Екклесиаста 2 глава

Книга Екклезиаста
Библейской Лиги ERV → Пераклад Антонія Бокуна

 
 

Я сказал себе: «Попытаюсь веселиться, попытаюсь насладиться всем, чем могу», но увидел, что и это бесполезно.
 
Сказаў я ў сэрцы маім: “Вось жа цяпер паспрабую радасьць і пагляджу на тое, што добрае”, але гэта таксама марнасьць.

Смеяться всё время глупо, от развлечения нет никакого толка.
 
Пра сьмех сказаў я: “Шаленства!”, і пра радасьць: “Што яна зробіць?”

И в то время как мой разум руководствовался мудростью, я решил подбодрить тело своё вином. Я решил испытать эту глупость, потому что хотел счастливым стать. Я желал понять, что полезного должны сделать люди за время своей недолгой жизни. Приносит ли счастье тяжёлая работа?
 
Вырашыў я ў сэрцы маім дазволіць целу майму віно, але каб сэрца маё кіравалася мудрасьцю, і трымацца глупоты, аж пакуль ня ўбачу, што добра для сыноў чалавечых, каб рабіць пад сонцам у палічаных днях жыцьця свайго.

И тогда я начал совершать великие дела: я построил дома, посадил виноградники.
 
Я павялічыў справы свае: пабудаваў сабе дамы і пасадзіў для сябе вінаграднікі,

Я сажал сады и разбивал парки, и посадил в них все виды фруктовых деревьев.
 
залажыў для сябе сады і гаі, і пасадзіў у іх усялякіх дрэваў пладовых,

Я сделал водоёмы, чтобы поливать мои растущие деревья.
 
і зрабіў сабе сажалкі з вадою, каб напойваць лес, у якім растуць дрэвы.

Я купил рабов и рабынь, в моём владении также были и рабы, рождённые в моём доме, у меня были стада коров и отары овец, и было у меня всего намного больше, чем у кого-либо в Иерусалиме до меня.
 
Я набыў нявольнікаў і нявольніц, і чэлядзь была ў мяне, таксама статкі валоў і чароды авечак былі ў мяне большыя, чым у-ва ўсіх, што былі раней за мяне ў Ерусаліме.

Я собрал серебро и золото, я забрал богатства у царей и областей, у меня были певцы и певицы, и всё что пожелаешь, включая многочисленных жён.
 
Я назьбіраў сабе таксама срэбра і золата, і каштоўнасьці валадароў і акругаў; завёў сьпевакоў і сьпявачак, і асалоду сыноў чалавечых, мноства наложніцаў.

Я стал очень знаменитым и превзошёл в величии всех, кто жил в Иерусалиме до меня. И мудрость моя была рядом со мной, чтобы помочь мне.
 
І зрабіўся я вялікшым і заможнейшым за ўсіх, якія былі раней за мяне ў Ерусаліме; а мудрасьць мая была са мною.

Всё, что видели и желали глаза мои, я получал. Мой разум был доволен тем, что я делал, и счастье это было наградой за весь мой тяжкий труд.
 
І ўсё, чаго жадалі вочы мае, я не адмаўляў ім, і не забараняў сэрцу свайму ніякай радасьці, бо сэрца маё радавалася з усёй цяжкай працы маёй, і гэта была доля мая ў-ва ўсёй цяжкай працы маёй.

Но потом я взглянул на всё, что я сделал, подумал обо всей тяжёлой работе, проделанной мной, и решил я, что это всё было потерей времени, попыткой поймать ветер. Никакой нет пользы от всего того, что мы делаем в этой жизни.
 
І азірнуўся я на ўсе справы свае, якія зрабілі рукі мае, і на цяжкую працу маю, якую рабіў, працуючы, і вось, усё — марнасьць і пагоня за ветрам, і няма карысьці з гэтага пад сонцам.

Затем я решил подумать о мудрости, глупости и безумстве. Я думал о правителе, который станет следующим царём, но каждый последующий царь лишь повторяет дела своего предшественника.
 
І азірнуўся я, каб паглядзець на мудрасьць, і шаленства, і глупоту, бо што можа зрабіць чалавек, які прыйдзе пасьля валадара, звыш таго, што раней рабілася.

Я понял, что мудрость лучше глупости, как и свет лучше темноты.
 
І ўбачыў я, што з мудрасьці большая карысьць, чым з глупоты, падобна як карысьць са сьвятла большая, чым з цемры.

