2 Царств 15 глава

Вторая книга Царств
Библейской Лиги ERV → Українська Біблія. Турконяк

После этого Авессалом приобрёл себе колесницу, лошадей и пятьдесят человек, которые бежали перед ним.

І сталося після цього, що Авесалом придбав собі колісниці та коней і п’ятдесят мужів, щоби бігли перед ним.

Он вставал рано утром и становился у городских ворот, и, когда кто-нибудь приходил со своей тяжбой к царю на суд, Авессалом подзывал его и спрашивал: «Откуда ты?» Человек отвечал: «Я из такого-то колена Израиля».

Авесалом уставав вранці й ставав на узбіччі дороги брами, і було, що кожний чоловік, в якого була судова справа, і він приходив до царя на суд, то його окликав Авесалом, кажучи йому: З якого ти міста? І відказував чоловік: Твій раб з одного з племен Ізраїля.

Тогда Авессалом говорил этому человеку: «Твои слова правильные и честные, но царь не станет слушать тебя».

А Авесалом йому говорив: Ось слова твої добрі та зрозумілі, та біля царя немає того, хто вислухає тебе.

Затем Авессалом добавлял: «О, если бы меня поставили судьёй в этой земле! Я бы смог помочь каждому, кто пришёл ко мне со своими делами, и судил бы его справедливо».

І говорив Авесалом: Хто мене настановить суддею на землі! До мене приходитиме кожний чоловік, в якого буде незгода і судова справа, і розсуджу його?

А если кто-то подходил к нему поклониться, то Авессалом протягивал к человеку руки, обнимал и целовал его.

І було, коли наближався чоловік, щоб йому поклонитися, і простягав свою руку, то він обіймав його і цілував його.

Авессалом вёл себя так со всеми, кто приходил к царю за правосудием, и так завоёвывал сердца израильтян.

І чинив Авесалом за цим словом усьому Ізраїлеві, кожному, хто приходив на суд до царя. І Авесалом привертав серце ізраїльських мужів.

Через четыре года Авессалом сказал царю Давиду: «Позволь мне пойти в Хеврон и исполнить обет, который я дал Господу.

І було по закінченні сорока років, Авесалом сказав своєму батькові: Піду і виконаю мої обітниці, які я дав Господу в Хевроні.

Живя в Гессуре, я дал такой обет: „Если Господь вернёт меня в Иерусалим, я буду служить Господу в Хевроне”».

Адже обітниці склав твій раб, коли я жив у Ґедсурі, у Сирії, кажучи: Якщо Господь справді поверне [1] мене в Єрусалим, то служитиму Господу.

Царь сказал ему: «Иди с миром». И Авессалом пошёл в Хеврон.

І цар сказав йому: Іди в мирі. І, вставши, він пішов до Хеврону.

Он разослал лазутчиков во все израильские племена, чтобы сказать им: «Когда вы услышите звуки труб, то говорите: „Авессалом воцарился в Хевроне!”»

Авесалом послав розвідників до всіх племен Ізраїля, кажучи: Коли ви почуєте голос рога, то скажете: Цар Авесалом зацарював у Хевроні!

С Авессаломом из Иерусалима пошли двести человек, которых он пригласил. Они пошли по простоте своей, не зная, в чём дело.

І з Авесаломом пішло двісті славних мужів з Єрусалима, ішли у своїй простоті й не знали нічого про справу.

Во время жертвоприношения Авессалом призвал Ахитофела гилонянина, советника Давида, из города Гило. Заговор Авессалома продолжал набирать силу, и вокруг него собиралось всё больше и больше народа.

І послав Авесалом, і покликав Ахітофела, ґелмонейця, радника Давида з його міста з Ґоли, коли він приносив жертву. І була велика змова, і народ підходив, і багато стало на бік Авесалома.

К Давиду пришёл вестник и сказал: «Израильтяне стали поддерживать Авессалома».

І прийшов вісник до Давида, кажучи: Серце ізраїльських мужів пішло за Авесаломом.

