Числа 22 глава

Четверта книга Мойсеєва: Числа
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Вирушили сини Ізраїля та й отаборились у степах моавських, по другому боці Йордану, навпроти Єрихону.

И отпра́вились сыны́ Изра́илевы, и останови́лись на равни́нах Моа́ва, при Иорда́не, про́тив Иерихо́на.

Балак же, син Ціпора, довідався про все, що заподіяв Ізраїль аморіям.

И ви́дел Вала́к, сын Сепфо́ров, всё, что сде́лал Изра́иль Аморре́ям;

Злякалися моавитяни вельми того люду, бо було його багато, і огорнув їх страх перед синами Ізраїля.

и весьма́ боя́лись Моавитя́не наро́да сего́, потому́ что он был многочи́слен; и устраши́лись Моавитя́не сыно́в Изра́илевых.

І казали моавитяни старшим мідіянським: “Ось тепер об'їсть оця голота геть усе навкруги нас, як то об'їдає віл траву в полі.” А був тоді царем моавським Балак, син Ціпора.

И сказа́ли Моавитя́не старе́йшинам Мадиа́мским: э́тот наро́д поеда́ет тепе́рь всё вокру́г нас, как вол поеда́ет траву́ полеву́ю. Вала́к же, сын Сепфо́ров, был царём Моавитя́н в то вре́мя.

Послав він посланців до Валаама, сина Беора, у Петор, що над рікою, в землі синів його народу, щоб покликати його та й сказати: “Ось народ вийшов з Єгипту й покрив обличчя землі, та й осівся навпроти мене.

И посла́л он посло́в к Валаа́му, сы́ну Вео́рову, в Пефо́р, кото́рый на реке́ Евфра́те, в земле́ сыно́в наро́да его́, что́бы позва́ть его́ и сказа́ть: вот, наро́д вы́шел из Еги́пта и покры́л лицо́ земли́, и живёт он по́дле меня́;

Тож прийди, прошу, та прокляни мені народ оцей, бо він дужчий за мене. Може, вдасться мені розбити його й вигнати з країни; бо знаю, кого ти благословиш, той благословен, кого ж прокленеш, проклят буде той.”

ита́к, приди́, прокляни́ мне наро́д сей, и́бо он сильне́е меня́: мо́жет быть, я тогда́ бу́ду в состоя́нии порази́ть его́ и вы́гнать его́ из земли́; я зна́ю, что кого́ ты благослови́шь, тот благослове́н, и кого́ ты проклянёшь, тот про́клят.

І пішли старші моавські та мідіянські з дарунками в руках за заклинання. Прийшли вони до Валаама та й переказали йому слова Балака.

И пошли́ старе́йшины Моави́тские и старе́йшины Мадиа́мские, с пода́рками в рука́х за волхвова́ние, и пришли́ к Валаа́му, и пересказа́ли ему́ слова́ Вала́ковы.

Той же повідав їм: “Переночуйте отут сю ніч, і я дам вам відповідь так, як Господь мені скаже.” Князі моавські й зостались у Валаама.

И сказа́л он им: переночу́йте здесь ночь, и дам вам отве́т, как ска́жет мне Госпо́дь. И оста́лись старе́йшины Моави́тские у Валаа́ма.

Прийшов Бог до Валаама та й каже: “Що то за люди в тебе?”

И пришёл Бог к Валаа́му, и сказа́л: каки́е э́то лю́ди у тебя́?

Валаам і відказує Богові: “Балак, син Ціпора, цар моавський, послав мені сказати:

Валаа́м сказа́л Бо́гу: Вала́к, сын Сепфо́ров, царь Моави́тский, присла́л их ко мне сказа́ть:

ось народ вийшов з Єгипту та й укрив обличчя землі; тож прийди, проклени мені його, може я подужаю його в бою і вижену геть.”

вот, наро́д вы́шел из Еги́пта и покры́л лицо́ земли́; ита́к, приди́, прокляни́ мне его́; мо́жет быть, я тогда́ бу́ду в состоя́нии срази́ться с ним и вы́гнать его́.

І каже Бог Валаамові: “Не йди з ними й народ не проклинай, він бо благословенний.”

И сказа́л Бог Валаа́му: не ходи́ с ни́ми, не проклина́й наро́да сего́, и́бо он благослове́н.

Устав Валаам уранці й сказав князям Балака: “Йдіть самі у вашу країну, бо не схотів Господь дозволити мені йти з вами.”

И встал Валаа́м поутру́, и сказа́л князья́м Вала́ковым: пойди́те в зе́млю ва́шу, и́бо не хо́чет Госпо́дь позво́лить мне идти́ с ва́ми.

Устали й князі моавські, а прийшовши до Балака, повідали: “Не схотів Валаам іти з нами.”

