.

Ноемінь, побачивши, що вона вирішила, аби йти з нею, перестала про це говорити до неї.

So the two of them went on until they came to Bethlehem. And when they came to Bethlehem, the whole town was stirred because of them. And the women said, “Is this Naomi?”

Вони обидві йшли, аж доки вони не прийшли до Вифлеєма. І ціле місто загуділо про них, люди говорили: Чи це Ноемінь?

She said to them, “Do not call me Naomi;a call me Mara,b for the Almighty has dealt very bitterly with me.

А вона сказала їм: Не звіть мене Ноемінь [1] , а звіть мене Гірка, бо сильно засмученою зробив мене Всесильний.

I went away full, and the Lord has brought me back empty. Why call me Naomi, when the Lord has testified against me and the Almighty has brought calamity upon me?”

Я пішла в достатку, а Господь повернув мене з порожніми руками, тож чому називаєте мене Ноемінь? Господь упокорив мене, і Всесильний завдав мені зла.

So Naomi returned, and Ruth the Moabite her daughter-in-law with her, who returned from the country of Moab. And they came to Bethlehem at the beginning of barley harvest.

Тож Ноемінь і її невістка Рут, моавійка, повернулися, повертаючись з поля Моава, вони прибули до Вифлеєма на початку жнив ячменю.

« 21 глава 2 глава »