Исход 16 глава

Вторая книга Моисеева. Исход
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

Затем израильтяне ушли из Елима и на пятнадцатый день второго месяца с того времени, как вышли из Египта, пришли в пустыню Син, между Елимом и Синаем.

З Еліму рушила вся громада синів Ізраїля й прийшла у Сін-пустиню, що між Елімом та Синаєм, у п'ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі.

В пустыне они стали снова жаловаться на Моисея и Аарона.

І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині.

«Лучше было бы, если бы Господь просто убил нас в Египетской земле, — говорили они. — Там, по крайней мере, у нас было вдоволь еды, столько, сколько нам было нужно. Теперь же ты привёл нас в эту пустыню, и мы тут все умрём от голода».

Говорили до них сини Ізраїля: "О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м'ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду."

Тогда Господь сказал Моисею: «Я сделаю так, что с неба вам станет падать хлеб, чтобы у вас была пища. Пусть люди каждый день выходят и собирают сколько нужно на день. Я совершу это знамение, чтобы проверить, будут ли они повиноваться Мне.

І сказав Господь Мойсеєві: "Ось я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за моїм законом, чи ні.

Пусть люди каждый день собирают еды только на один день. В пятницу же, готовя еду, они увидят, что её хватит на два дня».

Шостого ж дня нехай заготують, що принесли, і нехай буде вдвоє більше того, що збирають щодня."

Моисей и Аарон сказали израильскому народу: «Сегодня вы увидите, насколько велика сила Господняя, узнаете, что именно Он вывел вас из Египта.

І промовили Мойсей та Арон до всіх синів Ізраїля: "Ввечорі взнаєте, що це Господь вивів вас із землі Єгипетської;

Вы жаловались на Господа, и Он услышал вас, и потому завтра утром вы увидите славу Господнюю. Вы беспрестанно жаловались против нас, так может теперь нам будет покой».

а вранці побачите славу Господню, бо він почув нарікання ваші на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарікаєте на нас?"

И ещё сказал Моисей: «Вы жаловались, и Господь услышал ваши жалобы, поэтому сегодня ночью Господь даст вам мясо, а утром вы получите столько хлеба, сколько вам нужно. Вы жаловались на меня и Аарона, так может теперь нам будет покой. Помните, что ваши жалобы не на нас, а на Господа».

Далі Мойсей сказав: "Побачите славу Господню, як дасть вам Господь увечері їсти м'яса, а вранці досхочу хліба, бо чув Господь нарікання ваші на нього. Ми ж, Що ми таке? Не на нас нарікання ваші, а на Господа."

И сказал Моисей Аарону: «Обратись ко всем людям народу Израиля и скажи им: „Предстаньте перед Господом, потому что Он услышал ваше недовольство”».

Мойсей сказав Аронові: "Промов до всієї громади синів Ізраїля: Виступіть перед Господом, бо він почув ваші нарікання."

После того как весь народ Израиля собрался в одном месте, Аарон обратился к людям, и, когда он говорил, все обернулись и, посмотрев на пустыню, увидели славу Господнюю, явившуюся им в облаке.

І сталось, як промовляв Арон до всієї громади синів Ізраїля, поглянули вони на пустиню і побачили славу Господню, що явилась у хмарі.

Господь сказал Моисею:

Тоді Господь заговорив до Мойсея:

«Я слышал жалобы израильского народа, так скажи людям: „Сегодня вечером вы будете есть мясо, а утром будете есть хлеб, сколько захотите, и тогда вы узнаете, что можете верить в Господа, Бога вашего”».

"Чув я нарікання синів Ізраїля. Скажи їм таке: Ввечорі їстимете м'ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і зрозумієте, що я — Господь, Бог ваш."

В тот вечер на стан налетели перепела, а к утру землю вокруг стана покрыла роса.

І справді ввечері сталось так, що налетіли перепелиці і вкрили табір, а вранці впала роса довкола табору.

Когда же роса поднялась, под ней на земле осталось нечто подобное тонким хлопьям инея.

Коли ж роса зникла — ось на пустині зверху щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке, мов іней по землі.

Увидев это, израильтяне стали спрашивать друг друга: «Что это такое?», так как они не знали, что это было. Тогда Моисей сказал им: «Это — хлеб, который вам посылает Господь.

Побачили це сини Ізраїля та питають один одного: "Що це таке?" Не знали бо, що воно таке. А Мойсей сказав їм: "Це хліб, що дав Господь вам на поживу.

Господь повелевает, чтобы каждый набрал столько, сколько ему нужно; каждый из вас должен набрать по корзине на каждого человека в семье».

А ось що повеліває вам Господь: Нехай кожен збирає його, скільки йому треба, омер на кожного, по числу душ ваших; кожен із вас нехай візьме для тих, що в нього в наметі."

Народ Израиля так и сделал: каждый набрал себе хлеба, одни больше, другие меньше.

Так і зробили сини Ізраїля та й назбирали, хто багато, а хто мало.

