2 Царств 15 глава

Вторая книга Царств
Библейской Лиги ERV → Переклад Огієнка

После этого Авессалом приобрёл себе колесницу, лошадей и пятьдесят человек, которые бежали перед ним.

І сталося по то́му, і завів собі Авесалом по́воза та коні, та п'ятдесят чоловіка, що бігали перед ним.

Он вставал рано утром и становился у городских ворот, и, когда кто-нибудь приходил со своей тяжбой к царю на суд, Авессалом подзывал его и спрашивал: «Откуда ты?» Человек отвечал: «Я из такого-то колена Израиля».

І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав супере́чку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: „З якого ти міста?“ І той говорив: „З одно́го з Ізраїлевих племен твій раб“.

Тогда Авессалом говорил этому человеку: «Твои слова правильные и честные, но царь не станет слушать тебя».

І говорив до нього Авесалом: „Дивися, слова́ твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати“.

Затем Авессалом добавлял: «О, если бы меня поставили судьёй в этой земле! Я бы смог помочь каждому, кто пришёл ко мне со своими делами, и судил бы его справедливо».

І говорив Авесалом: „Коли б мене настановлено суддею в Краю́, то до мене прихо́див би кожен чоловік, що мав би супере́чку чи судо́ву справу, а я випра́вдував би його“.

А если кто-то подходил к нему поклониться, то Авессалом протягивал к человеку руки, обнимал и целовал его.

І, бувало, коли хто підхо́див поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його́ та цілував його́.

Авессалом вёл себя так со всеми, кто приходил к царю за правосудием, и так завоёвывал сердца израильтян.

І робив Авесало́м, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто прихо́див на суд до царя. І крав Авесалом серця́ Ізраїлевих людей!

Через четыре года Авессалом сказал царю Давиду: «Позволь мне пойти в Хеврон и исполнить обет, который я дал Господу.

І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесало́м до царя: „Піду́ я та ви́повню обі́тницю мою, що я обіцяв був Господе́ві в Хевро́ні.

Живя в Гессуре, я дал такой обет: „Если Господь вернёт меня в Иерусалим, я буду служить Господу в Хевроне”».

Бо раб твій, коли осів був у Ґешу́рі в Арамі, склав обі́тницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я бу́ду служити Господе́ві“.

Царь сказал ему: «Иди с миром». И Авессалом пошёл в Хеврон.

І сказав йому цар: „Іди з миром!“ І той устав та й пішов до Хеврону.

Он разослал лазутчиков во все израильские племена, чтобы сказать им: «Когда вы услышите звуки труб, то говорите: „Авессалом воцарился в Хевроне!”»

І порозсилав Авесалом виві́дувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: „Коли ви почуєте су́рмлення сурми́, то скажете: Зацарював Авесало́м у Хевроні!“

С Авессаломом из Иерусалима пошли двести человек, которых он пригласил. Они пошли по простоте своей, не зная, в чём дело.

А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті́ своїй, і нічо́го не знали.

Во время жертвоприношения Авессалом призвал Ахитофела гилонянина, советника Давида, из города Гило. Заговор Авессалома продолжал набирать силу, и вокруг него собиралось всё больше и больше народа.

І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахіто́фела, Давидового дора́дника, з його міста з Ґіло, як він мав прино́сити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесало́мом.

К Давиду пришёл вестник и сказал: «Израильтяне стали поддерживать Авессалома».

І прийшов вісник до Давида, говорячи: „Серце ізра́їльтян стало за Авесаломом“.

Тогда Давид сказал всем слугам, которые были с ним в Иерусалиме: «Мы должны бежать! Или никто из нас не спасётся от Авессалома. Мы должны бежать немедленно, пока Авессалом не захватил нас, не разрушил город и не убил всех людей».

І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: „Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста ві́стрям меча“.

И ответили ему царские слуги: «Мы сделаем всё, что ты скажешь».

І сказали цареві царські́ раби: „Усе, що вибере наш пан цар, то при то́му твої раби!“

Когда Давид покинул Иерусалим, вся его семья пошла следом за ним. Царь оставил десять наложниц, чтобы они присматривали за домом.

I вийшов цар та ввесь його дім пі́шки, а цар позоставив десять жіно́к наложниць, щоб стерегли дім.

Он отправился с людьми, следовавшими за ним, и через некоторое время они остановились на привал у последнего дома.

І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку.

Все слуги проходили мимо царя. Все хелефеи, все фелефеи и около шестисот гефян, которые пришли с ним из Гефа, прошли мимо царя.

А всі його слу́ги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, — шість сотень чоловіка, що прийшли були пі́шки з Ґату, ішли перед царем.

Царь сказал Еффею гефянину: «Зачем и ты идёшь с нами? Возвращайся и оставайся с царём Авессаломом. Ты — чужеземец, изгнанный из своей земли.

А цар сказав до ґатянина Ітта́я: „Чого пі́деш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигна́нець зо свого місця.

