Євреїв 4 глава

Послання до євреїв
Переклад Куліша та Пулюя → Пераклад Сабілы і Малахава

Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаєть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.

Дык будзем ру́піцца, каб увайсьці ў супакой Ягоны, пакуль яшчэ застаецца абяцаньне, каб ня стаўся хто з вас спазьніўшымся.

Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповідї, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його.

Бо і нам было абвешчана (гэта Слова Бога), як і тым; але ім ня дало карысьці пачу́тае слова, бо ня спалу́чана было зь вераю тых, што пачу́лі.

Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гнїві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання сьвіту скінчені.

Бо ўваходзім у супакой мы, што паве́рылі, бо Ён сказаў: «Гэтак Я пакляўся ў гневе Маім: “ня ўвойдуць яны ў супакой Мой”», хаця дзеі Ягоныя былі скончаныя ўжо ад пачатку сьвету.

Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх."

Бо сказана недзе пра сёмы дзень гэтак: «І супачыў Бог у дзень сёмы ад усіх дзеяў Сваіх».

І в сьому (місцї) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій."

І ўсё ж такі (Ён гаворыць): «Ня ўвойдуць яны ў супакой Мой!»

Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;

Дык, як нікаторым застаецца ўвайсьці ў яго, а тыя, якім раней было дабравешчана, ня ўвайшлі за няпакорлівасьць,

то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давидї, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших."

(Ён) ізноў прызначае нейкі дзень, «сягоньня», кажучы праз Давіда, пасьля столькі доўгага часу, як сказана: «сягоньня, калі пачуеце голас Ягоны, ня рабіце жорсткімі сэрцы вашыя».

Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.

Бо калі б Ісус (Навін) увёў іх у супакой, то (Ён) ня казаў бы пра іншы дзень.

Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим.

Таму застаецца для народу Божага сьвяткаваньне суботы.

Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.

Бо хто ўвайшоў у супакой Ягоны, той і сам супакоіўся ад дзеяў сваіх, як і Бог ад Сваіх.

Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у недовірство.

Таму пастараймася ўвайсьці ў той супакой, каб ніхто паводля таго ж прыкладу ня ўпаў у няпакорнасьць.

Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.

Бо Слова Бога жывое і дзейснае, і вастрэйшае за ўсякі меч двусечны, і пранікае ажно да разьдзяленьня сувязяў паміж душой і духам, і розумам, і здольна судзіць помыслы і намеры сэрца.

І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

І няма стварэньня ўкрытага ад Яго; але ўсё аголена і адкрыта перад вачамі Ягонымі, перад Якім наша справаздача.

Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.

Дык маючы Архірэя вялікага, Які прайшоў Нябёсы — Ісуса, Сына Бога, цьвёрда трымаймася (нашага) веравызнаньня.

Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.

Таму што мы маем Архірэя ня такога, Які ня мог бы спагадаць нам у немачах нашых, але маем спакушанага ва ўсім падобна нам, але застаўся бяз грэху.

Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.

Таму прыступайма з адвагаю да пасаду Багадаці, каб атрымаць нам зьмілаваньне, і дзеля своечасовай дапамогі атрымаць спрыяньне (Бога).

« 3 глава 5 глава »