Екклесиаста 2 глава

Книга Екклезиаста
Библейской Лиги ERV → Українська Біблія. Турконяк

Я сказал себе: «Попытаюсь веселиться, попытаюсь насладиться всем, чем могу», но увидел, что и это бесполезно.

Я промовив у своєму серці: Давай випробую тебе веселістю, тож поглянь на добро! Ось і це марнота.

Смеяться всё время глупо, от развлечения нет никакого толка.

Я сказав сміхові: Крутійство! А веселості: Що це ти чиниш?

И в то время как мой разум руководствовался мудростью, я решил подбодрить тело своё вином. Я решил испытать эту глупость, потому что хотел счастливым стать. Я желал понять, что полезного должны сделать люди за время своей недолгой жизни. Приносит ли счастье тяжёлая работа?

Я перевірив у своєму серці, чи буде тягнути до вина моє тіло, — та моє серце провадило в мудрості. Я намагався схопити безумність, доки не побачу, у чому добро для людських синів, яке чинитимуть під сонцем усю кількість днів їхнього життя.

И тогда я начал совершать великие дела: я построил дома, посадил виноградники.

Я звеличив мої творіння, збудував собі доми, насадив собі виноградники,

Я сажал сады и разбивал парки, и посадил в них все виды фруктовых деревьев.

зробив собі огорожі та сади і посадив у них дерево всякого плоду.

Я сделал водоёмы, чтобы поливать мои растущие деревья.

Я зробив собі ставки для води, щоб наводнювати з них ліс, що породжував дерева.

Я купил рабов и рабынь, в моём владении также были и рабы, рождённые в моём доме, у меня были стада коров и отары овец, и было у меня всего намного больше, чем у кого-либо в Иерусалиме до меня.

Я придбав рабів і рабинь, і були в мене ті, що народилися в домі, і в мене було велике надбання стад і череда понад усіх, що були переді мною в Єрусалимі.

Я собрал серебро и золото, я забрал богатства у царей и областей, у меня были певцы и певицы, и всё что пожелаешь, включая многочисленных жён.

Я зібрав собі золото, срібло і особисті маєтки царів та країн. Я настановив собі співаків, співачок і приємності людських синів, виночерпіїв і виночерпинь.

Я стал очень знаменитым и превзошёл в величии всех, кто жил в Иерусалиме до меня. И мудрость моя была рядом со мной, чтобы помочь мне.

І я звеличився, і додав понад усіх, що були переді мною в Єрусалимі. І моя мудрість установлена була в мені.

Всё, что видели и желали глаза мои, я получал. Мой разум был доволен тем, что я делал, и счастье это было наградой за весь мой тяжкий труд.

І все, що мої очі попросили, я від них не відняв, я не заборонив моєму серцю жодної веселості, бо моє серце веселилося всяким моїм трудом, і це стало моєю часткою від усякої моєї праці.

Но потом я взглянул на всё, что я сделал, подумал обо всей тяжёлой работе, проделанной мной, и решил я, что это всё было потерей времени, попыткой поймать ветер. Никакой нет пользы от всего того, что мы делаем в этой жизни.

Я поглянув на всі мої творіння, які зробили мої руки, і на труд, яким я попрацював, аби зробити, і ось усе марнота і бажання духа, і немає користі під сонцем.

Затем я решил подумать о мудрости, глупости и безумстве. Я думал о правителе, который станет следующим царём, но каждый последующий царь лишь повторяет дела своего предшественника.

Я поглянув, щоб побачити мудрість, плутанину і безумність. Бо хто — людина, яка піде за порадою, що в усьому виконав її?

Я понял, что мудрость лучше глупости, как и свет лучше темноты.

І я побачив, що є більше мудрості від безумності, як більше світла від темряви.

Мудрый пользуется разумом как глазами, чтобы видеть, куда он идёт, а глупый словно человек, идущий в темноте. Но и у глупого, и у мудрого конец одинаков — они оба умирают.

Очі мудрого — на його голові, а безумний ходить у темряві. Я пізнав, що один випадок трапиться з ними всіма.

И я про себя подумал: «Что случается с глупым, произойдёт и со мной! Так зачем же я так стремился к мудрости?» И я ответил сам себе: «Быть таким мудрым тоже бесполезно».

І я сказав у своєму серці: Випадок безумного і зі мною трапиться, тож навіщо я став мудрим? Я тоді надмірно заговорив у своєму серці, бо безумний говорить від надвишку, бо ж і це марнота.

Нет различия между мудрым и глупым: оба умрут, и люди не будут помнить вечно ни мудрого, ни глупого. Люди забудут всё, что те сделали. Есть ли счастье в жизни?

Адже немає пам’яті мудрого з безумним навіки, оскільки вже в днях, що приходять, усе буде забуте. Яким чином мудрий помирає з безумним?

И всё это меня заставило возненавидеть жизнь и опечалиться при мысли, что в жизни всё так же бесполезно, как пытаться поймать ветер.

Я зненавидів життя, бо лукаве переді мною творіння зроблене під сонцем, бо все — марнота і бажання духа.

И свой тяжёлый труд я начал ненавидеть, потому что я не смогу ничего с собою забрать, и всё достанется тем, кто будет после меня.

Я зненавидів увесь мій труд, яким я працюю під сонцем, бо залишаю його людині, що буде після мене.

Кто-то другой будет владеть всем, что я создал трудом и умением своим, и я не знаю, мудрым будет он или глупцом. И это всё бессмысленно.

І хто знає, чи мудрий буде, чи дурний? І він володітиме всім моїм трудом, яким я працював, і яким я мудрував під сонцем. Та це ж — марнота.

И опечалился я из-за всего, что сделал.

І я відвернувся, щоб відставити від мого серця весь труд, яким я трудився під сонцем.

Человек может много трудиться, прилагая всю мудрость, знания и мастерство, но он умрёт, и другие получат то, над чем он трудился. Они не трудились, но получат всё. Это тоже бессмысленно и очень несправедливо.

Бо є чоловік, труд якого в мудрості, у пізнанні та в мужності, і чоловік, який не трудився в ньому, дасть йому його частку. Це — марнота і велике зло.

Что же имеет человек в результате своего труда и страданий на земле?

Бо що буває із чоловіком в усьому його труді та в бажанні його серця, яким він трудиться під сонцем?

Вся жизнь его состоит из боли, разочарований и непосильного труда. И даже ночью его разум не знает отдыха. Но и это бессмысленно!

Адже всі його дні є днями страждань і гніву, його плутанина, і вночі його серце не спить. Це ж є марнота.

И вот что я понял: лучшее, что может человек, — это есть, пить и наслаждаться работой, которую он должен делать. Я также понял, что всё это приходит от Бога.

Не є добром для людини те, що їсть, що п’є і що покаже своїй душі, добро — в його труді. І я побачив, що це від Божої руки.

Есть ли человек, который ест и радуется жизни без Бога? Нет такого.

Бо хтось їсть, а хтось стримується без Нього.

Если человек творит добро и угождает Богу, то Бог даёт ему мудрость, знания и радость. Но кто грешит, того Бог заставляет собирать и копить, чтобы отдать тому, кто угождает Богу. Но и это всё так же бессмысленно, как пытаться поймать ветер.

Адже доброму чоловікові перед Його обличчям Він дав мудрість, пізнання і веселість. А тому, що грішить, дав плутанину, щоб побільшити і зібрати, аби дати доброму перед Божим обличчям. Адже і це — марнота та порив духа.

« 1 глава 3 глава »