2 Царств 15 глава

Вторая книга Царств
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

После этого Авессалом приобрёл себе колесницу, лошадей и пятьдесят человек, которые бежали перед ним.

Після того справив собі Авесалом колісницю та коней, і п'ятдесять чоловік мали бігти перед ним.

Он вставал рано утром и становился у городских ворот, и, когда кто-нибудь приходил со своей тяжбой к царю на суд, Авессалом подзывал его и спрашивал: «Откуда ты?» Человек отвечал: «Я из такого-то колена Израиля».

Уставши раненько, зупинився собі Авесалом на дорозі, що коло воріт, і коли хтось мав спір і йшов до царя по рішення, кликав його Авесалом до себе й питав: “З якого ти міста?” І коли той відповідав, з цього, мовляв, або того коліна ізраїльського, твій слуга,

Тогда Авессалом говорил этому человеку: «Твои слова правильные и честные, но царь не станет слушать тебя».

то Авесалом, казав йому: “Справа твоя, бач, справедлива й слушна, але вислухати тебе у царя нема кому.

Затем Авессалом добавлял: «О, если бы меня поставили судьёй в этой земле! Я бы смог помочь каждому, кто пришёл ко мне со своими делами, и судил бы его справедливо».

Крім того, — казав Авесалом, — якби то мене поставлено суддею над краєм! Хто б не мав якої справи чи скарги, приходив би до мене, і я судив би його по правді.”

А если кто-то подходил к нему поклониться, то Авессалом протягивал к человеку руки, обнимал и целовал его.

І коли хто наближувався, щоб уклонитись йому, так простягне, бувало, руку, обійме його та й поцілує.

Авессалом вёл себя так со всеми, кто приходил к царю за правосудием, и так завоёвывал сердца израильтян.

Так чинив Авесалом з усіма з Ізраїля що приходили до царя на суд, і тим приваблював собі серця ізраїльтян.

Через четыре года Авессалом сказал царю Давиду: «Позволь мне пойти в Хеврон и исполнить обет, который я дал Господу.

Через чотири роки мовив Авесалом до царя: “Хотів би я, з ласки, піти виконати обітницю, що обрікся Господеві в Хевроні.

Живя в Гессуре, я дал такой обет: „Если Господь вернёт меня в Иерусалим, я буду служить Господу в Хевроне”».

Бо слуга твій, перебувавши в Гешурі у Сирії, обрікся таким обітом: як Господь справді поверне мене в Єрусалим, віддам честь Господеві.”

Царь сказал ему: «Иди с миром». И Авессалом пошёл в Хеврон.

Цар і каже йому: “Іди собі в мирі.” Устав він та й пішов у Хеврон.

Он разослал лазутчиков во все израильские племена, чтобы сказать им: «Когда вы услышите звуки труб, то говорите: „Авессалом воцарился в Хевроне!”»

Тим часом порозсилав Авесалом таємних посланців по всіх колінах ізраїльських оповістити: “Як почуєте звук сурми, то кличте: Авесалом став царем у Хевроні!”

С Авессаломом из Иерусалима пошли двести человек, которых он пригласил. Они пошли по простоте своей, не зная, в чём дело.

І пішло з Авесаломом двісті чоловік з Єрусалиму; покликав він їх, і пішли вони в простоті серця, бо нічого не знали.

Во время жертвоприношения Авессалом призвал Ахитофела гилонянина, советника Давида, из города Гило. Заговор Авессалома продолжал набирать силу, и вокруг него собиралось всё больше и больше народа.

Під час жертвоприносин послав Авесалом по Ахітофела гілонія, Давидового дорадника, щоб забрати його з його міста Гіло. Змова кріпшала: народу ж дедалі більш і більш приставало до Авесалома.

К Давиду пришёл вестник и сказал: «Израильтяне стали поддерживать Авессалома».

Прийшов посланець до Давида і сказав йому: “Серце ізраїльтян за Авесалома!”

