Євреїв 1 глава

Послання до євреїв
Переклад Хоменка → Пераклад Яна Станкевіча

Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків.

Бог, што шмат разоў і ўсялякімі спосабамі гукаў здаўна айцом прарокамі,

За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки.

Апошнімі гэтымі днямі Сынам, Каторага ўстанавіў спадкаемцам усяго, пераз Каторага запраўды й вякі ўчыніў,

Він — відблиск його слави, образ його істоти, — підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині,

Каторы, будучы зьзяньням славы Ягонае і дакладным выразам істасьці Ягонае і дзержачы ўсе словам магутнасьці Свае, учыніў Сабою ачышчэньне грахоў, сеў па правіцы Вялікасьці на вышынях,

ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім'я.

Стаўшы толькі пераходзячым ангілаў, колькі вышшае за іх спала Яму імя.

Кому бо з ангелів він коли мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе?» І ще: «Я буду йому за Отця, а він буде мені за Сина?»

Бо катораму з ангілаў сказаў калі: «Ты Сын Мой, гэтага дня Я нарадзіў Цябе»? і ўзноў: «Я буду Яму Айцом, а Ён будзе Імне Сынам»?

Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.»

І, як узноў уводзе Першароднага на зямлю, кажа: «І няхай паклоняцца Яму ўсі ангілы Божыя».

А щодо ангелів мовить: «Той, хто вітри своїми вісниками вчиняє, а полум'я вогненне — слугами своїми.»

А ўзглядам ангілаў кажа: «Каторы чыне ангілаў Сваіх духамі і слугачых Сваіх палаючым агнём».

А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти — берло твого царства.

Але ўзглядам Сына: «Пасад Твой, Божа, на векі вякоў, і ськіпэтра справядлівасьці ё ськіпэтра гаспадарства Твайго.

Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости понад твоїх співучасників.»

Ты ўлюбіў справядлівасьць і зьненавідзіў бяспраўе; затым памазаў Цябе, Божа, Бог Твой алеям весялосьці над сяброў Тваіх».

І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса — діло рук твоїх.

І: «На пачатку Ты, Спадару, заклаў зямлю, і работа рук Тваіх нябёсы.

Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються.

Яны загінуць, але Ты застаешся; і ўсі, як адзецьце, застарэюць,

Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж — той самий, і літа твої не скінчаться.»

І, як ахілім, скруціш іх, і, як адзецьце, зьменяцца; але Ты тый самы, і гады Твае ня скончацца».

До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?»

А ўзглядам каторага з ангілаў сказаў калі: «Сядзі паправе Мяне, пакуль пакладу непрыяцеляў Тваіх казулькаю пад ногі Твае»?

Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?

Ці ня ўсі яны паслугуючыя духі, пасыланыя на паслугу тым, каторым спадзець спасеньне?

« 1 глава 2 глава »