2 Царств 13 глава

Вторая книга Царств
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

У Авессалома, сына Давида, была очень красивая сестра по имени Фамарь. Другой сын Давида, Амнон, полюбил Фамарь.

По тому ж сталось таке. Була в Авесалома, сина Давида, сестра вродлива, на ім'я Тамар, і закохався в неї Амнон, син Давида.

Амнон довёл себя до болезни, думая о Фамари, но так как она была девственницей, Амнон считал невозможным завладеть ею.

І мучивсь Амнон, що аж занедужав через свою сестру Тамар, бо вона була дівицею, й Амнонові здавалось неможливим зробити їй будь-що.

У Амнона был друг по имени Ионадав, сын Самая (Самай был братом Давида). Ионадав был очень умным человеком.

А був у Амнона приятель, на ім'я Йонадав, син Шімеа, брата Давида, і був Йонадав чоловік вельми хитрий.

Он сказал Амнону: «Почему ты всё время грустишь? Ты же царский сын! Скажи, что беспокоит тебя?» Тогда Амнон ответил ему: «Я люблю Фамарь, сестру моего сводного брата Авессалома».

І спитав його: “Чого то ти, царевичу, кожного дня такий пригнічений? Невже мені не скажеш?” Амнон же йому: “Люблю Тамар, сестру мого брата Авесалома.”

Ионадав сказал ему: «Ложись в постель и притворись больным. И когда твой отец придёт навестить тебя, скажи ему: „Пусть придёт моя сестра Фамарь и накормит меня. Пусть она приготовит еду у меня на глазах. Только после того как я увижу, как она готовит, я поем из её рук”».

На те Йонадав до нього каже: “Лягай у ліжко та вдай недужого, і як твій батько прийде навідатись до тебе, ти йому скажеш: Нехай моя сестра Тамар прийде та дасть мені щонебудь з'їсти: зготує перед очима у мене страву, щоб я бачив і їв з рук її.”

Амнон лёг и притворился больным. Когда царь пришёл навестить его, Амнон сказал ему: «Пожалуйста, пусть придёт моя сестра Фамарь и испечёт для меня пару лепёшек, и я поем из её рук ».

Ліг Амнон і вдав недужого. Коли прийшов цар на нього подивитись, Амнон до царя мовив: “Нехай моя сестра Тамар прийде й зготує перед моїми очима кілька медяників, і я їх з'їм з її руки.”

И послал Давид к Фамари домой сказать: «Пойди в дом Амнона, брата твоего, и приготовь ему еду».

І послав Давид до дому до Тамарі сказати їй: “Піди до дому твого брата Амнона й зготуй йому їжу.”

Тогда Фамарь пошла в дом своего брата Амнона, который лежал в постели. Фамарь взяла немного муки, замесила её, слепила лепёшки на глазах у Амнона и испекла их.

Тоді пішла Тамар до дому Амнона, брата свого, що лежав у ліжку; взяла муки, замісила й зготувала перед очима у нього медяники та й спекла їх.

Затем она сняла со сковороды лепёшки и подала их Амнону. Но он отказался есть, сказав: «Пусть все выйдут отсюда!» И все слуги вышли из комнаты.

Потім узяла пательню й випорожнила перед ним. Він, однак, не хотів їсти й повелів: “Виведіть усіх геть від мене!” І як усі повиходили від нього,

Тогда Амнон сказал Фамари: «Отнеси еду в мою спальню, и я поем из твоих рук». Фамарь отнесла еду, которую приготовила для брата, к нему в спальню.

Амнон каже до Тамарі: “Принеси їжу в кімнату, щоб я міг поживитися з твоєї руки. Взяла Тамар медяники, що зготувала, й принесла їх Амнонові, братові своєму досередини в кімнату.

Но, когда она начала кормить его, он схватил её, сказав: «Иди и ложись со мной в постель, сестра моя».

Як вона подавала йому їсти, він ухопив її та й каже до неї: “Ходи, лягай зі мною, моя сестро!”

Но Фамарь ответила: «Нет, брат мой! Не заставляй меня! Такой ужасный грех не должен происходить в Израиле! Не твори этого бесстыдства!

Вона йому відповіла: “Ні, мій брате! Не безчесть мене, бо так в Ізраїлі не водиться! Не чини такого божевілля!

