Исход 16 глава

Вторая книга Моисеева. Исход
Библейской Лиги ERV → Українська Біблія. Турконяк

Затем израильтяне ушли из Елима и на пятнадцатый день второго месяца с того времени, как вышли из Египта, пришли в пустыню Син, между Елимом и Синаем.

З Еліма вони вирушили далі. Уся громада синів Ізраїля прийшла в пустелю Сін, що між Елімом та Синаєм. А п’ятнадцятого дня другого місяця, відтоді, як вони вийшли з Єгипетської землі,

В пустыне они стали снова жаловаться на Моисея и Аарона.

уся громада Ізраїльських синів почала нарікати на Мойсея і Аарона.

«Лучше было бы, если бы Господь просто убил нас в Египетской земле, — говорили они. — Там, по крайней мере, у нас было вдоволь еды, столько, сколько нам было нужно. Теперь же ты привёл нас в эту пустыню, и мы тут все умрём от голода».

Ізраїльські сини сказали їм: Краще було б, аби ми, уражені Господом, померли в Єгипетській землі, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліб досита. А ви вивели нас у цю пустелю, щоб усю цю громаду вигубити голодом!

Тогда Господь сказал Моисею: «Я сделаю так, что с неба вам станет падать хлеб, чтобы у вас была пища. Пусть люди каждый день выходят и собирают сколько нужно на день. Я совершу это знамение, чтобы проверить, будут ли они повиноваться Мне.

Тоді Господь сказав Мойсеєві: Ось, Я дам вам хліб з неба, і народ вийде, і вони щодня збиратимуть денну норму, — щоб випробувати їх, чи будуть вони слідувати за Моїм законом, чи ні:

Пусть люди каждый день собирают еды только на один день. В пятницу же, готовя еду, они увидят, что её хватит на два дня».

І буде, шостого дня вони приготують те, що принесли, — і виявиться, що буде вдвічі більше від того, що збирають щодня.

Моисей и Аарон сказали израильскому народу: «Сегодня вы увидите, насколько велика сила Господняя, узнаете, что именно Он вывел вас из Египта.

Тож Мойсей та Аарон промовили до всієї громади Ізраїльських синів: Увечері ви дізнаєтеся, що Господь вивів вас із Єгипетської землі,

Вы жаловались на Господа, и Он услышал вас, и потому завтра утром вы увидите славу Господнюю. Вы беспрестанно жаловались против нас, так может теперь нам будет покой».

а вранці побачите Господню славу, оскільки Він почув ваше нарікання на Бога. А ми хто такі, що нарікаєте на нас?

И ещё сказал Моисей: «Вы жаловались, и Господь услышал ваши жалобы, поэтому сегодня ночью Господь даст вам мясо, а утром вы получите столько хлеба, сколько вам нужно. Вы жаловались на меня и Аарона, так может теперь нам будет покой. Помните, что ваши жалобы не на нас, а на Господа».

І сказав Мойсей: Оскільки Господь дасть вам звечора їсти м’ясо, а вранці — хліба досита, то Господь почув ваші нарікання, якими ви нарікаєте на нас! А ми хто такі? Тож ваше нарікання не проти нас, але проти Бога!

И сказал Моисей Аарону: «Обратись ко всем людям народу Израиля и скажи им: „Предстаньте перед Господом, потому что Он услышал ваше недовольство”».

І Мойсей сказав Ааронові: Промов до всієї громади Ізраїльських синів: Прийдіть перед Бога, тому що Він почув ваші нарікання.

После того как весь народ Израиля собрался в одном месте, Аарон обратился к людям, и, когда он говорил, все обернулись и, посмотрев на пустыню, увидели славу Господнюю, явившуюся им в облаке.

Коли ж промовляв Аарон до всієї громади Ізраїльських синів, то вони повернулися до пустелі, і Господня слава з’явилася в хмарі.

Господь сказал Моисею:

І Господь заговорив до Мойсея, кажучи:

«Я слышал жалобы израильского народа, так скажи людям: „Сегодня вечером вы будете есть мясо, а утром будете есть хлеб, сколько захотите, и тогда вы узнаете, что можете верить в Господа, Бога вашего”».

Я почув нарікання синів Ізраїля. Скажи їм, промовляючи: Під вечір їстимете м’ясо, а вранці насититеся хлібом. І пізнаєте, що Я — Господь, ваш Бог!

В тот вечер на стан налетели перепела, а к утру землю вокруг стана покрыла роса.

Настав вечір, — і налетіли перепели та покрили табір. А вранці довкола табору, коли перестала випадати роса, —

Когда же роса поднялась, под ней на земле осталось нечто подобное тонким хлопьям инея.

аж ось, на поверхні пустелі щось дрібне, наче коріандр, і біле, наче іній на землі.

Увидев это, израильтяне стали спрашивать друг друга: «Что это такое?», так как они не знали, что это было. Тогда Моисей сказал им: «Это — хлеб, который вам посылает Господь.

Побачивши це, сини Ізраїля сказали один одному: Що це? [1] Оскільки вони не знали, що це було. А Мойсей сказав їм: Це хліб, який Господь дав вам їсти.

Господь повелевает, чтобы каждый набрал столько, сколько ему нужно; каждый из вас должен набрать по корзине на каждого человека в семье».

Це і є та справа, про яку Господь заповів: Нехай кожний збирає його для родини — гомор [2] на особу, за кількістю ваших душ, кожний нехай збирає зі своїми співмешканцями.