Только вчера ты пришёл к нам. Должен ли ты сейчас скитаться со мной с места на место? Возвратись и возьми с собой своих братьев. Пусть милость и преданность Господа сопутствуют тебе».

Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду́, — куди доведе́ться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!“

Но Еффей ответил царю: «Так же верно, как то, что Господь жив, и как жив господин мой царь, я всегда буду с тобой, в жизни ли или в смерти!»

І відповів Ітта́й до царя та й сказав: „Як живий Господь і живий мій пан цар, — тільки в то́му місці, в якому бу́де мій пан цар, — чи то на смерть, чи то на життя, — то там буде твій раб!“

И сказал Давид Еффею: «Тогда пойдём». Еффей гефянин и вся его семья с детьми отправились вместе с Давидом, и

І сказав Давид до Іттая: „Іди й перейди!“ І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним.

все люди громко рыдали. Царь Давид перешёл поток Кедрон, и весь народ пошёл по направлению к пустыне.

А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ перехо́див. А цар перехо́див поті́к Кедро́н, і ввесь народ перехо́див доро́гою до пустині.

Садок и все левиты, бывшие с ним, несли ковчег Соглашения Господнего. Они поставили ковчег Божий, и Авиафар стал молиться, пока весь народ не покинул Иерусалим.

А ось ішли й Садо́к та всі Левити з ним, що не́сли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіята́р прино́сив цілопалення, аж поки ввесь наро́д не вийшов із міста.

Затем царь повелел Садоку: «Возьми ковчег Божий и отнеси его обратно в Иерусалим. Если Господь доволен мной, Он возвратит меня и позволит мне снова увидеть Его и Его шатёр.

І сказав цар до Садока: „Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду́ милість у Господніх оча́х, і Він поверне мене, то я побачу Його та ме́шкання Його.

А если Он скажет, что недоволен мной, то пусть тогда делает со мной всё, что захочет».

А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, — ось я: нехай зробить мені, як добре в оча́х Його́“.

И ещё царь сказал священнику Садоку: «Ты пророк, не правда ли? Возвратись же в город с миром. И возьми с собой своего сына Ахимааса, а также Ионафана, сына Авиафара.

І сказав цар до священика Садо́ка: „Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахіма́ац та син Евіятарів Йоната́н, оби́два ваші сини будуть із вами.

Я буду ждать возле того места, где люди переходят через реку в пустыню. Я буду ждать там до тех пор, пока ко мне не придёт известие от вас».

Глядіть, я буду проволікати в степа́х цієї пусти́ні, аж поки не при́йде від вас слово, щоб повідо́мити мене“.

Тогда Садок и Авиафар возвратили ковчег Божий в Иерусалим и остались там.

І повернув Садо́к та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там.

А Давид продолжал подниматься на Елеонскую гору, громко рыдая. Его голова была покрыта, а ноги босы. И все люди, бывшие с ним, покрыли себе головы и шли, плача.

А Давид схо́див узбіччям на го́ру Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов бо́сий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали го́лову свою, і все йшли та плакали...

Давиду сказали: «Ахитофел находится среди заговорщиков с Авессаломом». Тогда Давид ответил: «Господи, сделай совет Ахитофела бесполезным».

А Давидові доне́сли, говорячи: „Ахіто́фел серед зрадників з Авесало́мом“. І Давид сказав: „Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!“

Когда Давид поднялся на вершину горы, где люди обычно молились Богу, навстречу ему вышел Хусий архитянин. Одежда на нём была разорвана, а голова посыпана пылью.

І сталося, коли вийшов Давид на верхі́в'я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хуша́й у роздертій ту́ніці, а порох на його голові.

Давид сказал Хусию: «Если ты пойдёшь со мной, то будешь мне в тягость.

І сказав йому Давид: „Якщо ти пі́деш зо мною, то будеш мені тягаре́м.

Но если ты вернёшься в Иерусалим, то сможешь сделать совет Ахитофела бесполезным. Скажи Авессалому: „Царь, я — слуга твой. Раньше я был слугой твоего отца, а теперь я буду твоим слугой”.

А якщо ве́рнешся до міста й скажеш Авесаломові: „Я буду раб твій, о ца́рю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб“, то зламаєш мені Ахіто́фелеву раду.

Священники Садок и Авиафар будут с тобой. Рассказывай им всё, что услышишь в доме царя.

І чи ж не будуть там із тобою священики Садо́к та Евіята́р? І станеться, — усяку річ, яку ти почуєш із царе́вого дому, розповіси́ священикам Садо́кові та Евіята́рові.

Ахимаас, сын Садока, и Ионафан, сын Авиафара, будут находиться с ними. Ты пошлёшь их рассказать мне всё, что услышишь».

Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахіма́ац у Садока та Йонатан у Евіята́ра — і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте“.

Хусий, друг Давида, добрался до Иерусалима в то время, когда Авессалом вступал в город.

І ввійшов Хуша́й, Давидів друг, до міста. А Авесало́м також увійшов до Єрусалиму.

« 14 глава 16 глава »