Тогда Давид сказал всем слугам, которые были с ним в Иерусалиме: «Мы должны бежать! Или никто из нас не спасётся от Авессалома. Мы должны бежать немедленно, пока Авессалом не захватил нас, не разрушил город и не убил всех людей».

І сказав Давид усім своїм слугам, які були з ним у Єрусалимі: Встаньте, і втікаймо, бо немає нам спасіння від обличчя Авесалома! Не баріться піти, щоб він не поспішив і не захопив нас, не наніс нам зла і не побив міста вістрям меча!

И ответили ему царские слуги: «Мы сделаем всё, что ты скажешь».

А слуги царя сказали цареві: За всім, що вибирає наш володар-цар, ось твої раби.

Когда Давид покинул Иерусалим, вся его семья пошла следом за ним. Царь оставил десять наложниц, чтобы они присматривали за домом.

І вийшов цар, і весь його дім своїми ногами. І цар залишив десять своїх жінок-наложниць, щоб стерегли дім.

Он отправился с людьми, следовавшими за ним, и через некоторое время они остановились на привал у последнего дома.

І вийшов цар, і всі його раби пішки і зупинилися у віддаленому домі.

Все слуги проходили мимо царя. Все хелефеи, все фелефеи и около шестисот гефян, которые пришли с ним из Гефа, прошли мимо царя.

І всі його слуги йшли поряд з ним, і кожний хет, і кожний фелеттієць. Вони зупинилися біля оливкових дерев у пустелі. І весь народ ішов близько від нього, і всі, хто довкола нього, і всі мужі, і всі військові, шістсот мужів, були поряд нього. Кожний хереттієць, кожний фелеттієць і всі ґеттейці, шістсот мужів, які прийшли пішки з Ґета, які ходять перед обличчям царя.

Царь сказал Еффею гефянину: «Зачем и ты идёшь с нами? Возвращайся и оставайся с царём Авессаломом. Ты — чужеземец, изгнанный из своей земли.

І сказав цар Еттієві, ґеттейцю: Навіщо і ти йдеш з нами, повернися і живи із царем, адже ти є чужинцем, і ти переселився зі свого місця.

Только вчера ты пришёл к нам. Должен ли ты сейчас скитаться со мной с места на место? Возвратись и возьми с собой своих братьев. Пусть милость и преданность Господа сопутствуют тебе».

Учора ти прийшов, і сьогодні зрушу тебе з нами, і знову мінятимеш твоє місце? Учора ти вийшов, і сьогодні зрушу тебе з нами, щоб іти? А я піду, куди лиш піду. Повернися і поверни своїх братів з тобою, і Господь учинить з тобою милосердя і правду.

Но Еффей ответил царю: «Так же верно, как то, что Господь жив, и как жив господин мой царь, я всегда буду с тобой, в жизни ли или в смерти!»

Та Еттій відповів цареві, запевняючи: Нехай живе Господь, і нехай живе мій володар-цар, у місці, де тільки буде мій володар, — і хоч би на смерть, і хоч би на життя, — то там буде твій раб!

И сказал Давид Еффею: «Тогда пойдём». Еффей гефянин и вся его семья с детьми отправились вместе с Давидом, и

І сказав цар Еттієві: Давай, іди зі мною! І пішов Еттій, ґеттеєць, усі його слуги і весь народ, що був з ним.

все люди громко рыдали. Царь Давид перешёл поток Кедрон, и весь народ пошёл по направлению к пустыне.

І вся земля плакала могутнім голосом. А весь народ переходив потік Кедрон, і цар перейшов потік Кедрон. Весь народ і цар ішли по поверхні пустельної дороги.

Садок и все левиты, бывшие с ним, несли ковчег Соглашения Господнего. Они поставили ковчег Божий, и Авиафар стал молиться, пока весь народ не покинул Иерусалим.

І ось і Садок, і з ним — усі левіти, несучи ковчег Господнього завіту з Ветара, і зупинили Божий ковчег, і Авіятар піднявся, аж доки весь народ не закінчив виходити з міста.