Мудрый пользуется разумом как глазами, чтобы видеть, куда он идёт, а глупый словно человек, идущий в темноте. Но и у глупого, и у мудрого конец одинаков — они оба умирают.
 
Мудры [мае] вочы свае ў галаве сваёй, а дурань ходзіць у цемры. І пазнаў я таксама, што тая самая доля спаткае іх усіх.

И я про себя подумал: «Что случается с глупым, произойдёт и со мной! Так зачем же я так стремился к мудрости?» И я ответил сам себе: «Быть таким мудрым тоже бесполезно».
 
І сказаў я ў сэрцы маім: “Калі адна доля будзе для мяне і для дурня, навошта мне вялікая мудрасьць?” І сказаў я ў сэрцы маім: “Гэта таксама марнасьць”.

Нет различия между мудрым и глупым: оба умрут, и люди не будут помнить вечно ни мудрого, ни глупого. Люди забудут всё, что те сделали. Есть ли счастье в жизни?
 
Бо ня будзе на вякі памяці пра мудрага, як і пра дурня. Тое, што цяпер ёсьць, у дні наступныя ўсё забудзецца, і мудры памірае гэтак сама, як і дурань.

И всё это меня заставило возненавидеть жизнь и опечалиться при мысли, что в жизни всё так же бесполезно, как пытаться поймать ветер.
 
І зьненавідзеў я жыцьцё, бо ліхімі былі для мяне справы, што робяцца пад сонцам; бо ўсё — марнасьць і пагоня за ветрам.

И свой тяжёлый труд я начал ненавидеть, потому что я не смогу ничего с собою забрать, и всё достанется тем, кто будет после меня.
 
І зьненавідзеў я ўсю цяжкую працу маю, якой працаваў пад сонцам, якую мушу пакінуць чалавеку, які будзе пасьля мяне.

Кто-то другой будет владеть всем, что я создал трудом и умением своим, и я не знаю, мудрым будет он или глупцом. И это всё бессмысленно.
 
І хто ведае, ці мудрым ён будзе, ці неразумным? А ён будзе панаваць над [пладамі] ўсёй цяжкай працы маёй, дзеля якіх я працаваў і якія мудрасьцю зьбіраў пад сонцам. І гэта таксама марнасьць.

И опечалился я из-за всего, что сделал.
 
І павярнуўся я, каб адцурацца сэрцу майму ад усёй цяжкай працы, якой я працаваў пад сонцам.

Человек может много трудиться, прилагая всю мудрость, знания и мастерство, но он умрёт, и другие получат то, над чем он трудился. Они не трудились, но получат всё. Это тоже бессмысленно и очень несправедливо.
 
Бо ёсьць так, што чалавек, які працуе з мудрасьцю, і з веданьнем, і пасьпяхова, аддае набытак свой чалавеку, які не працаваў над гэтым. І гэта таксама марнасьць і вялікае зло.

Что же имеет человек в результате своего труда и страданий на земле?
 
Бо што будзе мець чалавек з усёй цяжкай працы сваёй і турбаваньняў сэрца свайго, якімі ён спрацаваны пад сонцам?

Вся жизнь его состоит из боли, разочарований и непосильного труда. И даже ночью его разум не знает отдыха. Но и это бессмысленно!
 
Бо ўсе дні ягоныя — боль, і занятак ягоны — смутак, нават уначы не адпачывае сэрца ягонае. І гэта таксама марнасьць.

И вот что я понял: лучшее, что может человек, — это есть, пить и наслаждаться работой, которую он должен делать. Я также понял, что всё это приходит от Бога.
 
Няма нічога лепшага чалавеку, як есьці і піць, і даваць душы сваёй [карыстацца] дабром цяжкай працы сваёй. Таксама ўбачыў я, што гэта з рукі Божай [паходзіць].

Есть ли человек, который ест и радуется жизни без Бога? Нет такого.
 
Бо хто еў і хто пасьпяшаўся [мець усё] так, як я?

Если человек творит добро и угождает Богу, то Бог даёт ему мудрость, знания и радость. Но кто грешит, того Бог заставляет собирать и копить, чтобы отдать тому, кто угождает Богу. Но и это всё так же бессмысленно, как пытаться поймать ветер.
 
Бо чалавеку, які добры перад абліччам Ягоным, Ён дае мудрасьць, і веданьне, і радасьць, а грэшніку дае занятак, каб зьбіраў, і назапашваў, і [потым] аддаў таму, хто добры перад абліччам Божым. І гэта таксама марнасьць і пагоня за ветрам.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.