Євреїв 4 глава

Послання до євреїв
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаєть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.

Да убоимся убо, да не когда оставлену обетованию внити в покой его, явится кто от вас лишився.

Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповідї, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його.

Ибо нам благовествовано есть, якоже и онем: но не пользова онех слово слуха, не растворенное верою слышавших.

Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гнїві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання сьвіту скінчені.

Входим бо в покой веровавшии, якоже рече: яко кляхся во гневе моем, аще внидут в покой мой: аще и делом от сложения мира бывшым.

Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх."

Рече бо негде о седмем сице: и почи Бог в день седмый от всех дел своих.

І в сьому (місцї) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій."

И в сем паки: аще внидут в покой мой.

Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;

Понеже убо лишени нецыи внити в него, и имже прежде благовествовано бе, не внидоша за непослушание:

то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давидї, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших."

паки некий уставляет день, днесь, в давиде глаголя, по толицех летех, якоже прежде глаголася: днесь, аще глас его услышите, не ожесточите сердец ваших.

Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.

Аще бо бы онех Иисус упокоил, не бы о инем дни глаголал по сих.

Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим.

Ибо оставлено есть (и еще) субботство людем Божиим:

Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.

вшедый бо в покой его, и той почи от дел своих, якоже от своих Бог.

Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у недовірство.

Потщимся убо внити во оный покой, да не кто в ту же притчу противления впадет.

Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.

Живо бо слово Божие и действенно, и острейше паче всякаго меча обоюду остра, и проходящее даже до разделения души же и духа, членов же и мозгов, и судително помышлением и мыслем сердечным.

І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

И несть тварь неявлена пред ним, вся же нага и объявлена пред очима его, к немуже нам слово.

Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.

Имуще убо архиереа велика, прошедшаго небеса, Иисуса Сына Божия, да держимся исповедания.

Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.

Не имамы бо архиереа не могуща спострадати немощем нашым, но искушена по всяческим по подобию, разве греха.

Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.

Да приступаем убо с дерзновением к престолу благодати, да приимем милость и благодать обрящем во благовременну помощь.

« 3 глава 5 глава »