Екклесиаста 1 глава

Книга Екклезиаста
Библейской Лиги ERV → Українська Біблія. Турконяк

Это слова Учителя, сына Давида, царя Иерусалима.

Слова Екклезіаста, сина Давида, царя Ізраїля в Єрусалимі.

Во всём бессмысленность. Учитель говорит, что всё есть пустая трата времени.

Марнота марнот, — сказав Екклезіаст, — марнота марнот, усе марнота.

Что получают люди от своих тяжких трудов на протяжении жизни? Ничего.

Яка користь людині в усій її праці, якою трудиться під сонцем?

Люди живут и умирают, но земля остаётся навеки.

Рід приходить, і рід відходить, земля ж стоїть навіки.

Солнце восходит и заходит, и снова спешит к месту восхода.

І сонце сходить, і сонце заходить, і тягнеться до свого місця.

Ветер дует на юг и на север, дует снова и снова, кружась, и возвращается туда, где он зародился.

Воно, підіймаючись, іде туди на південь і обходить до півночі. Обходячи, обходить, іде вітер, і у своїх коловоротах вітер повертається.

Все реки текут в море, но море не переполняется, и возвращаются реки на одно и то же место.

Усі потоки течуть до моря, та море не переповниться. На місце, звідки течуть потоки, туди вони повертаються, щоби плисти знову.

Всё настолько утомительно, что трудно даже это описать словами, но люди по-прежнему продолжают говорить. Слова вновь достигают наш слух, но не насыщают его, как и глаза не насыщаются тем, что видят.

Усі речі стомлюючі. Не зможе людина виказати, і око не насититься баченням, і вухо не насититься слуханням.

Как было всё, так всё и будет продолжатся. Всё будет сделано, что уже было сделано, ведь в этой жизни нового ничего нет.

Усе те, що було, — воно те, що буде. І що те, котре зроблене, — воно те, що буде зроблене. Немає нічого нового під сонцем.

«Посмотри — это новое», — мог бы сказать человек, но это уже было когда-то, это уже было здесь ещё до того, как мы появились.

Хто промовить і скаже: Поглянь, це нове, — воно вже сталося у віках, що були перед нами.

Того, что было давно, люди не помнят, а то, что сейчас происходит, люди в будущем помнить не будут, и позднее другие люди не будут помнить того, что сделано было до них. Приносит ли мудрость счастье?

Немає пам’яті перших, і останнім, що сталися, не буде їм пам’яті в тих, що стануться в кінці.

Я, Учитель, был царём Израиля в Иерусалиме.

Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі.

Я решил посвятить себя поискам и изучению всего того, что делается в жизни, и понял, как тяжко то, что Господь определил нам сделать.

І я віддав моє серце, аби шукати і дослідити мудрістю все, що відбувається під небом. Адже Бог дав людським синам погані обставини, щоб перебувати в них.

Я взглянул на всё, творящееся на земле, и увидел, что всё это потеря времени, сравнимая с тщетными попытками поймать ветер.

Я побачив усі творіння, зроблені під сонцем, і ось усе марнота і бажання духа.

Если что-то криво, ты не можешь выпрямить этого, и, если что-то утрачено, ты не можешь сказать, что оно здесь.

Викривлене не зможе прикраситися, і те, чого бракує, не зможе бути порахованим.

Я сказал себе: «Стал я очень мудрым, превзошёл мудростью всех царей, правивших до меня Иерусалимом, и мне известно, что такое в действительности мудрость и знание».

Я сказав у своєму серці, мовлячи: Ось я звеличився і поставив мудрість над усіма, що були переді мною в Єрусалимі, і моє серце багато побачило мудрості та знання.

Я посвятил свой разум познанию того, в какой степени мудрость превосходит глупость, и понял, что стремиться стать мудрым так же тщетно, как пытаться поймать ветер.

Я віддав моє серце, щоб пізнати мудрість і знання, я пізнав притчі та загадки, бо і це — бажання духа.

С большою мудростью приходит разочарование, и кто увеличивает мудрость, тот увеличивает скорбь. Приносят ли радость развлечения?

Адже в безлічі мудрості — безліч пізнання, і хто побільшує пізнання, побільшує страждання.

« 31 глава 2 глава »