Иисус Навин 9 глава

Об этом услышали все цари к западу от реки Иордан. Это были цари хеттеев, аморреев, хананеев, ферезеев, евеев и иевусеев, которые жили в горной местности, на равнинах и вдоль берега Средиземного моря, вплоть до самого Ливана.

 

А коли почули аморейські царі, які на другому березі Йордану, ті, які в горах, ті, які на рівнині, ті, які по всьому узбережжі Великого моря, і ті, які в Антиливані (хети, аморейці, ґерґесейці, ханаанці, ферезейці, евейці та євусейці)

Все они собрались вместе и договорились сразиться с Иисусом и народом Израиля.

 

то зібралися разом, щоб воювати проти Ісуса й Ізраїля — одночасно всі. 2a Тоді Ісус збудував на горі Ґевал жертовник Господу, Богові Ізраїля, 2b як і заповів Мойсей, Господній слуга, ізраїльським синам, як записано в законі Мойсея, — жертовник з нетесаного каміння, до яких не прикладали залізного знаряддя. І приніс там всепалення Господу та жертву спасіння. 2c І написав Ісус на каменях второзаконня, закон Мойсея, який записав перед ізраїльськими синами. 2d Весь Ізраїль, їхні старійшини, судді і їхні писарі переходили сюди і туди перед ковчегом, а священики і левіти взяли ковчег Господнього завіту (а тим часом половина народу, і чужинець, і місцевий житель, була поблизу гори Ґарізін, а половина — неподалік гори Ґевал, як і заповів Мойсей, Господній слуга) щоби спочатку благословити народ. 2e І таким чином після цього Ісус прочитав усі слова цього закону, благословення і прокляття, згідно з усім написаним у законі Мойсея. 2f Не було слова з усього, що заповів Мойсей Ісусові, чого б не прочитав Ісус до вух усього зібрання ізраїльських синів — чоловікам, жінкам, дітям і чужинцям, які приєдналися до Ізраїля.

Услышав о том, как Иисус покорил Иерихон и Гай, жители города Гаваон

 

А ті, хто жив у Ґаваоні, почули все, що вчинив Господь з Єрихоном і Ґаєм.

решили попробовать обмануть израильтян. Они собрали старые и изорванные мехи из-под вина и положили их на своих ослов, как будто они идут издалека.

 

Тож і вони вчинили хитро: пішовши, заготовили їжу і підготувалися, і, взявши старі мішки на своїх ослів, старі міхи вина і подерті онучі,

На них была ветхая одежда и изношенная обувь на ногах. Хлеб у них был сухой и заплесневелый, и выглядели они так, будто долго путешествовали.

 

середина ж їхнього взуття, їхні сандалі — старі й сходжені на їхніх ногах, їхній особистий верхній одяг — старий, їхній заготовлений хліб — сухий, запліснявілий і поїдений.

Они пришли в лагерь израильтян у Галгала и сказали: «Мы идём из далёкой страны и хотим заключить с вами союз».

 

І вони прийшли до Ісуса, в ізраїльський табір, до Ґалґалу, і промовили до Ісуса й Ізраїля: Ми прийшли з далекої землі, тепер складіть з нами завіт!

Израильтяне сказали этим людям из Евеи: «Может быть, вы живёте неподалеку. Пока мы не узнаем, откуда вы, мы не можем заключить с вами союз».

 

Та ізраїльські сини запитали в хоррейця: Може ти посеред мене живеш, тож як складу я з тобою завіт?

Евеи сказали Иисусу: «Мы — твои слуги». Но Иисус спросил: «Кто вы и откуда пришли?»

 

Вони ж сказали Ісусові: Ми — твої слуги! А Ісус запитав їх: Звідки ви, і звідки ви прибули?

Эти люди ответили: «Мы пришли из далёкой страны, потому что слышали о великой силе Господа, Бога твоего, и обо всём, что Он сделал в Египте.

 

А ті відповіли: З дуже далекої землі прийшли твої слуги в Ім’я Господа, Бога твого. Оскільки ми почули Ім’я Його і те, що Він зробив у Єгипті,

Мы также слышали, что Он разбил двух аморрейских царей на восточной стороне реки Иордан: Сигона, царя есевонского, и Ога, васанского царя, в стране Аштарофа.

 

і те, що Він учинив аморейським царям, які були на другому боці Йордану, — Сеонові, цареві Есевону, і Оґові, цареві Васану, який жив у Астароті та в Едраїні.

Тогда наши старейшины и наш народ сказали нам: „Возьмите с собой достаточно еды на дорогу и отправляйтесь, чтобы встретиться с народом Израиля”. Скажите им: „Мы — ваши слуги, заключите с нами союз”».

 

І, почувши про це, наші старійшини і всі, хто живе на нашій землі, звернулися до нас, говорячи: Візьміть собі заготовлену їжу на дорогу, підіть їм назустріч і скажете їм: Ми є твоїми слугами! Тож тепер складіть з нами завіт.