И вста́ли князья́ Моави́тские, и пришли́ к Вала́ку, и сказа́ли ему́: не согласи́лся Валаа́м идти́ с на́ми.

Тоді послав Балак знову князів, ще поважніших, ніж ті, й було їх більше.

Вала́к посла́л ещё князе́й, бо́лее и знамени́тее тех.

Прибули вони до Валаама та й кажуть до нього: “Так мовить Балак, син Ціпора: Не відмовляйся, прошу, прийти до мене.

И пришли́ они́ к Валаа́му, и сказа́ли ему́: так говори́т Вала́к, сын Сепфо́ров: не откажи́сь прийти́ ко мне;

Я тебе вельми за те вшаную і вчиню все, що мені скажеш; прийди ж, будь ласкав, проклени мені народ отой!”

я окажу́ тебе́ вели́кую по́честь и сде́лаю тебе́ всё, что ни ска́жешь мне; приди́ же, прокляни́ мне наро́д сей.

Відрік Валаам і повідав слугам Балака: “Навіть якби Балак давав мені дім свій, повний срібла й золота, то я не міг би переступити наказ Господа, Бога мого, ні в малому, ні у великому.

И отвеча́л Валаа́м, и сказа́л раба́м Вала́ковым: хотя́ бы Вала́к дава́л мне по́лный свой дом серебра́ и зо́лота, не могу́ преступи́ть повеле́ния Го́спода, Бо́га моего́, и сде́лать что-ли́бо ма́лое и́ли вели́кое по своему́ произво́лу;

Але все ж таки зостаньтеся, прошу, ви й цієї ночі тут, а я довідаюся, що скаже мені Господь знову.”

впро́чем, оста́ньтесь здесь и вы на ночь, и я узна́ю, что ещё ска́жет мне Госпо́дь.

Прийшов Бог уночі до Валаама та й каже до нього: “Та вже коли ті люди прийшли по тебе, то вставай, іди з ними; але чинитимеш тільки те, що я тобі повім.”

И пришёл Бог к Валаа́му но́чью, и сказа́л ему́: е́сли лю́ди сии́ пришли́ звать тебя́, встань, пойди́ с ни́ми; но то́лько де́лай то, что Я бу́ду говори́ть тебе́.

Устав Валаам уранці, осідлав ослицю і рушив у дорогу з моавськими князями.

Валаа́м встал поутру́, оседла́л осли́цу свою́ и пошёл с князья́ми Моави́тскими.

Гнів Божий запалав за те, що пішов він, і ангел Господній став на шляху, щоб загородити йому: той же був верхи на ослиці й двоє слуг його з ним.

И воспыла́л гнев Бо́жий за то, что он пошёл, и стал А́нгел Госпо́день на доро́ге, что́бы воспрепя́тствовать ему́. Он е́хал на осли́це свое́й, и с ним дво́е слуг его́.

Уздріла ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозі, й голий меч у руці в нього та й звернула з дороги й пішла полем. І почав Валаам бити ослицю, аби завернула на шлях.

И уви́дела осли́ца А́нгела Госпо́дня, стоя́щего на доро́ге с обнажённым мечо́м в руке́, и свороти́ла осли́ца с доро́ги, и пошла́ на по́ле; а Валаа́м стал бить осли́цу, что́бы возврати́ть её на доро́гу.

Але ангел став на вузькій стежці між виноградниками: стіна з одного боку й стіна з другого боку.

И стал А́нгел Госпо́день на у́зкой доро́ге, ме́жду виногра́дниками, где с одно́й стороны́ стена́ и с друго́й стороны́ стена́.

Як же уздріла ослиця ангела, то присунулася до муру й придавила трохи Валаамову ногу; він знову став бити її.

Осли́ца, уви́дев А́нгела Госпо́дня, прижа́лась к стене́ и прижа́ла но́гу Валаа́мову к стене́; и он опя́ть стал бить её.

Тоді ангел Господній пройшов далі наперед і став на вузькому місці, де було не спосіб звернути ні праворуч, ні ліворуч.

А́нгел Госпо́день опя́ть перешёл и стал в те́сном ме́сте, где не́куда свороти́ть, ни напра́во, ни нале́во.

Уздрівши ж ослиця ангела Господнього, лягла під Валаамом додолу; і запалав Валаам гнівом та й запопався бити ослицю палицею.

Осли́ца, уви́дев А́нгела Госпо́дня, легла́ под Валаа́мом. И воспыла́л гнев Валаа́ма, и стал он бить осли́цу па́лкою.

Розтулив тоді Господь рота ослиці, й вона мовила до Валаама: “Що бо я скоїла тобі, що б'єш мене вже втрете?”

И отве́рз Госпо́дь уста́ осли́цы, и она́ сказа́ла Валаа́му: что я тебе́ сде́лала, что ты бьёшь меня́ вот уже́ тре́тий раз?