Люди накормили всех, кто был у них в семье, и когда они мерили собранное, то всегда хватало на всех, лишнего же никогда не оставалось. Каждый набирал ровно столько, сколько нужно было ему и его семейству.

А як міряли омером, то ані той, хто назбирав багато, не мав лишнє, ані тому, хто назбирав мало, не бракувало; кожен, скільки на прохарчування кому було треба, зібрав.

«Не оставляйте ничего до утра», — сказал им Моисей.

І сказав до них Мойсей: "Нехай ніхто не зоставляє з того щось до ранку."

Но люди не послушали его: некоторые оставили еду на следующий день, в ней завелись черви, и она стала смердеть. Это непослушание очень рассердило Моисея.

Та не послухали вони Мойсея, і декотрі позоставляли дещо з того до ранку; і завелись у ньому хроби, і засмерділось; тож Мойсей розсердився на них.

Каждое утро люди набирали хлеба, каждый столько, сколько мог съесть; к полудню же еда таяла.

Збирали вони його кожного ранку, кожен скільки на їжу кому було треба, а як припікало сонце, воно тануло.

В пятницу люди набрали еды вдвое больше — по две корзины на каждого. Тогда предводители народа пришли и рассказали об этом Моисею.

Шостого ж дня вони назбирали манни вдвоє, по два омери на кожного. Прийшли всі видатні в громаді та й оповіли про це Мойсеєві;

Моисей сказал им: «Так было угодно Богу, это случилось потому, что завтра суббота, особый день отдыха в честь Господа. Сегодня приготовьте столько еды, сколько надо, а то, что останется, сберегите до утра».

а він сказав їм: "Це й є те, що повелів Господь: завтра спочинок, свята субота в честь Господа; що маєте пекти, печіть, і що варити, варіть; усе ж що лишиться, сховайте про запас до завтрішнього ранку."

И люди сберегли всё, что осталось, до следующего дня, и оно не испортилось, и черви в еде не завелись.

Зоставили вони те до ранку, як повелів Мойсей, і не засмерділось воно, і не позаводились у ньому хроби.

В субботу Моисей сказал народу: «Сегодня суббота, особый день отдыха в честь Господа, поэтому пусть никто из вас не выходит в поле. Ешьте то, что собрали вчера.

Тоді сказав Мойсей: "Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота на честь Господа; сьогодні не знайдете нічого в полі.

Собирайте шесть дней, седьмой же день — день отдыха, поэтому этого особого хлеба на земле не будет».

Шість днів збирайте; сьомого ж дня, в суботу, його не буде.

Но некоторые всё-таки пошли собирать в субботу и ничего не нашли.

І повиходили деякі з народу і сьомого дня збирати, та не знайшли нічого.

Тогда Господь сказал Моисею: «Долго ли ещё вы будете отказываться следовать Моим наказам и наставлениям?

Тоді Господь сказав Мойсеєві: "Докіль будете відмовлятися пильнувати заповідей моїх та закону мого?

Послушайте, Господь сделал для вас субботу днём отдыха и потому по пятницам будет посылать вам столько хлеба, сколько нужно на два дня. Поэтому в субботу каждый из вас должен сесть и отдыхать. Оставайтесь каждый у себя».

Дивітесь: Господь дав вам у суботу відпочинок, тим то дає вам шостого дня на два дні хліба. Кожен нехай сидить на своєму місці; ніхто нехай не виходить у сьомий день поза свою оселю."

И народ отдыхал на седьмой день.

Отже, народ відпочивав сьомого дня.

Люди стали называть эту особую еду манной. Это были мелкие белые зёрна, подобные кориандровому семени, а по вкусу манна напоминала тонкие лепёшки с мёдом.

І назвали сини Ізраїля це "манна"; була вона схожа на коріяндрове сім'я, біла, а смак її, як у медівника.

Моисей сказал: «Господь повелел: „Сохраните по восемь чашек этой еды для ваших потомков, и тогда они увидят, чем Я кормил вас в пустыне, когда вывел вас из Египта”».

І сказав Мойсей: "Ось що заповідав Господь: Наповніть нею омер на схов для нащадків ваших, щоб бачили хліб, що ним годував я вас у пустині, як вивів вас із землі Єгипетської."

И сказал Моисей Аарону: «Возьми кувшин, насыпь туда восемь чашек манны, чтобы поставить её перед Господом и сохранить для наших потомков».

І сказав Мойсей Аронові: "Візьми посудину, усип туди повний омер манни та й постав її перед Господом, на схов для ваших потомків."

Аарон сделал так, как Бог повелел Моисею: поставил кувшин с манной перед ларцом Соглашения.

Як заповів Господь Мойсеєві, так і поставив Арон манну перед Свідоцтвом (кивотом Завіту) на переховування.

Народ ел манну сорок лет, пока не пришёл в землю отдыха; пока израильтяне не пришли к границе Ханаанской земли.

Сини ж Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли в заселену землю; їли вони манну, докіль не прийшли до границь Ханаан-землі.

В одном же гоморе было около восьми чашек.

Омер же — це десята часть ефи.

« 15 глава 17 глава »