Числа 22 глава

Четверта книга Мойсеєва: Числа
Переклад Куліша та Пулюя → Синода́льный перево́д

І рушили сини Ізрайлеві та й отаборились на рівнинї Моабський, по другім боцї Йордана навпроти Єрихону.

И отпра́вились сыны́ Изра́илевы, и останови́лись на равни́нах Моа́ва, при Иорда́не, про́тив Иерихо́на.

І побачив Балак Зипоренко усе, що заподїяв Ізраїль Аморіям.

И ви́дел Вала́к, сын Сепфо́ров, всё, что сде́лал Изра́иль Аморре́ям;

І боялись вельми Моабії того люду, бо багацько було його, і великий пострах пійшов між Моабіями перед синами Ізраїля.

и весьма́ боя́лись Моавитя́не наро́да сего́, потому́ что он был многочи́слен; и устраши́лись Моавитя́не сыно́в Изра́илевых.

І казали Моабії мужам старшим Мидіянським: Тепер обїсть голота ся навкруги нас усе, як обїдає віл траву у полї. А Балак Зипоренко був тодї царем Моабським.

И сказа́ли Моавитя́не старе́йшинам Мадиа́мским: э́тот наро́д поеда́ет тепе́рь всё вокру́г нас, как вол поеда́ет траву́ полеву́ю. Вала́к же, сын Сепфо́ров, был царём Моавитя́н в то вре́мя.

І післав він посли до Білеама Беоренка в Петор, що над рікою Ефрат, в землї синів народа його, щоб покликати його, і велів сказати йому: Ось вийшов люд із Египецької землї; і укрив він лице землї, та й осївсь проти мене.

И посла́л он посло́в к Валаа́му, сы́ну Вео́рову, в Пефо́р, кото́рый на реке́ Евфра́те, в земле́ сыно́в наро́да его́, что́бы позва́ть его́ и сказа́ть: вот, наро́д вы́шел из Еги́пта и покры́л лицо́ земли́, и живёт он по́дле меня́;

Оце ж прийди та проклени менї сей люд: надто бо він потужен проти мене. Може удасться менї, що подужаю його і вижену його з країни: Знаю бо, кого ти благословиш, той благословен буде, а кого ти прокленеш, той проклятим буде.

ита́к, приди́, прокляни́ мне наро́д сей, и́бо он сильне́е меня́: мо́жет быть, я тогда́ бу́ду в состоя́нии порази́ть его́ и вы́гнать его́ из земли́; я зна́ю, что кого́ ты благослови́шь, тот благослове́н, и кого́ ты проклянёшь, тот про́клят.

І пійшли старші мужі Моабські і мужі Мидіянські, з дарунками в руках за закленаннє. І прийшли вони до Білеама, і промовили йому слова Балакові.

И пошли́ старе́йшины Моави́тские и старе́йшины Мадиа́мские, с пода́рками в рука́х за волхвова́ние, и пришли́ к Валаа́му, и пересказа́ли ему́ слова́ Вала́ковы.

І каже він їм: Переночуйте тут сю ніч, і дам я вам відповідь, так як Господь менї скаже. І зістались князї Моабські в Білеама.

И сказа́л он им: переночу́йте здесь ночь, и дам вам отве́т, как ска́жет мне Госпо́дь. И оста́лись старе́йшины Моави́тские у Валаа́ма.

І прийшов Бог до Білеама і каже: Що се в тебе за люде?

И пришёл Бог к Валаа́му, и сказа́л: каки́е э́то лю́ди у тебя́?

І каже Білеам Богу: Балак Зипоренко, царь Моабській послав сказати менї:

Валаа́м сказа́л Бо́гу: Вала́к, сын Сепфо́ров, царь Моави́тский, присла́л их ко мне сказа́ть:

Се люд вийшов із Египту й укрив лице землї. Оце ж прийди, проклени його менї; може буде в мене снага битись із ним і вижену їх.

вот, наро́д вы́шел из Еги́пта и покры́л лицо́ земли́; ита́к, приди́, прокляни́ мне его́; мо́жет быть, я тогда́ бу́ду в состоя́нии срази́ться с ним и вы́гнать его́.

І каже Бог Білеамові: Не треба тобі йти з ними, не треба тобі проклинати люду; бо він благословений.

И сказа́л Бог Валаа́му: не ходи́ с ни́ми, не проклина́й наро́да сего́, и́бо он благослове́н.

І встав Білеам уранцї і сказав князям Балаковим: Ідїте в землю вашу; бо не схотїв Господь менї дозволити ійти з вами.

И встал Валаа́м поутру́, и сказа́л князья́м Вала́ковым: пойди́те в зе́млю ва́шу, и́бо не хо́чет Госпо́дь позво́лить мне идти́ с ва́ми.

І встали князї Моабські, і прийшли до Балака і кажуть: Не схотїв Білеам ійти з нами.

