2 Царств 24 глава

Вторая книга Царств
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

И снова Господь разгневался на Израиль. Господь побудил Давида обратиться против израильтян. Давид сказал: «Пойдите и пересчитайте народ Израиля и Иудеи».

Знову запалав гнів Господній на Ізраїля та побудив Давида проти них, кажучи: “Піди, перелічи Ізраїля та Юду.”

Тогда Давид сказал Иоаву, военачальнику войска, которое было при нём: «Пройдите по всем израильским коленам от Дана до Вирсавии и пересчитайте людей, чтобы я знал, сколько там народа».

І звелів цар Йоавові, начальникові війська, що був з ним: “Пройди почерез усі коліна ізраїльські від Дану до Версавії і порахуй народ, щоб я знав число народу.”

Но Иоав ответил царю: «Пусть Господь, Бог твой, умножит народ ещё во сто раз, и пусть твои глаза увидят это. Но для чего ты хочешь делать это?»

І відповів Йоав цареві: “Нехай Господь, твій Бог, додасть народові сто разів стільки, як його є, і нехай очі царя, мого пана, бачать те, одначе чому, мій пан, забажав того?”

Слово царя взяло верх над Иоавом и военачальниками, и они пошли от царя считать народ Израиля.

Проте, царський наказ до Йоава й до воєвод переважив, і рушили Йоав і воєводи з-перед царя переписувати народ ізраїльський.

Они перешли через реку Иордан и остановились в Ароере, у южной стороны города, который находился посреди долины Гада, по дороге к Иазеру.

Перейшли вони Йордан і почали в Ароері, направо від міста, що серед Гад-долини, а потім в Язеі.

Они пошли в Галаад и в землю Тахтим-Ходши, а затем в Дан-Яан и обошли Сидон,

Прийшли вони до Гілеаду і в край хеттитів до Кадешу; і дійшли до Дану в околиці Сидону.

а затем отправились во все крепости Тира и во все города евеев и хананеев, и наконец вышли к Вирсавии на юге Иудеи.

Прибули вони в твердиню Тир, і в усі міста хіввіїв та ханаанян, і пішли далі в Негев Юди, в Версавію.

Они обошли всю землю и вернулись в Иерусалим через девять месяцев и двадцать дней.

Обійшовши через увесь край, повернулись вони по дев'ятьох місяцях і двадцятьох днях у Єрусалим.

Иоав подал царю список народа. И оказалось, что крепких, способных держать в руке меч израильтян было восемьсот тысяч человек, а иудеев — пятьсот тысяч.

І дав Йоав цареві число переписаного народу: і було в Ізраїлі 800 000 боєздатних мужів, що володіли мечем, а в Юди 500 000.

Давид почувствовал угрызения совести после того, как пересчитал народ. Он сказал Господу: «Я совершил великий грех, поступив так; и ныне молю Тебя, Господи, прости мне этот грех, я поступил очень глупо».

Та Давидове серце було неспокійне після того, як він почислив народ. Тоді Давид сказав до Господа: “Согрішив я тяжко, зробивши це. Отож, Господи, прошу, прости провину твого раба, бо вчинив я дуже нерозумно.”

Когда Давид встал на другой день утром, к пророку Гаду, провидцу Давида, было слово Господа.

Коли Давид устав уранці, прийшло Господнє слово до пророка Гада, Давидового видющого:

Господь сказал Гаду: «Пойди и скажи Давиду, что так говорит Господь: „Я предлагаю тебе три наказания — выбери одно из них”».

“Іди й скажи Давидові: Так говорить Господь: Три речі я пред'являю тобі, вибери собі одну з них, щоб я виконав її тобі.”

Гад пришёл к Давиду и сказал ему: «Выбери одно из этих трёх наказаний: быть голоду в твоей стране семь лет или чтобы три месяца твои враги преследовали тебя, а ты убегал от них, или чтобы в продолжение трёх дней в твоей стране свирепствовала болезнь? Теперь обдумай это и реши, какой ответ должен я дать Господу, пославшему меня к тебе».

І прибув Гад до Давида та й оповідає йому, кажучи до нього: “Чи має панувати в твоєму краї три роки голод; чи волієш три місяці втікати від ворога, що гнатиметься за тобою; чи хочеш, щоб була три дні чума у твоєму краї? Тепер обміркуй і розсуди, що маю відповісти тому, хто послав мене.”