Затем царь повелел Садоку: «Возьми ковчег Божий и отнеси его обратно в Иерусалим. Если Господь доволен мной, Он возвратит меня и позволит мне снова увидеть Его и Его шатёр.

Та цар сказав Садокові: Поверни Божий ковчег в місто. Якщо знайду милість в Господніх очах, Він і поверне мене, і покаже мені його та його красу.

А если Он скажет, что недоволен мной, то пусть тогда делает со мной всё, что захочет».

А якщо Він так сказав: Не забажав Я тебе! Ось я, нехай учинить мені за тим, що добре в Його очах.

И ещё царь сказал священнику Садоку: «Ты пророк, не правда ли? Возвратись же в город с миром. И возьми с собой своего сына Ахимааса, а также Ионафана, сына Авиафара.

І сказав цар священикові Садокові: Поглянь, ти повертаєшся до міста в мирі, і Ахімаас, твій син, і Йонатан, син Авіятара, два ваші сини з вами.

Я буду ждать возле того места, где люди переходят через реку в пустыню. Я буду ждать там до тех пор, пока ко мне не придёт известие от вас».

Глядіть, я є зі зброєю в пустелі Аравот, аж доки не прийде від вас слово, щоб мене попередити.

Тогда Садок и Авиафар возвратили ковчег Божий в Иерусалим и остались там.

І повернув Садок і Авіятар ковчег до Єрусалима, і перебував там.

А Давид продолжал подниматься на Елеонскую гору, громко рыдая. Его голова была покрыта, а ноги босы. И все люди, бывшие с ним, покрыли себе головы и шли, плача.

А Давид ішов вгору до оливкових дерев та все плакав [2] , і був з покритою головою, і він ішов босий, і весь народ, який з ним, кожний покрив свою голову і йшов вгору та все плакав [3].

Давиду сказали: «Ахитофел находится среди заговорщиков с Авессаломом». Тогда Давид ответил: «Господи, сделай совет Ахитофела бесполезным».

І сповістили Давидові, переказуючи: Ахітофел між змовниками з Авесаломом! А Давид сказав: Господи, Боже мій, зруйнуй раду Ахітофела!

Когда Давид поднялся на вершину горы, где люди обычно молились Богу, навстречу ему вышел Хусий архитянин. Одежда на нём была разорвана, а голова посыпана пылью.

Давид ішов аж до Рооса, де там поклонився Богові, і ось йому назустріч вийшов Хусій, архієць, друг Давида, з роздертим своїм одягом, і земля на його голові.

Давид сказал Хусию: «Если ты пойдёшь со мной, то будешь мне в тягость.

І сказав йому Давид: Якщо підеш зі мною, то будеш для мене тягарем.

Но если ты вернёшься в Иерусалим, то сможешь сделать совет Ахитофела бесполезным. Скажи Авессалому: „Царь, я — слуга твой. Раньше я был слугой твоего отца, а теперь я буду твоим слугой”.

Якщо ж повернешся в місто і скажеш Авесаломові: Перейшли твої брати, і цар, твій батько, перейшов за мною, і тепер я — твій слуга, царю, залиши мене живим! Я був слугою твого батька тоді, дотепер, а тепер я — твій раб. І зруйнуєш мені раду Ахітофела.

Священники Садок и Авиафар будут с тобой. Рассказывай им всё, что услышишь в доме царя.

Ось там з тобою священики Садок і Авіятар, і буде, що кожне слово, яке почуєш з дому царя, то сповістиш священикам — Садокові та Авіятарові.

Ахимаас, сын Садока, и Ионафан, сын Авиафара, будут находиться с ними. Ты пошлёшь их рассказать мне всё, что услышишь».

Ось там з ними — два їхніх сини: Ахімаас, син Садока, і Йонатан, син Авіятара, і через них пошлете до мене кожне слово, яке тільки почуєте.

Хусий, друг Давида, добрался до Иерусалима в то время, когда Авессалом вступал в город.

І Хусій, друг Давида, увійшов у місто, а тоді в Єрусалим почав заходити Авесалом.

« 14 глава 16 глава »