И вста́ли князья́ Моави́тские, и пришли́ к Вала́ку, и сказа́ли ему́: не согласи́лся Валаа́м идти́ с на́ми.

Тодї післав Балак ще раз князїв, поважніщих, як ті, і було їх більше.

Вала́к посла́л ещё князе́й, бо́лее и знамени́тее тех.

І прийшли вони до Білеама і промовили до його: Так мовляє Балак Зипоренко: Нехай уже нїщо не зупиняє тебе йти до мене:

И пришли́ они́ к Валаа́му, и сказа́ли ему́: так говори́т Вала́к, сын Сепфо́ров: не откажи́сь прийти́ ко мне;

Бо шаною великою вшаную тебе і все, що скажеш менї, вчиню; прийди ж, та заклени менї народ той!

я окажу́ тебе́ вели́кую по́честь и сде́лаю тебе́ всё, что ни ска́жешь мне; приди́ же, прокляни́ мне наро́д сей.

І відказав Білеам, і сказав слугам Балаковим: Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла й золота, так все таки не зміг би я переступити слова Господа, Бога мого, щоб вчинити чи мале чи велике.

И отвеча́л Валаа́м, и сказа́л раба́м Вала́ковым: хотя́ бы Вала́к дава́л мне по́лный свой дом серебра́ и зо́лота, не могу́ преступи́ть повеле́ния Го́спода, Бо́га моего́, и сде́лать что-ли́бо ма́лое и́ли вели́кое по своему́ произво́лу;

Тепер же зістаньтесь ту й ви на ніч, щоб довідатись менї, що скаже менї Господь.

впро́чем, оста́ньтесь здесь и вы на ночь, и я узна́ю, что ещё ска́жет мне Госпо́дь.

І прийшов Бог в ночі до Білеама і рече йому: Коли тебе звати прийшли люде, так заберись та йди з ними; та чинити меш тільки те, що скажу тобі.

И пришёл Бог к Валаа́му но́чью, и сказа́л ему́: е́сли лю́ди сии́ пришли́ звать тебя́, встань, пойди́ с ни́ми; но то́лько де́лай то, что Я бу́ду говори́ть тебе́.

І встав Білеам вранцї, і осїдлав ослицю свою, та й рушив в дорогу із князями Моабськими.

Валаа́м встал поутру́, оседла́л осли́цу свою́ и пошёл с князья́ми Моави́тскими.

І запалав гнїв Божий за те, що він пійшов; і став ангел Господень на дорозї, щоб спинити його; а він їхав на ослицї своїй і двох молодиків його з ним.

И воспыла́л гнев Бо́жий за то, что он пошёл, и стал А́нгел Госпо́день на доро́ге, что́бы воспрепя́тствовать ему́. Он е́хал на осли́це свое́й, и с ним дво́е слуг его́.

І побачила ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозї, і голий міч його в руцї його. І звернула ослиця з дороги та й пійшла полем. І вдарив Білеам ослицю, щоб вернути її на дорогу.

И уви́дела осли́ца А́нгела Госпо́дня, стоя́щего на доро́ге с обнажённым мечо́м в руке́, и свороти́ла осли́ца с доро́ги, и пошла́ на по́ле; а Валаа́м стал бить осли́цу, что́бы возврати́ть её на доро́гу.

Но ангел став у сутках між виноградниками: стїна з одного боку і стїна з другого боку.

И стал А́нгел Госпо́день на у́зкой доро́ге, ме́жду виногра́дниками, где с одно́й стороны́ стена́ и с друго́й стороны́ стена́.

І як побачила ослиця ангела, примчала вона до стїни і притиснула ногу Білеамові до стїни; і ще раз ударив її.

Осли́ца, уви́дев А́нгела Госпо́дня, прижа́лась к стене́ и прижа́ла но́гу Валаа́мову к стене́; и он опя́ть стал бить её.

І пройшов дальш ангел Господень, та й став в узькому місцї, де не було дороги звернути, нї праворуч, нї лїворуч.

А́нгел Госпо́день опя́ть перешёл и стал в те́сном ме́сте, где не́куда свороти́ть, ни напра́во, ни нале́во.

І побачила ослиця ангела Господнього, та й лягла під Білеамом; і запалав Білеам гнївом, і вдарив він ослицю палицею.

Осли́ца, уви́дев А́нгела Госпо́дня, легла́ под Валаа́мом. И воспыла́л гнев Валаа́ма, и стал он бить осли́цу па́лкою.

І відчинив Господь щелепи в ослицї, і каже вона до Білеама: Що я тобі зробила, що бив єси мене оце три рази?

И отве́рз Госпо́дь уста́ осли́цы, и она́ сказа́ла Валаа́му: что я тебе́ сде́лала, что ты бьёшь меня́ вот уже́ тре́тий раз?

