Рут 2 глава

Книга Рут
Українська Біблія. Турконяк → Под редакцией Кулаковых

У Ноеміні була людина, родич її чоловіка, людина сильна і владна з роду Авімелеха, і його ім’я — Вооз.

У Ноемини был родственник по мужу, человек знатный, из того же рода, что и Элимелех. Звали его Боаз.1

Якось моавійка Рут сказала Ноеміні: Піду я в поле і збиратиму колоски позаду женців, де тільки знайду милість у їхніх очах. А та відповіла їй: Іди, дочко.

Сказала как-то Руфь-моавитянка Ноемини: «Позволь мне пойти на поля, подбирать оставшиеся колосья там, где будут добры ко мне».2 Та ответила ей: «Иди, дочь моя».

І вона пішла, і збирала в полі за женцями. І випадково потрапила на частини поля Вооза, який з роду Авімелеха.

Руфь пошла в поля и стала подбирать те колосья, что оставались за жнецами. Случилось так, что попала она на одно из полей Боаза, родственника Элимелеха.

І ось прийшов Вооз із Вифлеєма, і сказав женцям: Господь з вами! А вони відповіли йому: Нехай Господь тебе благословить!

И как раз в это время из Вифлеема пришел и сам Боаз, он сказал жнецам: «Бог в помощь!»3 «Благослови тебя ГОСПОДЬ», — отвечали ему жнецы.

І сказав Вооз своєму слузі, який був над женцями: Чия ця молодиця?

А старшего над жнецами Боаз спросил: «Чья это молодая женщина?»

У відповідь слуга, який стояв над женцями, сказав: Молодиця — це моавійка, котра повернулася з Ноемінню з моавського поля.

Отвечал ему старший над жнецами: «Это моавитянка, что вместе с Ноеминью вернулась с земли Моав.

А вона сказала: Тож я збиратиму, і буду визбирувати поміж снопами за женцями! І вона пішла, і була від ранку аж до вечора, не спочила в полі ані трохи.

Она попросила позволить ей подбирать колосья за жнецами. С самого утра она на ногах и домой не отлучалась».4

І промовив Вооз до Рути: Чи ти не чула, дочко? Не ходи збирати на іншому полі, не йди звідси, приєднайся тут до моїх молодиць!

Сказал тогда Боаз Руфи: «Послушай, дочь моя! Не ходи подбирать колосья на другое поле, не уходи отсюда. Держись моих жниц,

Очі твої хай будуть на полі, де жатимуть, і підеш за ними. Ось я дав вказівку слугам не чіпати тебе, і коли ти відчуватимеш спрагу, то підеш до посудини і питимеш, звідки черпають воду слуги.

примечай, на каком поле жнут, да иди за ними. А работникам я наказал, чтобы тебя не трогали. Захочешь пить — иди к сосудам, что принесли мои работники, и утоли жажду».

І вона впала долілиць, поклонилася до землі й сказала йому: Чому так, що я знайшла милість у твоїх очах, щоб на мене звертати увагу? Я ж чужинка!

Руфь пала ниц, поклонилась ему и сказала: «Чем я заслужила милость твою и заботу, ведь я чужестранка?!»

Та Вооз у відповідь сказав їй: Мені таки сповістили [1] те, що ти вчинила зі своєю свекрухою після смерті твого чоловіка, і як ти залишила твого батька, твою матір і землю, де ти народилася, і пішла до народу, якого ти не знала вчора і третього дня.

Боаз ответил ей: «Мне много рассказывали обо всем, что ты сделала для свекрови своей по смерти своего мужа: как оставила ты отца и мать, как покинула родную землю и отправилась к народу, прежде тебе незнакомому.5

Нехай Господь винагородить тебе за твоє діло, і нехай твоя винагорода буде повна перед Господом, Богом Ізраїля, до Якого ти прийшла, щоб мати надію під Його крилами.

Пусть ГОСПОДЬ воздаст тебе по делам твоим, пусть вознаградит тебя сполна ГОСПОДЬ, Бог Израилев, ведь под крылом Его ты взыскала приют!»

Вона ж сказала: Нехай знайду я милість у твоїх очах, володарю, бо ти мене потішив, адже ти заговорив до серця твоєї рабині, і ось я буду, як одна з твоїх рабинь.

И она ответила: «Уповаю на милость твою, господин мой! Ты пожалел меня и утешил, как рабу6 свою, хотя я и не из рабынь твоих».

А Вооз їй сказав: Вже час їсти, іди сюди і їстимеш хліб, і замочиш твій кусок у квасі. Тож Рут сіла біля женців, а Вооз наклав їй смаженого зерна. Вона поїла, наситилася і відійшла.

В час обеда Боаз позвал Руфь: «Иди сюда, ешь с нами хлеб, обмакивай свой ломоть в уксус».7 Руфь села рядом со жнецами, он протянул ей поджаренных зерен,8 и она поела досыта и отложила про запас.