А я, как смогу я избавиться от своего бесчестия? И тебя люди будут считать одним из безумных в Израиле. Пожалуйста, поговори с царём. Он разрешит тебе жениться на мне».

Куди я понесу мій сором? Та й ти будеш неначе який безчесний в Ізраїлі! Тому поговори лишень з царем, він мене тобі не відмовить.”

Но он не хотел слушать её и, так как был сильнее, одолел её, и изнасиловал.

Він же не хотів слухати її голосу, але насильно її знечестив, лігши з нею.

Потом Амнон возненавидел её. Он возненавидел Фамарь так, что его ненависть была сильнее, чем любовь, которую он испытывал к ней раньше. Тогда Амнон сказал ей: «Встань и уйди отсюда!»

Після того Амнон зненавидів її вельми глибокою ненавистю, — ненависть, якою її зненавидів, була більша за любов, що почував був до неї, — і сказав їй: “Уставай! Геть звідси!”

Фамарь сказала ему: «Нет! Не прогоняй меня. Это зло будет ещё больше, чем то, которое ты уже причинил мне!» Но Амнон не хотел её слушать.

Вона ж до нього каже: “Ні, мій брате, проганяти мене — це гірша кривда, ніж перша, що ти мені заподіяв.” Та він не хотів її слухати,

Он позвал своего слугу и сказал ему: «Выгони отсюда эту женщину и запри за ней дверь».

а кликнув хлопця, що був на послугах у нього, й велів: “Виведи її геть від мене й засунь двері за нею.”

Затем слуга вывел её и запер за ней дверь. Фамарь была одета в длинную разноцветную одежду. Такую одежду носили царские дочери-девственницы.

Була ж на ній одежа з довгими рукавами, бо так колись вдягались царські дочки-дівиці. І її вивів слуга надвір і засунув двері за нею.

Фамарь посыпала свою голову пеплом и разорвала свою разноцветную одежду. Затем она обхватила голову руками и пошла, громко рыдая.

Тоді Тамар посипала собі пороху на голову й роздерла одежу з довгими рукавами, що мала на собі, і, схопивши голову в руки, пішла та, йдучи, ридала.

И сказал ей брат её Авессалом: «Не брат ли твой Амнон был с тобой? Успокойся, сестра моя. Он — твой брат. Не принимай это близко к сердцу». И жила Фамарь, обесчещенная женщина, в доме своего брата Авессалома.

Брат її Авесалом сказав до неї: “Чи не був твій брат Амнон із тобою? Але тепер, моя сестро, мовчи: він бо брат твій. Не бери собі цього до серця!” І жила Тамар покинута в домі свого брата Авесалома.

Когда царь Давид услышал обо всём этом, он сильно разгневался. Однако даже несмотря на это, Давид не хотел наказывать Амнона, так как он был старшим и самым любимым сыном.

Коли дізнався цар Давид про всю ту справу, то закипів гнівом, але він не докорив своєму синові Амнонові, якого він любив, бо то був його перворідень.

Авессалом же не сказал Амнону ни одного слова, ни хорошего, ни плохого, но возненавидел Амнона за то, что тот обесчестил его сестру Фамарь.

Авесалом не сказав Амнонові ні слова, ні доброго, ані злого, бо ненавидів Амнона за те, що знечестив його сестру Тамар.

Через два года, когда Авессалом стриг овец в Ваал-Асоре, он пригласил туда всех царских сыновей.

Сталося, що два роки пізніше Авесалом справляв стрижку овець в Ваал-Хацорі, що біля Ефраїму, і запросив Авесалом усіх царських синів.

Авессалом пришёл к царю и сказал: «Ко мне пришли люди стричь овец. Пожалуйста, пусть царь и его слуги присоединятся ко мне».

Прийшов Авесалом до царя та й каже: “Дивись, слуга твій справляє стрижку овець. Нехай же цар із слугами зволить прийти до слуги свого.”

Но царь Давид сказал Авессалому: «Нет, сын мой. Мы все не пойдём. Мы только будем тебе в тягость». Авессалом сильно упрашивал его, но царь, благословив сына, отказался идти.

І відповів цар Авесаломові: “Ні, сину, не можемо всі тепер прийти, щоб тебе не обтяжувати.” Той наполягав, та він не хотів іти, лише поблагословив його.