Народ Израиля так и сделал: каждый набрал себе хлеба, одни больше, другие меньше.

Ізраїльські сини так і зробили, — хто зібрав більше, а хто менше.

Люди накормили всех, кто был у них в семье, и когда они мерили собранное, то всегда хватало на всех, лишнего же никогда не оставалось. Каждый набирал ровно столько, сколько нужно было ему и его семейству.

Та виміряли гомором, і не мав надлишку той, хто багато зібрав, а той, хто мало зібрав, не мав недостачі. Кожний зібрав по потребі тих, які жили з ним.

«Не оставляйте ничего до утра», — сказал им Моисей.

Та Мойсей попередив їх: Хай ніхто не залишає його до ранку!

Но люди не послушали его: некоторые оставили еду на следующий день, в ней завелись черви, и она стала смердеть. Это непослушание очень рассердило Моисея.

Але Мойсея не послухалися, і дехто залишив його до ранку; і завелися в ньому черв’яки, і воно засмерділося. Тож Мойсей був розсерджений ними.

Каждое утро люди набирали хлеба, каждый столько, сколько мог съесть; к полудню же еда таяла.

Кожний збирав його рано-вранці згідно зі своєю потребою, а коли припікало сонце, воно тануло.

В пятницу люди набрали еды вдвое больше — по две корзины на каждого. Тогда предводители народа пришли и рассказали об этом Моисею.

А шостого дня виявилося, що зібрали вдвічі більше від потрібного — по два гомори для кожного. І всі старійшини громади прийшли й доповіли Мойсеєві.

Моисей сказал им: «Так было угодно Богу, это случилось потому, что завтра суббота, особый день отдыха в честь Господа. Сегодня приготовьте столько еды, сколько надо, а то, что останется, сберегите до утра».

А Мойсей сказав їм: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Завтра субота — святий відпочинок для Господа. Що лише маєте пекти — печіть, і що лише маєте варити — варіть. А все, що зостанеться, залишіть те в сховок до ранку.

И люди сберегли всё, что осталось, до следующего дня, и оно не испортилось, и черви в еде не завелись.

І залишили його на наступний день, як заповів їм Мойсей, — і не засмерділося, і черв’яки в ньому не завелися.

В субботу Моисей сказал народу: «Сегодня суббота, особый день отдыха в честь Господа, поэтому пусть никто из вас не выходит в поле. Ешьте то, что собрали вчера.

Тож Мойсей сказав: Їжте сьогодні, бо сьогодні — субота для Господа, — ви не знайдете його на полі.

Собирайте шесть дней, седьмой же день — день отдыха, поэтому этого особого хлеба на земле не будет».

Шість днів збиратимете, а сьомого дня — субота, цього дня не буде його.

Но некоторые всё-таки пошли собирать в субботу и ничего не нашли.

А сьомого дня виявилося, що дехто з народу вийшов збирати, та вони нічого не знайшли.

Тогда Господь сказал Моисею: «Долго ли ещё вы будете отказываться следовать Моим наказам и наставлениям?

І Господь сказав Мойсеєві: Доки не бажатимете дослухатися до Моїх заповідей і до Мого закону?

Послушайте, Господь сделал для вас субботу днём отдыха и потому по пятницам будет посылать вам столько хлеба, сколько нужно на два дня. Поэтому в субботу каждый из вас должен сесть и отдыхать. Оставайтесь каждый у себя».

Глядіть, бо Господь дав вам цей день — суботу; тому Він дав вам шостого дня хліба на два дні. Нехай кожен сидить у своєму домі, — сьомого дня хай ніхто не виходить зі свого місця.

И народ отдыхал на седьмой день.

І народ дотримувався суботи — сьомого дня.

Люди стали называть эту особую еду манной. Это были мелкие белые зёрна, подобные кориандровому семени, а по вкусу манна напоминала тонкие лепёшки с мёдом.

А Ізраїльські сини дали йому назву — манна [3] , — воно було біле, як насіння коріандру, а його смак — як у коржа з медом.

Моисей сказал: «Господь повелел: „Сохраните по восемь чашек этой еды для ваших потомков, и тогда они увидят, чем Я кормил вас в пустыне, когда вывел вас из Египта”».

А Мойсей сказав: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Наповніть гомором манни посудину для вашихнаступних поколінь, щоб вони побачили хліб, який ви їли в пустелі, коли Господь виводив вас з Єгипетської землі.

И сказал Моисей Аарону: «Возьми кувшин, насыпь туда восемь чашек манны, чтобы поставить её перед Господом и сохранить для наших потомков».

Ааронові ж Мойсей сказав: Візьми одну золоту посудину і насип в неї повний гомор манни, і поклади її на зберігання перед Богом для ваших наступних поколінь, —

Аарон сделал так, как Бог повелел Моисею: поставил кувшин с манной перед ларцом Соглашения.

як і заповів Господь Мойсеєві. І Аарон поклав її перед Свідченням на зберігання.

Народ ел манну сорок лет, пока не пришёл в землю отдыха; пока израильтяне не пришли к границе Ханаанской земли.

Сини Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли до заселеної землі, — їли манну, доки не прийшли до границі з Фінікією.

В одном же гоморе было около восьми чашек.

А гомор — це десята частина трьох мірок.

« 15 глава 17 глава »