І відказав Валаам ослиці: “Бо ти глумишся з мене; був би в мене меч у руці, я вбив би тебе на місці.”

Валаа́м сказа́л осли́це: за то, что ты поруга́лась на́до мно́ю; е́сли бы у меня́ в руке́ был меч, то я тепе́рь же уби́л бы тебя́.

А ослиця до Валаама: “Чи я ж не твоя ослиця, на якій ти завжди їздив відколи живеш і аж посьогодні? Хіба я звикла так поступати з тобою?” А він до неї: Ні.

Осли́ца же сказа́ла Валаа́му: не я́ ли твоя́ осли́ца, на кото́рой ты е́здил с нача́ла до сего́ дня? име́ла ли я привы́чку так поступа́ть с тобо́ю? Он сказа́л: нет.

Тут відкрив Господь очі Валаамові, й побачив той ангела Господнього, що стояв на дорозі, та голий меч у руці в нього. І вклонився він, і припав обличчям до землі.

И откры́л Госпо́дь глаза́ Валаа́му, и уви́дел он А́нгела Госпо́дня, стоя́щего на доро́ге с обнажённым мечо́м в руке́, и преклони́лся, и пал на лицо́ своё.

Ангел же Господній запитав його: “За що бив єси свою ослицю аж тричі? Ось я вийшов перепинити тобі дорогу, бо путь твоя супротивна мені.

И сказа́л ему́ А́нгел Госпо́день: за что ты бил осли́цу твою́ вот уже́ три ра́за? Я вы́шел, что́бы воспрепя́тствовать тебе́, потому́ что путь твой не прав пре́до Мно́ю;

Ослиця бачила мене й завернула передо мною оце вже тричі. Була б вона не завернула передо мною, давно вже я вбив би тебе, її ж лишив живою.”

и осли́ца, ви́дев Меня́, свороти́ла от Меня́ вот уже́ три ра́за; е́сли бы она́ не свороти́ла от Меня́, то Я уби́л бы тебя́, а её оста́вил бы живо́ю.

І каже Валаам до ангела Господнього: “Згрішив я, та проте не знав, що стояв єси проти мене на стежці. Отож, коли воно не гаразд на твій погляд, повернусь я назад.”

И сказа́л Валаа́м А́нгелу Госпо́дню: согреши́л я, и́бо не знал, что Ты стои́шь про́тив меня́ на доро́ге; ита́к, е́сли э́то неприя́тно в оча́х Твои́х, то я возвращу́сь.

А ангел Господній до Валаама: “Та йди вже з тими людьми, але казатимеш тільки те, що я скажу тобі.” То й пішов Валаам із князями Балаковими.

И сказа́л А́нгел Госпо́день Валаа́му: пойди́ с людьми́ си́ми, то́лько говори́ то, что Я бу́ду говори́ть тебе́. И пошёл Валаа́м с князья́ми Вала́ковыми.

Як почув же Балак, що прибув Валаам, то вийшов йому назустріч в Ір-Моав, що на межі Арнона, на самому кінці границі.

Вала́к, услы́шав, что идёт Валаа́м, вы́шел навстре́чу ему́ в го́род Моави́тский, кото́рый на грани́це при Арно́не, что у са́мого преде́ла.

І каже Балак до Валаама: “Хіба не посилав я посланця мого по тебе? Чого ж не прибув єси до мене? Чи то я, може, не спроможен пошанувати тебе як слід?”

И сказа́л Вала́к Валаа́му: не посыла́л ли я к тебе́, звать тебя́? почему́ ты не шёл ко мне? неуже́ли я в са́мом де́ле не могу́ почти́ть тебя́?

А Валаам до Балака й каже: “Ось я прибув до тебе. Та хіба ж то Моя воля — промовляти щонебудь? Що вкладе мені Господь в уста, те й скажу.”

И сказа́л Валаа́м Вала́ку: вот, я и пришёл к тебе́, но могу́ ли я что от себя́ сказа́ть? что вло́жит Бог в уста́ мои́, то и бу́ду говори́ть.

Вирушили Валаам з Балаком та й прибули в Кіріят-Хуцот.

И пошёл Валаа́м с Вала́ком, и пришли́ в Кириа́ф-Хуцо́ф.

Приніс Балак жертву з великої та дрібної скотини й послав Валаамові та князям, що були з ним.

И заколо́л Вала́к воло́в и ове́ц, и посла́л к Валаа́му и князья́м, кото́рые бы́ли с ним.

Другого ж дня вранці взяв Балак Валаама та й вивів його вгору на Бамот-Ваал, звідки видно було край народу.

На друго́й день у́тром Вала́к взял Валаа́ма и возвёл его́ на высо́ты Ваа́ловы, что́бы он уви́дел отту́да часть наро́да.

« 21 глава 23 глава »