Давид сказал Гаду: «Я в большой беде! Пусть лучше мы будем наказаны Господом, так как велико милосердие Его; только бы наказание не пришло от людей».

Давид відповів Гадові: “Я пригноблений вельми, однак воліємо потрапити в руки Господні, бо його милосердя велике, людям же в руки впасти не хочу!”

Тогда Господь послал болезнь на израильтян с того утра и до конца назначенного времени. Всего семьдесят тысяч человек умерло от Дана до Вирсавии.

І послав Господь чуму на Ізраїля від ранку аж по призначений час; і вмерло, від Версавії до Дану, 70 000 чоловік.

Когда же Ангел поднял руку на Иерусалим, чтобы уничтожить его, Господь был очень опечален бедствием и сказал Ангелу, который поражал народ: «Довольно! Опусти руку». Ангел Господний находился тогда возле молотилки Орны иевусеянина.

Коли ангел простягнув був руку на Єрусалим, щоб вигубити його, то Господь зглянувся на лихо та сказав ангелові, що вигублював люд: “Досить уже! Затримай твою руку.” Тоді ангел Господній був якраз на току Орни євусія.

Когда Давид увидел Ангела, поражающего народ, он сказал Господу: «Я согрешил! Я поступил беззаконно, а эти люди не сделали ничего плохого! Подобно овцам они лишь следовали за мной. Пусть же наказание Твоё падёт на меня и на семью моего отца».

Коли побачив ангела, що вбивав народ, сказав Давид до Господа, мовлявши: “Дивись, це ж я згрішив, я провинився! Ці овечки — що вони зробили? Нехай твоя рука буде проти мене та проти дому батька мого!”

В тот день к Давиду пришёл Гад и сказал: «Пойди и поставь жертвенник Господу возле молотилки Орны иевусеянина».

І прийшов того дня до Давида Гад і каже до нього: “Іди, постав Господеві жертовник на току Орни євусія.”

И Давид пошёл, как повелел ему Господь через Гада.

І пішов Давид згідно з Гадовим словом, як велів був Господь.

Орна взглянул и, увидев царя и слуг его, шедших к нему, вышел и поклонился царю до земли.

Коли побачив Орна, що цар із своїм двором простує до нього, вийшов Орна й уклонився цареві лицем до землі.

И сказал Орна: «Зачем господин мой царь пришёл ко мне?» Давид ответил: «Я пришёл купить у тебя молотилку, чтобы построить там алтарь Господу, чтобы болезнь прекратилась».

І спитав Орна: “Для чого цар, мій пан, прийшов до свого слуги?” А Давид відповів: “Купити в тебе тік для побудови жертовника Господеві, щоб відійшла від народу пошесть.”

И сказал Орна Давиду: «Пусть господин мой царь возьмёт для жертвоприношения всё, что ему угодно. Здесь есть волы для всесожжения, молотильная доска и ярмо для дров.

Орна ж каже до Давида: “Нехай цар мій пан, візьме й жертвує те, що добре в його очах! Ось і воли для всепалення, і вози та ярмо від волів на дрова.

Всё это, царь, я отдаю тебе!» И ещё сказал Орна царю: «Пусть Господь, Бог твой, отнесётся к тебе благосклонно».

Все це Орна дає цареві.” Далі Орна каже до царя: “Нехай Господь, Бог твій, буде ласкавий до тебе.”

Но царь ответил Орне: «Нет! Я говорю тебе истинно, я заплачу тебе за землю то, что она стоит. Я не вознесу Господу, Богу моему, жертву, которая ничего мне не стоила». И купил Давид молотилку и волов за 50 шекелей серебра,

Але цар відповів до Орни: “Ні, я таки хочу придбати його від тебе за гроші, я не можу принести Господеві, моєму Богові, всепалення, що мені нічого не коштує.” І купив Давид тік і волів за п'ятдесят срібних шеклів.

и построил там алтарь Господу, на котором принёс всесожжения и приношения содружества. Тогда Господь ответил на его молитву за страну, и болезнь в Израиле прекратилась.

І збудував там Давид жертовник Господеві та приніс всепалення й мирні жертви. І Господь змилосердився над краєм, і пошесть усунулась від Ізраїля.

« 23 глава 1 глава »