І сказав Білеам до ослицї: Бо ти робила сьміх з мене; коли б у мене та був міч у руцї, то вбив би я тебе тепер.

Валаа́м сказа́л осли́це: за то, что ты поруга́лась на́до мно́ю; е́сли бы у меня́ в руке́ был меч, то я тепе́рь же уби́л бы тебя́.

І каже ослиця до Білеама: Чи я ж не ослиця твоя, що на їй ти їздиш з того часу, як почав жити на сьвітї та й до сього дня? Хиба ж ізвикла я чинити з тобою таке? А він каже: Нї!

Осли́ца же сказа́ла Валаа́му: не я́ ли твоя́ осли́ца, на кото́рой ты е́здил с нача́ла до сего́ дня? име́ла ли я привы́чку так поступа́ть с тобо́ю? Он сказа́л: нет.

Тодї розкрив Господь очі Білеамові, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозї, і голий міч у руцї в його. І вклонивсь він; і склонив він лице своє до землї;

И откры́л Госпо́дь глаза́ Валаа́му, и уви́дел он А́нгела Госпо́дня, стоя́щего на доро́ге с обнажённым мечо́м в руке́, и преклони́лся, и пал на лицо́ своё.

І промовив до його ангел Господень: Защо оце вдарив єси ослицю твою три рази? Се сам я вийшов перебивати тобі; бо погибельна стежка твоя передомною.

И сказа́л ему́ А́нгел Госпо́день: за что ты бил осли́цу твою́ вот уже́ три ра́за? Я вы́шел, что́бы воспрепя́тствовать тебе́, потому́ что путь твой не прав пре́до Мно́ю;

І бачила мене ослиця та й звертала оце передомною три рази. Коли б не звертала вона передомною, так нинї вбив би я тебе; а зоставив би її живою.

и осли́ца, ви́дев Меня́, свороти́ла от Меня́ вот уже́ три ра́за; е́сли бы она́ не свороти́ла от Меня́, то Я уби́л бы тебя́, а её оста́вил бы живо́ю.

І каже Білеам до ангела Господнього: Согрішив я; бо не знав, що ти стояв проти мене на стежцї. Оце ж коли негаразд воно в очу в тебе, так вернусь.

И сказа́л Валаа́м А́нгелу Госпо́дню: согреши́л я, и́бо не знал, что Ты стои́шь про́тив меня́ на доро́ге; ита́к, е́сли э́то неприя́тно в оча́х Твои́х, то я возвращу́сь.

І каже ангел до Білеама: Ійди з людьми, но тільки мусиш те промовляти, що скажу тобі. І пійшов Білеам із князями Балаковими.

И сказа́л А́нгел Госпо́день Валаа́му: пойди́ с людьми́ си́ми, то́лько говори́ то, что Я бу́ду говори́ть тебе́. И пошёл Валаа́м с князья́ми Вала́ковыми.

І почув Балак, що прибув Білеам, і вийшов він на зустріч йому в Ір-Моаб, на побережю Арнона, що на самому краю займища.

Вала́к, услы́шав, что идёт Валаа́м, вы́шел навстре́чу ему́ в го́род Моави́тский, кото́рый на грани́це при Арно́не, что у са́мого преде́ла.

І каже Балак до Білеама: Хиба ж не посилав я нарочно до тебе кликати тебе? Чом не прибував єси до мене? Чи то ж я справдї не спромігся б ушанувати тебе?

И сказа́л Вала́к Валаа́му: не посыла́л ли я к тебе́, звать тебя́? почему́ ты не шёл ко мне? неуже́ли я в са́мом де́ле не могу́ почти́ть тебя́?

І каже Білеам до Балака: Се прибув я до тебе, та хиба моя воля промовляти що не будь? Слово, що кладе Бог в уста менї, те промовляти му.

И сказа́л Валаа́м Вала́ку: вот, я и пришёл к тебе́, но могу́ ли я что от себя́ сказа́ть? что вло́жит Бог в уста́ мои́, то и бу́ду говори́ть.

І рушили Білеам з Балаком, і прибули вони в Кірият-Ензот.

И пошёл Валаа́м с Вала́ком, и пришли́ в Кириа́ф-Хуцо́ф.

І принїс Балак жертву з буйної й дрібної скотини, та й послав Білеамові та князям, що були з ним.

И заколо́л Вала́к воло́в и ове́ц, и посла́л к Валаа́му и князья́м, кото́рые бы́ли с ним.

І сталось воно вранцї, що взяв Балак Білеама та й привів його на верхи Бааля, щоб він побачив із відти народ, що стояв зпереду.

На друго́й день у́тром Вала́к взял Валаа́ма и возвёл его́ на высо́ты Ваа́ловы, что́бы он уви́дел отту́да часть наро́да.

« 21 глава 23 глава »