І піднялася збирати, а Вооз дав вказівку своїм слугам, наказуючи: Нехай збирає і між снопами, і не засоромите її!

А когда она ушла подбирать колосья дальше, Боаз наказал своим работникам: «Пусть она собирает и между снопов, а вы не гоните ее.

Ви обов’язково носіть [2] до неї і навіть підкидайте [3] їй із зібраного, — залиште і нехай підбирає, і не забороните їй!

Надергайте ей колосьев из снопов и оставьте, пусть подберет, да не корите ее».

Тож вона збирала в полі аж до вечора, і вимолотила те, що зібрала, і вийшло біля ефи ячменю.

Так Руфь и собирала колосья в поле до вечера, а когда обмолотила собранное, то вышло с меру9 ячменя.

Вона взяла і пішла до міста, і її свекруха побачила те, що вона зібрала. А Рут, витягнувши те, що залишилося з їжі після того, як вона наситилася, дала їй.

Взяла она зерно и вернулась в город. Увидела Ноеминь собранное невесткой зерно, да еще Руфь отдала ей то, что осталось у нее от обеда, когда она поела,

Її ж свекруха запитала в неї: Де ти сьогодні збирала, і де ти працювала? Нехай буде благословенний той, хто зглянувся на тебе. І Рут сповістила своїй свекрусі, де працювала, і сказала: Вооз ім’я чоловіка, в якого я сьогодні працювала.

и спросила Ноеминь невестку: «Где же ты собирала сегодня колосья, где трудилась? Будь благословен тот, кто был милостив к тебе!» Поведала Руфь свекрови, у кого трудилась: «Имя человека, у которого сегодня я трудилась, — Боаз».

Тоді Ноемінь сказала своїй невістці: Благословенний він є Господом, бо не відняв свого милосердя від живих і від мертвих. Він нам чоловік-родич, — продовжила говорити до неї Ноемінь, — з наших найближчих родичів.

А Ноеминь сказала своей невестке: «Да благословит его ГОСПОДЬ! Да пребудет с ним Тот, Кто полон неизменной преданности и любви и к живым, и к мертвым!» — и добавила: «Человек этот нам родня, он из тех, у кого есть право выкупа».10

А Рут відповіла своїй свекрусі: Він навіть мені сказав: Приєднайся до моїх слуг, аж доки всі не закінчать жнива, які в мене залишаються.

На это Руфь-моавитянка сказала: «А еще Он мне вот что сказал: „Держись моих работников, покуда не закончат они всю жатву“».

І промовила Ноемінь до своєї невістки Рути: Добре, дочко, що ти пішла з його молодицями, тож не зустрінуть тебе на іншому полі.

И Ноеминь ответила своей невестке Руфи: «Хорошо, дочь моя, что ты будешь трудиться с его жницами, а то как бы не обидели тебя на каком-нибудь другом поле».

І Рут приєдналася до молодиць Вооза, щоби збирати, аж доки той не закінчив жнива ячменю і пшениці. Вона проживала зі своєю свекрухою.

Так и осталась Руфь со жницами Боаза подбирать колосья, пока не кончилась жатва ячменя и жатва пшеницы.11 И она по-прежнему жила со своею свекровью.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Этимологию имени Боаз (Вооз) связывают со словом «быстрота» или выражением «в Нем — сила». Боаз упоминается также в родословиях книги 1Пар (1Пар 2:11,12) и в родословии Иисуса Христа (Мф 1:5; Лк 3:32).

2 [2] — Букв.: подбирать колосья (идя) за тем, в чьих глазах увижу расположение.

4 [3] — Букв.: Господь с вами.

7 [4] — Так в Вульгате. Точный смысл евр. текста этой части стиха неясен.

11 [5] — Букв.: который ты не знала ни вчера, ни третьего дня.

13 [6] — Или: служанку; то же ниже в этом стихе.

14 [7] — Уксус — традиционная приправа, приготовленная из скисшего вина; ср. Чис 6:3; Притч 10:26; Пс 68:22.

14 [8] — Поджаренное зерно — традиционная еда на Ближнем Востоке; ср. Лев 23:14; 1Цар 17:17; 1Цар 25:18; 2Цар 17:28.

17 [9] — Евр. эфа — мера объема, около 20 л.

20 [10] — Речь идет о праве выкупа надела у женщины, муж которой умер, и о левиратном браке (браке, в котором брат обязан жениться на вдове брата, чтобы сын, родившийся в этом браке, считался сыном умершего брата).

23 [11] — Жатва пшеницы начиналась по окончании жатвы ячменя и заканчивалась к началу лета. Лев 25:23−25; Иер 32:6−8; Втор 25:5−10.

« 1 глава 3 глава »