1 Псалом Давида. На спомин про суботу.
2 Господи, не докоряй мені Своїм гнівом, не картай мене обуренням Своїм;
3 бо Твої стріли позастрявали в мені, і Ти твердо поклав на мене Свою руку.
4 Нема здорового місця на моєму тілі від Твого гніву, нема спокою моїм костям від моїх гріхів.
5 Адже мої гріхи піднялися вище моєї голови, вони лягли на мене, наче важкий тягар.
6 Мої рани загноїлися і смердять через моє безумство.
7 Я став нещасний, зовсім згорблений, весь день я тинявся сумний,
8 бо мої стегна зазнали знущань — нема здорового місця на моєму тілі.
9 Дуже пригнічений і принижений, я волав від стогону мого серця.
10 Господи, усі мої бажання — перед Тобою, мій стогін від Тебе не прихований.
11 Моє серце стривожене, моя сила залишила мене, і світло моїх очей — і воно не зі мною.
12 Мої друзі й мої приятелі наблизилися до мене й зупинилися, — мої найближчі стали осторонь.
13 А ті, які шукали моєї душі, насіли на мене, ті, котрі накликали на мене лихо, говорили безумне і весь день обмовляли мене.
14 Я ж, мов глухий, не чув, і мов німий, не відкривав своїх уст.
15 Я став, як та людина, що не чує і не має у своїх устах докору,
16 бо на Тебе, Господи, я надію покладаю. Ти почуєш, Господи, Боже мій.
17 Тож я сказав: Хай мої вороги не зловтішаються з мене; як тільки мої ноги захиталися, то вони гордовито проти мене виступили.
18 Та я готовий до бичування, а мій біль постійно переді мною.
19 Тож я своє беззаконня виявлю і буду журитися про свій гріх.
20 А мої вороги живуть, вони стали сильнішими за мене, намножилися ті, хто безпідставно мене ненавидить.
21 Ті, які відплачують злом за добро, обмовляли мене за те, що я добивався справедливості, (і мене, колись любого, відкинули, наче щось гидке і мертве).
22 Не залиши мене, Господи, Боже мій! Не відступи від мене.
23 Поспіши мені на допомогу, Господи мого спасіння.