Тогда Давид сказал всем слугам, которые были с ним в Иерусалиме: «Мы должны бежать! Или никто из нас не спасётся от Авессалома. Мы должны бежать немедленно, пока Авессалом не захватил нас, не разрушил город и не убил всех людей».

І каже Давид усім своїм слугам, що були з ним у Єрусалимі: “Готуйтесь, і тікаймо, бо не буде нам рятунку від Авесалома; мерщій у дорогу, щоб часом він нас зненацька не захопив та не навів на нас лиха й не вигубив міста лезом меча.”

И ответили ему царские слуги: «Мы сделаем всё, что ты скажешь».

І кажуть царські слуги цареві: “На все те, що цар, наш пан, наважився, ми, твої слуги, готові!”

Когда Давид покинул Иерусалим, вся его семья пошла следом за ним. Царь оставил десять наложниц, чтобы они присматривали за домом.

І вирушив цар і ввесь двір його за ним, зоставивши десять наложниць стерегти дім.

Он отправился с людьми, следовавшими за ним, и через некоторое время они остановились на привал у последнего дома.

Пустився у дорогу цар і ввесь люд, що йшов з ним, і спинились вони коло останньої хати.

Все слуги проходили мимо царя. Все хелефеи, все фелефеи и около шестисот гефян, которые пришли с ним из Гефа, прошли мимо царя.

Всі його слуги йшли попри нього, всі керетії й усі пелетії, а всі гатії, — шістсот чоловік, що прийшли були за ним із Гату, — йшли перед царем.

Царь сказал Еффею гефянину: «Зачем и ты идёшь с нами? Возвращайся и оставайся с царём Авессаломом. Ты — чужеземец, изгнанный из своей земли.

І промовив цар до Ітая з Гату: “Чого й ти йдеш з нами? Повертайсь і зоставайсь із царем; ти ж чужинець, ба й вигнанець із рідного дому.

Только вчера ты пришёл к нам. Должен ли ты сейчас скитаться со мной с места на место? Возвратись и возьми с собой своих братьев. Пусть милость и преданность Господа сопутствуют тебе».

Вчора щойно прийшов ти, а сьогодні б я тебе вже силував блукати з нами? Я ж іду, куди зможу. Повертайсь і забери своїх земляків із собою, нехай Господь виявить тобі ласку й вірність!”

Но Еффей ответил царю: «Так же верно, как то, что Господь жив, и как жив господин мой царь, я всегда буду с тобой, в жизни ли или в смерти!»

А Ітай так відказав цареві: “Як живий Господь і живий мій пан і цар! Всюди, де буде цар, мій пан — чи мертвий, чи живий — там буде й слуга твій.”

И сказал Давид Еффею: «Тогда пойдём». Еффей гефянин и вся его семья с детьми отправились вместе с Давидом, и

Давид і каже Ітаєві: “Нум, то проходь мимо!” І пройшов Ітай-гатій з усіма своїми мужами й з усією дітворою, що була з ним.

все люди громко рыдали. Царь Давид перешёл поток Кедрон, и весь народ пошёл по направлению к пустыне.

Увесь край плакав уголос, як цей люд проходив мимо. Цар пройшов Кедронську долину, і всі люди з ним, і пішли всі дорогою, що веде в пустиню.

Садок и все левиты, бывшие с ним, несли ковчег Соглашения Господнего. Они поставили ковчег Божий, и Авиафар стал молиться, пока весь народ не покинул Иерусалим.

Ось тут і Цадок і з ним усі левіти, що несли ковчег завіту Божого, поставили ковчег Божий тоді, як Евіятар знімавсь угору, аж поки ввесь народ не вийшов з міста.

Затем царь повелел Садоку: «Возьми ковчег Божий и отнеси его обратно в Иерусалим. Если Господь доволен мной, Он возвратит меня и позволит мне снова увидеть Его и Его шатёр.