Тогда Авессалом сказал ему: «Если ты не хочешь, то позволь моему брату Амнону пойти с нами». Царь спросил его: «Зачем ему идти с тобой?»

Тоді Авесалом сказав: “Якщо ні, то, прошу, нехай принаймні мій брат Амнон іде з нами.” Цар йому відповів: “Чого він має йти з тобою?”

Но Авессалом продолжал упрашивать его, и Давид отпустил с ним Амнона и всех остальных царских сыновей.

Як же Авесалом наполягав, він дозволив з ним піти Амнонові й усім царським синам. І справив Авесалом такий бенкет, наче царський бенкет.

Затем Авессалом приказал своим слугам: «Смотрите за Амноном. Когда он развеселится от выпитого вина, я прикажу вам напасть на Амнона и убить его. Не бойтесь! Это я приказываю вам, а вы только исполняете моё приказание. Будьте смелы и мужественны».

Авесалом слугам своїм наказав, мовивши: “Пильчуйте, коли Амнонові стане від вина весело на серці й коли я скажу вам: Вдарте на Амнона! — Тоді ви його вб'єте. Не бійтесь, це я даю вам наказ. Будьте відважні й покажіть себе хоробрими.”

Тогда слуги Авессалома сделали так, как он им приказал. Они убили Амнона, а все другие царские сыновья сели каждый на своего мула и спаслись бегством.

І розбавились слуги Авесалома з Амноном так, як велів їм Авесалом. Посхоплювались тоді усі царевичі, сіли кожен на свого мула верхи й повтікали.

Пока царские сыновья были ещё в пути, до Давида дошёл слух, что Авессалом убил всех царских сыновей, и не осталось ни одного из них.

Були вони ще в дорозі, як дійшла до Давида чутка: “Повбивав Авесалом усіх царських синів, що ні один з них не зоставсь.”

Тогда царь встал, разорвал на себе одежды и лёг на землю. И все слуги, стоявшие возле него, тоже разорвали свои одежды.

Устав цар, роздер на собі одежу та й простерся на землі; усі його слуги, що стояли коло нього, також пороздирали одежі.

Но Ионадав, сын Самая, брата Давида, сказал: «Пусть не думает господин мой, что все царские сыновья убиты! Убит только Амнон. Авессалом собирался сделать это с того дня, когда Амнон изнасиловал сестру его Фамарь.

А Йонадав, син Шімеа, Давидового брата, так озвався, кажучи: “Нехай мій пан не думає, що помордовано всіх юнаків-царевичів, вбито тільки одного Амнона. В Авесалома було таке рішення вже з того дня, як Амнон знечестив його сестру Тамар.

Господин мой царь, не думай, что все царские сыновья убиты. Убит один только Амнон».

Тож нехай цар, мій володар, не бере собі до серця цієї вістки, що всі царевичі повбивані, бо забито тільки одного Амнона.”

Между тем, Авессалом сбежал. Человек, стоявший на страже у городской стены, увидел на дороге много людей, спускавшихся по склону горы.

Авесалом утік. А юнак, що був на сторожі, підвів очі й дивиться: як багато людей іде Хоронаїм-дорогою, спускаючися схилом гори.

Тогда Ионадав сказал царю: «Смотри, я был прав! Вот идут царские сыновья».

Йонадав і каже до царя: “Ось біжать царські сини; як слуга твій сказав, так воно й є.”

И как только он это сказал, пришли царские сыновья, громко плача. И сам царь, и все его слуги громко рыдали.

Ледве встиг він сказати це, як прибули царські сини, плачучи вголос; та й сам цар з усіма слугами теж ревно заплакав.

Царь Давид оплакивал своего сына каждый день. Авессалом же сбежал и отправился к Фалмаю, сыну Аммиуда, царю гессурскому.

Але Авесалом утік: пішов він до Талмая, Амігудового сина, гешурського царя. І оплакував Давид свого сина по всі дні.

Придя в Гессур, Авессалом пробыл там три года.

Авесалом же втік і пішов у Гешур, і перебував там три роки.

Царь Давид перестал преследовать Авессалома, так как утешился о смерти Амнона.

І перестав цар Давид гніватись на Авесалома, бо розважився згодом по смерті Амнона.

« 12 глава 14 глава »