«Видишь хлеб, который мы взяли с собой из дома. Он был тёплый и свежий, а теперь стал заплесневелым и чёрствым.

 

Ці хлібини — теплими взяли ми їх у той день, в який вийшли, щоби прийти до вас, тепер же висохли і стали запліснявілими.

Взгляни на наши мехи. Когда мы выходили из дома, они были новые и были наполнены вином, а теперь посмотри, как они износились и порвались. Взгляни на нашу одежду и сандалии! Видишь, как всё обветшало за время долгого пути».

 

Ось це — міхи вина, які ми наповнили новими, а вони подерлися. Наш одяг і наше взуття зносилися від надто довгої дороги.

Израильтяне хотели знать, правду ли говорят эти люди, поэтому они попробовали хлеб, но не спросили Господа о том, как им поступить.

 

І старійшини попробували їхню їжу, а Господа не запитали.

Иисус согласился заключить с ними мир и сохранить им жизнь, и начальники израильтян согласились с обещанием Иисуса.

 

Тож Ісус уклав з ними мир і склав з ними завіт, що збережуть їм життя, і старійшини громади дали їм клятву.

Через три дня израильтяне узнали, что эти люди жили совсем недалеко от их лагеря.

 

І сталося, через три дні, після того, як був складений з ними завіт, вони почули, що ті є поблизу від них, і що вони між ними живуть.

Тогда израильтяне отправились в путь и на третий день пришли к городам Гаваон, Кефира, Беероф и Кириаф-Иарим.

 

Тож ізраїльські сини вирушили і пішли до їхніх міст. А їхні міста — Ґаваон, Кефіра, Вирот і місто Ярін.

Но армия Израиля не стала сражаться с этими городами, так как израильтяне заключили соглашение о мире с этими людьми, дав им обещание перед Господом, Богом Израиля. Тогда народ стал жаловаться на начальников, которые заключили союз.

 

Та ізраїльські сини не воювали з ними, бо поклялися їм усі старійшини Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на старійшин.

Но они ответили: «Мы дали обещание перед Господом, Богом Израиля, и теперь не можем воевать против них.

 

А старійшини сказали всій громаді: Ми поклялися їм Господом, Богом Ізраїля, і тепер не зможемо доторкнутися до них.

Мы должны сохранить им жизнь, чтобы Бог не разгневался на нас за то, что мы нарушили данное им обещание.

 

Це зробимо, щоб їх залишити при житті, і залишимо їх, і не буде на нас гніву через клятву, якою ми їм поклялися.

Пусть они живут, но будут нашими слугами. Они будут рубить дрова для нас и носить воду для всего нашего народа». И начальники не нарушили обещания, данного этим людям.

 

Вони житимуть, та будуть лісорубами і носитимуть воду для всієї громади, як і сказали їм старійшини.

Иисус призвал их и сказал: «Почему вы солгали нам? Ваша земля находится около нашего стана, а вы сказали нам, что пришли из далёкой страны.

 

Тож Ісус закликав їх і сказав їм: Чому ви мене обманули, кажучи: Ми живемо дуже далеко від тебе? Адже ви — місцеві жителі, з тих, які живуть між нами!

Теперь ваш народ будет слугами, вы будете рубить дрова и носить воду для дома Бога моего!»

 

Тепер же ви прокляті, — не переведеться у вас раб і лісоруб для мене і мого Бога!

И ответили они Иисусу: «Мы обманули вас, потому что боялись, что вы нас убьёте. Мы слышали, что Бог повелел своему слуге Моисею дать вам все эти земли, и Бог велел вам убить всех людей, которые живут в этой стране. Вот почему мы обманули вас.

 

А вони відповіли Ісусові, кажучи: Донеслося до нас те, що заповів Господь, Бог твій, Мойсеєві, Своєму слузі, — дати вам цю землю і вигубити нас і всіх, хто на ній живе, з-перед вашого обличчя. І від вашого обличчя на нас напав великий страх за наші душі, і ми вчинили це діло.

Теперь мы ваши рабы, и вы можете поступать с нами, как считаете справедливым».

 

Ось тепер ми у ваших руках, як вам подобається і як ви вважаєте, так з нами і вчиніть.

Так жители Гаваона стали рабами. Но Иисус оставил их в живых и не разрешил израильтянам убить их.

 

І вчинили з ними так, — Ісус врятував їх у той день з рук ізраїльських синів, тож їх не вигубили.

Иисус сделал их рабами израильского народа. Они рубили дрова и носили воду для израильтян и для жертвенника Господа. Они и до сего дня ещё остаются рабами.

 

І поставив їх Ісус у той день лісорубами, а також носити воду для всієї громади і для Божого жертовника. Через це стали ті, хто живе в Ґаваоні, лісорубами і носіями води для Божого жертовника до сьогоднішнього дня, — на місці, яке Господь вибере.