Тоді цар звелів Цадокові: “Занеси назад ковчег Божий до міста. Як я знайду ласку в очах Господніх, він поверне мене й дозволить мені побачити його й його житло.

А если Он скажет, что недоволен мной, то пусть тогда делает со мной всё, что захочет».

Коли ж він скаже: Не довподоби ти мені, — то ось я: нехай він чинить зо мною, як йому довподоби.”

И ещё царь сказал священнику Садоку: «Ты пророк, не правда ли? Возвратись же в город с миром. И возьми с собой своего сына Ахимааса, а также Ионафана, сына Авиафара.

І цар вів далі до священика Цадока: “Повертайсь назад у мирі до міста разом із твоїм сином Ахімацом та Йонатаном, Евіятаровим сином: обидва ваші сини з вами.

Я буду ждать возле того места, где люди переходят через реку в пустыню. Я буду ждать там до тех пор, пока ко мне не придёт известие от вас».

Глядіть же! Я вичікуватиму коло переходів, що в пустині, поки прийде якась вістка від вас, щоб повідомити мене.”

Тогда Садок и Авиафар возвратили ковчег Божий в Иерусалим и остались там.

Цадок і Евіятар віднесли ковчег Божий назад до Єрусалиму й зостались там.

А Давид продолжал подниматься на Елеонскую гору, громко рыдая. Его голова была покрыта, а ноги босы. И все люди, бывшие с ним, покрыли себе головы и шли, плача.

Давид же виходив на Оливну гору й плакав, ідучи; голова у нього була покрита, ішов він босоніж, та й увесь народ, що був з ним — кожний з покритою головою — спинавсь і, йдучи, плакав.

Давиду сказали: «Ахитофел находится среди заговорщиков с Авессаломом». Тогда Давид ответил: «Господи, сделай совет Ахитофела бесполезным».

І принесено Давидові таку вістку: Ахітофел теж між змовниками, з Авесаломом. Давид і каже: “Зведи, молю, Господи, мій Боже, Ахітофелеву пораду нінащо.”

Когда Давид поднялся на вершину горы, где люди обычно молились Богу, навстречу ему вышел Хусий архитянин. Одежда на нём была разорвана, а голова посыпана пылью.

Прийшов Давид на верх гори, де звичайно поклоняються Богу, йому ж назустріч вийшов Хушай аркій. Одежа на ньому була роздерта, й земля наголові у нього.

Давид сказал Хусию: «Если ты пойдёшь со мной, то будешь мне в тягость.

Давид і каже йому: “Як підеш зо мною, будеш тягарем мені.

Но если ты вернёшься в Иерусалим, то сможешь сделать совет Ахитофела бесполезным. Скажи Авессалому: „Царь, я — слуга твой. Раньше я был слугой твоего отца, а теперь я буду твоим слугой”.

Як же повернешся до міста й скажеш Авесаломові: Царю, я буду твій слуга; був я перше слуга твоєму батькові, тепер же буду слуга тобі, — тоді зможеш мені обернути внівець Ахітофелеву пораду.

Священники Садок и Авиафар будут с тобой. Рассказывай им всё, что услышишь в доме царя.

Там будуть з тобою священики Цадок і Евіятар, отже все, що почуєш із царського палацу, даси знати Цадокові та Евіятарові — священикам.

Ахимаас, сын Садока, и Ионафан, сын Авиафара, будут находиться с ними. Ты пошлёшь их рассказать мне всё, что услышишь».

Також і з ними обидва їхні сини Ахімац, Цадоків син, і Йонатан, Евіятарів син. Отже, через них перекажете до мене все, що почуєте.”

Хусий, друг Давида, добрался до Иерусалима в то время, когда Авессалом вступал в город.

І повернувсь Хушай, Давидів друг, у місто, саме, як Авесалом входив у Єрусалим.

« 14 глава 16 глава »